Постановление суда № 65533713, 23.03.2017, Апеляційний суд Тернопільської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 607/9138/16-цГоловуючий у 1-й інстанції Братасюк В.М. Провадження № 22-ц/789/339/17 Доповідач - Парандюк Т.С.Категорія - 48

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 березня 2017 р. колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Тернопільської області в складі:

головуючого - Парандюк Т.С.

суддів - Сташків Б. І., Хома М. В.,

за участю секретаря - Коваль О.І.

та сторін - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Тернопільського міськрайонного суду від 10 листопада 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітнього сина, колегія суддів,

ВСТАНОВИЛА:

В серпні 2016 року ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів у твердій грошовій сумі в розмірі 2500грн. щомісячно, до закінчення ним навчання в навчальному закладі, але не більше, ніж до досягнення двадцяти трьох річного віку.

В обгрунтування своїх вимог посилався на те, що ОСОБА_2- батько, ухиляється від його утримання, як сина, добровільно не надає жодної допомоги на його утримання, а він потребує допомоги так як навчається і є інвалідом.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 10 листопада 2016 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, аліменти в твердій грошовій сумі в розмірі 725 грн. щомісячно, на період його навчання у Тернопільському кооперативному торговельно - економічному коледжі, починаючи стягувати з 22.08.2016 року й до 30.06.2018 року.

Стягнуто із ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір в сумі 551,20 гри.

В задоволенні решти вимог - відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову, посилаючись на те, що суд не в повному обсязі з'ясував обставини справи, дав неналежну оцінку доказам у справі, що призвело до порушення судом норм матеріального та процесуального права. Судом не враховано його матеріальне становище, сімейний стан: дружина не працює, на утримані має ще одного неповнолітнього сина, 2005 р.н, незадовільний стан здоров'я..

У судове засідання ОСОБА_2 не з'явився, будучи належним чином повідомленим про місце та час розгляду справи, що підтверджується рекомендованим повідомленням. Клопотань про відкладення розгляду справи від нього не надходило, доказів поважності причин неявки до суду не представлено.

Позивач ОСОБА_1 апеляційну скаргу не визнав, вважаючи рішення суду законним та обґрунтованим.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення позивача, ознайомившись з матеріалами справи, доводами апеляційної скарги в її межах, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступних мотивів.

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач ОСОБА_2 не бере участі в утриманні сина ОСОБА_1, матеріальної допомоги не надає, хоча за своїм станом здоров'я чи матеріальним становищем, може виконувати свої обов"язки по утриманню дитини.

Колегія суддів, погоджується з таким висновком суду.

Згідно ст.308 ЦПК України - апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду першої інстанції без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст.199 СК України, якщо повнолітні дочка, син, продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.

Судом встановлено, що в шлюбі, який укладено 14.11.1995 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, народився син ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Згідно свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_1 виданого Відділом реєстрації актів цивільного стану Тернопільського міського управління юстиції Тернопільської області, шлюб розірвано між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, про що зроблено відповідний актовий запис за №617 від 29.09.2004 року.(а.с.7).

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 12.10.2007 року з ОСОБА_2 було стягнуто аліменти в користь ОСОБА_3 на утримання ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 у твердій грошовій сумі 250 грн. щомісячно до досягнення дитиною повноліття.

Проте з 07.07.2016 року виплата аліментів припинена у зв'язку із досягненням ОСОБА_1 повноліття.

Відповідно до довідки Тернопільського кооперативного торговельно-економічного коледжу №386 від 16.09.2015 року ОСОБА_1 є студентом 2 курсу денної форми навчання Тернопільського кооперативного торговельно-економічного коледжу, закінчує навчання 30.06.2018 року.(а.с.6).

Згідно довідки про доходи КУТОР "Тернопільський обласний клінічний шкірно-венерологічний диспансер" №1430 від 18.10.2016 року, загальна сума доходу ОСОБА_3 з 01.01.2016 року по 30.09.2016 року становить 9 345,52 грн.(а.с.33).

Із довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією АВ №06195, вбачається, що ОСОБА_4 є інвалідом 2-ої групи, інвалідність встановлена з дитинства.(а.с.4).

ОСОБА_1 зареєстрований та проживає разом з матір'ю АДРЕСА_1. (а.с.32).

Відповідно до результатів обстеження УЗД правого коліна суглоба від 02.22.2016 року зробленого лікувально-діагностичним центром Румед-Т у ОСОБА_2 наявні ознаки Деформуючого Остеоартрозу II ступеня, Хронічний препателярний та інфрапателярний бурсити, Периартрит з гіпертрофією синовіальної оболонки. Аналогічний діагноз ОСОБА_2 Поставлено 14.02.2014 року та 25.07.2014 року згідно ультразвукового обстеження зробленого Тернопільським районним територіальним медичним об'єднанням.

Як вбачається із довідок Драганівської сільської ради Тернопільської області №836 та №835 від 19.09.2016 року, ОСОБА_2 на своєму утриманні має неповнолітнього сина ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_3, його дружина ОСОБА_6 не працює від 23.06.2007 року по даний час згідно записів трудової книжки серія НОМЕР_2.(а.с.21-23).

Посилання ОСОБА_2 в апеляційній скарзі на те що, після розірвання шлюбу з ОСОБА_3 про поділу майна не було. Ще під час шлюбу було створено ПП "Астра», яке після розлучення залишилося за ОСОБА_3 (колишньою дружиною), підприємство не було банкрутом, займалося вирощуванням сільськогосподарських культур та мало на балансі сільськогосподарську техніку. Свою частку у підприємстві він залишив на виховання та навчання сина ОСОБА_1 Однак, як суд першої інстанції, так і колегія суддів до уваги не приймає його посилання на те, що свою частку він залишив на виховання та навчання сина, оскільки вони не підтверджені жодним письмовим доказом, передбаченим чинним законодавством. Крім того, з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, вбачається, що місце знаходженням ПП "Астра» є с. Драганівка, вул. Колгоспна, 31А, Тернопільського району, Тернопільської області, а засновником значиться ОСОБА_7- рідний брат відповідача. Приватне підприємство займається : змішане сільське господарство, діяльність посередників у торгівлі сільськогосподарською сировиною, живими тваринами, текстильною сировиною та напівфабрикатами.( а.с.29-31).

Згідно до ст.198 СК України батьки зобов'язані утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дочку, сина, які потребують матеріальної допомоги, якщо вони можуть таку матеріальну допомогу надавати.

Відповідно до ст.182 Сімейного кодексу України та ч.17 Постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 15.05.2006 року "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів", вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров'я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Згідно до ст.200 Сімейного кодексу України, суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у ст.182 цього Кодексу.

Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 про те, що станом на сьогоднішній день він не може надавати матеріальну допомогу своєму повнолітньому сину, який є студентом та інвалідом 2-ої групи, через незадовільний стан його здоров'я та дружини, а також через те, що на утриманні має малолітнього сина, оскільки він є працездатним, має можливість надавати таку допомогу. Даний факт підтверджено поясненнями в суді першої інстанції ОСОБА_8 - рідного брата відповідача, який пояснив, що його брат ОСОБА_2 отримує дохід від обробляння земельних ділянок сільськогосподарською технікою.

Таким чином, проаналізувавши матеріали справи, суд першої інстанції вірно прийшов до висновку про стягнення аліментів з відповідача на період навчання його сина в сумі в розмірі по 725 грн. щомісячно до 30.06.2018 року, оскільки останній є студентом, інвалідом 2 групи, мати отримує невелику заробітну плату, а відповідач, будучи працездатним, здоровим, не є інвалідом, має можливість надавати сину матеріальну допомогу від якої ухиляється.

Доводи апеляційної скарги не являються суттєвими і не дають підстав для висновку про неправильність рішення суду першої інстанції.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, на представлених доказах, а тому підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачає.

Керуючись ст. ст. 307, 308, 317, 319, 324,325 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду від 10 листопада 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий - підпис

Судді - два підписи

З оригіналом згідно:

Суддя апеляційного суду Тернопільської області Т.С. Парандюк