Постановление суда № 65502939, 17.03.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

17 березня 2017 року м. Київ К/800/36692/16

Суддя Вищого адміністративного суду України Шипуліна Т.М., розглянувши матеріали касаційної скарги Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 01.12.2016 у справі №826/8899/15 за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредит Колекшн Групп» про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, перевіривши дотримання ст.ст.20, 210, 211, 212 КАС України та її відповідність вимогам ст.213 КАС України,

В С Т А Н О В И Л А:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.02.2016 позовні вимоги ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредит Колекшн Групп» про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задоволено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 01.12.2016 Державній податковій інспекції у Дніпровському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.02.2016.

Не погоджуючись із судовим рішенням суду апеляційної інстанції, Державна податкова інспекція у Дніпровському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві 27.12.2016 звернулася з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 12.01.2017 касаційну скаргу відповідача було залишено без руху на підставі вимог частини четвертої статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України (відповідачем не порушено питання про поновлення строку касаційного оскарження судового рішення), а також у зв'язку з невиконанням вимог частини п'ятої статті 213 Кодексу адміністративного судочинства України (до касаційної скарги не додано копії оскаржуваного судового рішення суду апеляційної інстанції та документу про сплату судового збору) та надано заявнику строк для усунення недоліків - до 14.02.2017.

На виконання вимог ухвали Вищого адміністративного суду України від 12.01.2017 скаржником направлено до суду касаційної інстанції заяву про усунення недоліків, до якої додано копію оскаржуваного судового рішення суду апеляційної інстанції та в якій порушено питання про поновлення строку касаційного оскарження. Крім того, відповідачем заявлено клопотання про відстрочення сплати судового збору, яке мотивовано відсутністю належного фінансування з державного бюджету.

Розглянувши вказане клопотання про відстрочення сплати судового збору, суддя-доповідач дійшов висновку, що у його задоволенні слід відмовити.

Відповідно до частини першої статті 88 Кодексу адміністративного судочинства України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Статтею 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Враховуючи наведене та беручи до уваги, що особа, яка утримується за рахунок Державного бюджету України, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів, якими можна було б забезпечити сплату судового збору, суддя-доповідач вважає, що обставини, пов'язані з фінансуванням установ чи організацій з Державного бюджету України та відсутністю в ньому коштів, призначених для сплати судового збору суб'єктами владних повноважень, не є підставою для відстрочення такої сплати.

Крім того, податковий орган не надав доказів вчинення будь-яких дій, спрямованих на отримання достатнього для сплати судового збору у справі №826/8899/15 фінансування з Державного бюджету України.

Згідно частини третьої статті 214 та частини шостої статті 108 Кодексу адміністративного судочинства України касаційна скарга повертається особі, що її подала якщо цією особою не усунуто недоліків касаційної скарги, залишеної без руху.

Оскільки, Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві не виконано вимоги ухвали Вищого адміністративного суду України від 12.01.2017 щодо надання документу про сплату судового збору, касаційна скарга підлягає поверненню.

Відповідно до частини шостої статті 108 Кодексу адміністративного судочинства України повернення касаційної скарги не позбавляє права на повторне звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом з дотриманням строків на касаційне оскарження судових рішень.

Керуючись ст. 213, ч. 3 ст. 214, ч. 3 ст. 108 Кодексу адміністративного судочинства України,-

У Х В А Л И Л А :

1. Відмовити в задоволенні клопотання Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 01.12.2016 у справі №826/8899/15.

2. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 01.12.2016 у справі №826/8899/15 за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредит Колекшн Групп» про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - повернути.

3. Копію ухвали разом з доданими до скарги матеріалами направити скаржнику.

Ухвала набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Суддя Вищого адміністративного суду України Т.М. Шипуліна