Решение № 6539263, 30.09.2009, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.09.09                                                                                           Справа № 31/137

Господарський суд Львівської області, розглянувши матеріали справи

за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю „Охорона сервіс-2”, м. Львів

до відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю „ІБР”, с. Поріччя Яворівського району Львівської області

про:стягнення 10033,60 грн.

                                                                                          Суддя Артимович В.М.

                                                                                          При секретарі Митник М.Б.

Представники

від позивача:Кобальчинський Ю.М.. –директор;

від відповідача:Телюк Б.Ю. –директор. Представнику позивача та відповідачу роз’яснено права і обов’язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України, в тому числі право заявляти відводи. У відповідності до ст. 81-1 ГПК України технічна фіксація судового процесу не здійснювалась, про що сторони подали відповідне клопотання. Суть спору: На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Охорона сервіс-2”, м. Львів, надалі –позивач, до Товариства з обмеженою відповідальністю „ІБР”, с. Поріччя Яворівського району Львівської області, надалі –відповідач, про стягнення основного боргу в сумі 10033,60 грн. Ухвалою суду від 20.08.2009 р. про порушення провадження у справі розгляд справи призначено на 30.09.2009 р.

11.09.2009 р. відповідачем подано через канцелярію суду відзив у справі, в якому він просить суд постановити рішення про стягнення з нього в рахунок погашення боргу одного вентилятора RК 600х350 за ціною позовних вимог.

Через канцелярію суду 25.09.2009 р. позивачем подано документи, що вимагались судом, в тому числі акт звірки взаємних розрахунків.

Позивачем 30.09.2009 р. подано суду пояснення по суті відзиву на позовну заяву, в яких позивач вказав на визнанні позивачем суми боргу та заперечив погашення заборгованості шляхом передачі йому вентилятора.

В судове засідання 30.09.2009 р. з’явились представники позивача та відповідач, які надали суду пояснення по суті позовних вимог. При цьому представник позивача просив суд позов задоволити повністю, а представник відповідача позов визнав та просив суд розстрочити або відстрочити сплату боргу.

Суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами згідно вимог ст. 75 ГПК України.

В судовому засіданні 30.09.2009 р. згідно норми ст. 85 ГПК України за згодою позивача оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повний текст рішення виготовлений, оформлений та підписаний 05.10.2009 р.

Розглянувши документи і матеріали, подані позивачем і відповідачем, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши докази, які мають значення для справи, в їх сукупності, суд встановив наступне:

Між позивачем та відповідачем 30.09.2008 р. укладено договір № 05/07-03/30 на охорону об”єкта реконструкції ТзОВ „ІБР” за адресою: м. Львів, вул. Персенківка, 14. Згідно умов договору позивач, як замовник, передає, а відповідач, як охорона, приймає під охорону приміщення, територію та матеріальні цінності об’єкту, що зазначені у дислокації. Сума договору визначається на основі розрахунку, що додається до договору. Відповідно до п. 11 вказаного договору оплата за охорону об’єкту здійснюється щомісячно шляхом перерахунку визначених договором сум коштів на розрахунковий рахунок позивача до 25 числа поточного місяця. Сторонами договору також підписано додаток № 1 до договору –дислокація об’єкту та додаток № 2 – розрахунок вартості фізичної охорони.

Відповідно до вимог ст. 525 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Абзац 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема з актів прийому-передачі наданих послуг по охороні за січень та лютий 2009 р., позивачем надано відповідачеві послуги по охороні на загальну суму 10033,60 грн., які відповідачем всупереч умовам договору не оплачені.

Відповідно до ст.ст. 33, 34, 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи, що позивачем надано достатньо належних і допустимих доказів на підтвердження своїх позовних вимог, а також те, що відповідач визнав наявність заборгованості, суд прийшов до висновку, що позов обґрунтований та підлягає до задоволення.

В задоволенні усного клопотання відповідача про розстрочення або відстрочення сплати боргу слід відмовити, як такому, що суперечить нормі ст. 121 ГПК України, яка передбачає право суду розстрочити або відстрочити його виконання лише після набрання рішенням законної сили.

У відповідності до ст. 49 ГПК України судові витрати слід покласти на відповідача. У зв’язку з помилковою сплатою позивачем державного мита в розмірі більшому, ніж встановлено пп. а) п. 2 ст. 3 Декрету КМ України «Про державне мито», та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, позивачеві згідно ст. 47 ГПК України слід видати довідку на повернення з державного бюджету помилково сплаченого державного мита в сумі 3,34 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 79,00 грн. після набрання рішенням законної сили.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 1, 12, 33, 34, 43, 47, 49, 75, 82, 84, 85, 121 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Охорона сервіс-2”, м. Львів, задоволити повністю.

2. Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю „ІБР” (81076, вул. Шевченка, 13А, с. Поріччя Яворівського району Львівської області; код ЄДРПОУ 33665597) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Охорона-Сервіс-2” (79058, вул. Окуневського, 3, кв. 229, м. Львів; код ЄДРПОУ 35982941) заборгованість в сумі 10033,60 грн., сплачене державне мито в сумі 102,00 грн. та 236,00 грн. сплачених витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати Товариству з обмеженою відповідальністю „Охорона-Сервіс-2” (79058, вул. Окуневського, 3, кв. 229, м. Львів; код ЄДРПОУ 35982941) довідку на повернення з державного бюджету помилково сплаченого державного мита в сумі 3,34 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 79,00 грн. після набрання рішенням законної сили.

4. Наказ видати відповідно до ст.ст. 116, 117 ГПК України після набрання рішенням законної сили.

Суддя