Постановление суда № 65369486, 16.03.2017, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Єдиний унікальний номер 236/2946/16-ц Номер провадження 22-ц/775/398/2017

Головуючий у 1 інстанції Бєлоусов А.Є.

Доповідач - Санікова О.С.

Категорія 81

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 березня 2017 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого судді Санікової О.С.

суддів: Канурної О.Д., Космачевської Т.В.

за участю секретаря Чуряєва В. С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бахмуті цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Відділу державної виконавчої служби Краснолиманського міського управління юстиції про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за кордон і постанови про арешт особистого майна

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Краснолиманського міського суду Донецької області від 23 листопада 2016 року,-

В С Т А Н О В И В:

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу Краснолиманського міського суду Донецької області від 23 листопада 2016 року, якою відмовлено у відкритті провадження за позовною заявою ОСОБА_1 до Відділу державної виконавчої служби Краснолиманського міського управління юстиції про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за кордон і постанови про арешт особистого майна, - та постановити нову ухвалу, якою скасувати ухвалу від 01 жовтня 2013 року про тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон та зобов'язати відділ державної виконавчої служби Краснолиманського міського управління юстиції зняти заборону про тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон ОСОБА_1 та зобов'язати відділ державної виконавчої служби Краснолиманського міського управління юстиції звільнити з-під арешту його особисте майно, на яке була накладена заборона на відчуження.

В обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_1 посилається на незаконність та необґрунтованість рішення суду першої інстанції; апелянт вважає неправильним висновок про те, що ним нібито оскаржується законність винесення ухвали (від 01 жовтня 2013 року) та пропущений строк її оскарження, оскільки оскарження зазначеної ухвали в рамках відкритого виконавчого провадження не мало сенсу, тому що винесена вона була відповідно до чинного законодавства; ухвала та постанова про арешт його майна були винесені в рамках виконавчого провадження, яке було заведене на підставі виконавчого листа; 30 жовтня 2016 року виконавче провадження було закрите та виконавчий лист надісланий стягувачеві з частковим виконанням; повторне пред'явлення виконавчого документа на примусове виконання неможливе у зв'язку з пропущеним строком, тобто порушуються його права на вільне пересування та користування своїм особистим майном; але зазначені обставини не були враховані судом.

У судове засідання апеляційного суду сторони не з'явились; про час і місце розгляду справи повідомлені належним чином: ОСОБА_1 повідомлений SMS-повідомленням; Лиманський міський відділ державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Донецькій області - повісткою та телефонограмою.

Від представника Лиманського міського відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Донецькій області надійшло клопотання про розгляд справи у відсутності представника.

Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

При вирішенні питання про законність постановленого судом першої інстанції судового рішення апеляційний суд виходить із положень ч.1 ст. 312 ЦПК України, відповідно до якої розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд скасовує ухвалу і передає питання на новий розгляд до суду першої інстанції, якщо останній порушив порядок, встановлений для його вирішення.

Відмовляючи у відкритті провадження за позовною заявою ОСОБА_1 суд першої інстанції виходив з того, що вона не підлягає розгляду судом першої інстанції в порядку цивільного судочинства; при цьому суд послався на те, що ухвала Краснолиманського міського суду від 01 жовтня 2013 року про тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон ОСОБА_1 до виконання зобов'язань, покладених рішенням суду, набрала законної сили, а чинним процесуальним законодавством України в сфері цивільного судочинства не передбачено можливості скасування ухвал шляхом звернення із цивільним позовом до суб'єкта владних повноважень, за поданням якого було ухвалено судове рішення; натомість існують процедури перегляду судових рішень в порядку апеляційного провадження, касаційного провадження, але вказаними процесуальними процедурами ОСОБА_1 не скористався; відповідно до положень Інструкції з організації примусового виконання рішень тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України особи знімається у разі винесення державним виконавцем постанови про повернення виконавчого документа до суду, який його видав на підставі ч.1 ст. 38 Закону України «Про виконавче провадження», закінчення виконавчого провадження на підставі пп. 1-3, 5-7, 9-12, 14, 15 ч.1 ст. 39 зазначеного Закону, скасування тимчасового обмеження у праві виїзду особи з України у разі належного виконання особою зобов'язань щодо сплати періодичних платежів, а згідно роз'яснень Верховного Суду України є помилковим зняття обмеження у виїзді за межі України у зв'язку з погашенням боржником своїх зобов'язань у непередбачений законом спосіб.

Проте повністю погодитися з такими висновками неможливо.

Як вбачається з матеріалів справи на примусовому виконанні у відділі державної виконавчої служби знаходився виконавчий лист №2-17/11, виданий 27.06.2012 року Краснолиманським міським судом Донецької області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 суми боргу.

Ухвалою Краснолиманського міського суду Донецької області від 01 жовтня 2013 року було задоволено подання старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Краснолиманського міського управління юстиції про тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон по зазначеному виконавчому провадженню: встановлено тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон громадянина України ОСОБА_1 до виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням суду.

Постановою заступника начальника відділу державної виконавчої служби Коаснолиманського міського управління юстиції від 30 жовтня 2015 року виконавчий лист №2-17/11, виданий 27.06.2012 року Краснолиманським міським судом Донецької області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 суми боргу повернуто стягувачу на підставі п.2 ч.1 ст. 47 та ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження».

Звертаючись до суду з позовом по даній справі ОСОБА_1 просив скасувати ухвалу від 01 жовтня 2013 року про тимчасове обмеження у праві виїзду його за кордон та зобов'язати відділ державної виконавчої служби Краснолиманського міського управління юстиції зняти заборону про тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон; зобов'язати відділ державної виконавчої служби Краснолиманського міського управління юстиції звільнити з-під арешту його особисте майно, на яке було накладено заборону на відчуження.

Проте, як правильно зазначив суд першої інстанції, чинним цивільно-процесуальним законодавством не передбачено скасування ухвали шляхом звернення із цивільним позовом.

Разом з тим, відмовляючи у відкритті провадження за позовом ОСОБА_1 про зобов'язання відділ державної виконавчої служби Краснолиманського міського управління юстиції зняти заборону про тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон, суд послався на те, що відповідно до положень Інструкції з організації примусового виконання рішень тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України особи знімається у разі винесення державним виконавцем постанови про повернення виконавчого документа до суду, який його видав на підставі ч.1 ст. 38 Закону України «Про виконавче провадження», закінчення виконавчого провадження на підставі пп. 1-3, 5-7, 9-12, 14, 15 ч.1 ст. 39 зазначеного Закону, скасування тимчасового обмеження у праві виїзду особи з України у разі належного виконання особою зобов'язань щодо сплати періодичних платежів, а згідно роз'яснень Верховного Суду України є помилковим зняття обмеження у виїзді за межі України у зв'язку з погашенням боржником своїх зобов'язань у непередбачений законом спосіб.

Тобто, фактично щодо зазначеної позовної вимоги судом зроблений правовий висновок про неналежний спосіб захисту порушеного права без відкриття провадження у справі, що є порушенням норм матеріального та процесуального права.

Крім того, вирішення питань про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України передбачено положеннями ст. 3771 ЦПК України та Законом України «Про виконавче провадження». Тому висновок суду про те, що така позовна заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства є помилковим, а питання, чи підлягає така заява задоволенню чи не підлягає може бути вирішено тільки в процесі розгляду її по суті.

Відповідно до ч.1 ст. 15 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин; інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Проте, відмовляючи ОСОБА_1 у відкритті провадження за позовом ОСОБА_1 про зобов'язання відділ державної виконавчої служби Краснолиманського міського управління юстиції зняти заборону про тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон та зобов'язання відділ державної виконавчої служби Краснолиманського міського управління юстиції звільнити з-під арешту його особисте майно, на яке була накладені заборона на відчуження, суд першої інстанції не зазначив в порядку якого судочинства підлягають розгляду зазначені позовні вимоги.

Виходячи з викладеного апеляційний суд вважає, що ухвала суду є незаконною, тому підлягає скасуванню з передачею питання на новий розгляд відповідно до положень ЦПК України.

Керуючись ст.ст.303-304, 307, 312, 314, 315 ЦПК України, апеляційний суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Краснолиманського міського суду Донецької області від 23 листопада 2016 року скасувати. Передати питання на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з дня проголошення і оскарженню не підлягає.

Судді: