Решение № 6541531, 09.11.2009, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, Майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"09" листопада 2009 р.Справа № 9/1834 за позовом Орендно-приватного підприємства "Острівецьке" с. Острівець Теребовлянського району Тернопільської області

до Фермерського господарства "Санта"Л с. Полянь Славутського району

про стягнення 242550,63 грн., в т.ч. 87660,00 грн. заборгованості, 121941,01 грн. штрафу,

24388,20 грн. пені, 8312,06 грн. інфляційних, 249,36 грн. 3 % річних

Суддя Олійник Ю.П.

Представники сторін:

Від позивача - Крушельницький В.М., - директор, Стройванс В.А. - за дов. від 22.10.09,

Від відповідача - не з'явився,

У судовому засіданні згідно ч.2 ст.85 ГПК України, за погодженням представників позивача, оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Суть спору: Позивач у позовній заяві та представник у судовому засіданні просять про стягнення 233989,20 грн., в т.ч. 87660,00 грн. заборгованості, 121941,01 грн. штрафу, 24388,20 грн. пені у зв’язку з невиконанням договору купівлі-продажу від 05.12.08.

Позивачем збільшено позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 87660,00 грн. заборгованості, 121941,01 грн. штрафу, 24388,20 грн. пені, 8561,42 грн. інфляційних нарахувань ( у т.ч. 8312,06 грн. інфляційних та 249,36 грн. 3 % річних), що прийнято судом ухвалою суду від 22.10.09. При цьому позивачем надано докази направлення заяви про збільшення позовних вимог.

У судовому засіданні позивачем уточнено загальну суму позовних вимог - 242550,63 грн. та період нарахування 3% річних у розмірі 249,36 грн. - з 25.12.08 по 31.09.09.

Відповідач, повідомлений належним чином про розгляд справи, представника для участі у судовому засіданні не направив. У відзиві на позов відповідач просить позовні вимоги в частині заборгованості в сумі 92660 грн. залишити без задоволення , оскільки реальна сума боргу 72216,67 грн. з врахуванням того, що позивач не надав податкову накладну , тому відповідачем фактично сплачено 15443,33 грн. ПДВ. Щодо стягнення штрафних санкцій звертається увага на норми ст. 549 ЦК України , ст.3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” , а також на фінансову кризу.

Розглядом матеріалів справи встановлено наступне.

Між сторонами укладено договір купівлі-продажу від 05.12.08, за умовами якого (п.1.) позивач, як продавець, зобов’язався передати належний йому товар у власність відповідачу, як покупцеві, а відповідач зобов’язується прийняти товар та сплатити за нього на умовах договору. Згідно п.4.2. договору загальна ціна товару, що передається за цим договором 92660,00 грн., у тому числі ПДВ. Згідно п.6.5. договору за необґрунтовану відмову від розрахунку за товар відповідач сплачує штраф в розмірі 0,5 % від суми відмови, а також пеню в розмірі 0,1 % за кожен день прострочення платежу.

Гарантійним листом від 05.12.08 відповідач зобов’язався провести оплату за договором в розмірі 98400,00 грн. протягом десяти банківських днів

На виконання умов договору передано відповідачу товару на суму 92600,00 грн., що підтверджується накладними №222 від 06.12.08, №223 від 09.12.08, №224 від 15.12.08, №225 від 21.12.08.

26.04.09 відповідач сплатив позивачу 5000грн., у зв’язку з чим станом на 31.08.09 заборгованість склала 87660,00грн.

16.07.09 позивач звернувся до відповідача з претензією про сплату заборгованості.

При цьому позивачем нарахований штраф згідно п.6.5 договору в сумі 121941,01 грн. та пеня в розмірі

24388,20 грн. за період з 05.12.08 по 31.08.09. Крім того, нараховано 8312,06 грн. інфляційних з січня по вересень 2009 року та 249,36 грн. 3 % річних з 25.12.08 по 31.09.09.

Досліджуючи надані по справі докази, оцінюючи їх в сукупності, до уваги приймається наступне.

1. Згідно ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Правовідносини, які виникли між сторонами на підставі договору, за своїм характером є господарськими, виходячи зі змісту ст.ст. 1, 173, 174 ГК України, як такі, що виникли з господарського договору.

Згідно ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Статтями 526 ЦК України та ст. 193 ГК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання–відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Наявними в матеріалах справи первинними бухгалтерськими документами підтверджується, що позивач передав, а відповідач прийняв товар на суму 92660грн. При цьому відповідачем погашено 5000грн. у квітні 2009 року.

Згідно ст.530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як вбачається зі змісту укладеного між сторонами договору купівлі-продажу строк оплати вартості одержаного товару не визначений.

Судом враховується, що вимога про сплату боргу у претензії позивача пред’явлена 16.07.09, що підтверджується фіскальним чеком пошти. Відповідач у визначений договором строк –протягом семи днів з моменту пред’явлення вимоги не виконав зобов’язання щодо оплати вартості товару, тому з 24.07.09 виникало прострочення виконання грошового зобов’язання у сумі 87660грн.

Посилання відповідача як на підставу відмови у позові в цій частині на ненадання позивачем податкової накладної і відповідно фактичної сплати 15443,33 грн. ПДВ судом до уваги не приймаються, оскільки згідно п.7.1 ст. 7 Закону України „ Про податок на додану вартість” від 3.04.97 із змінами і доповненнями поставка товарів здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість, а згідноп.7.2.3. ст. 7 зазначеного Закону податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Крім того, у первинних бухгалтерських документах накладних №222 від 06.12.08, №223 від 09.12.08, №224 від 15.12.08, №225 від 21.12.08 зазначено ціну продукції з врахуванням ПДВ.

У судове засідання відповідачем не надані докази погашення чи спростування заборгованості, тому позовні вимоги в цій частині відповідають чинному законодавству, обґрунтовані наявними в матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню.

2. Згідно ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов’язання може забезпечуватися , крім іншого, неустойкою. Згідно ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Згідно ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

За умовами договору (п.6.5.) за необґрунтовану відмову від розрахунку за товар відповідач сплачує пеню в розмірі 0,1 % за кожен день прострочення платежу.

Позивачем нарахована пеня за період з 05.12.08 по 26.04.09 на суму заборгованості 92660грн. в розмірі 13343,04грн. та за період з 27.04.09 по 31.08.09 на суму заборгованості 87660грн. в розмірі 11045,17грн.

Суд виходить з того, що позивачем невірно визначений період прострочення грошового зобов’язання - з 05.12.08 по 31.08.09 замість з 24.07.09 по 31.08.09 та не враховані норми Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”, згідно якого платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст.ст.1, 3).

Тому правомірно нарахованою згідно проведеного судом перерахунку є пеня за період з 24.07.09 по 31.08.09 в розмірі 1988,56грн., відповідно в цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню, а в решті - відмові.

За умовами договору (п.6.5.) за необґрунтовану відмову від розрахунку за товар відповідач сплачує штраф в розмірі 0,5 % від суми відмови.

Оскільки відповідачем не сплачена у визначений законом строк заборгованість в розмірі 87660грн., то правомірно нарахованим згідно п.6.5 договору є штраф в розмірі 438,30грн. (0,5% від суми вищевказаної заборгованості), відповідно в цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню, а в решті –відмові.

Посилання відповідача в частині стягнення неустойки на фінансову кризу є загальними, не підтверджені належними доказами, тому судом до уваги при стягненні неустойки не приймаються.

3. Частиною 2 ст.625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем проведені нарахування за встановленим індексом інфляції за період з січня по вересень 2009р. в розмірі 8312,06 грн. Суд виходить з того, що позивачем невірно визначений період прострочення грошового зобов’язання - з 05.12.08 по 31.08.09 замість з 24.07.09 по 31.08.09. Оскільки позивач має право на застосування індексу інфляції лише за серпень 2009 року, а офіційно встановлений індекс інфляції за цей місяць 99,8% (дефляція), то позовні вимоги щодо стягнення інфляційних нарахувань задоволенню не підлягають.

Щодо стягнення 3 % річних в сумі 249,36 грн. за період з 25.12.08 по 31.09.09, то правомірним є період з 24.07.09 по 31.09.09 , однак, зазначене не впливає на нараховану позивачем суму, яка є в межах максимально можливої. Тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

4. У зв’язку із частковим задоволенням позову ( 37,24 %) судові витрати по справі покладаються на сторони пропорційно задоволеним вимогам згідно ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 1, 2, 45, 12, 15, 33, 43 ,44, 49, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, СУД

ВИРІШИВ:

Позов Орендно-приватного підприємства "Острівецьке" с. Острівець Теребовлянського району Тернопільської області до Фермерського господарства "Санта"Л” с. Полянь Славутського району про стягнення 242550,63 грн., в т.ч. 87660,00 грн. заборгованості, 121941,01 грн. штрафу, 24388,20 грн. пені, 8312,06 грн. інфляційних та 249,36 грн. 3 % річних задоволити частково.

Стягнути з Фермерського господарства "Санта"Л с. Полянь Славутського району (код 33861756) на користь Орендно-приватного підприємства "Острівецьке" с.Острівець Теребовлянського району Тернопільської області (код 30828234) 87660,00грн. (вісімдесят сім тисяч шістсот шістдесят гривень 00 коп.) заборгованості, 1988,56грн. (одна тисяча дев’ятсот вісімдесят вісім гривень 56 коп.) пені, 438,30грн. (чотириста тридцять вісім гривень 30 коп.) штрафу, 249,36 грн. ( двісті сорок дев’ять гривень 36 коп. ) 3 % річних, 903,36 грн. (дев’ятсот три гривні 36 коп.) відшкодування сплаченого державного мита та 87,89 грн. (вісімдесят сім гривень 89 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

У решті позову відмовити.

                              Суддя