Решение № 6533708, 05.11.2009, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

05.11.09 р.                     Справа № 22/92                               

Суддя господарського суду Донецької області Іванченкова О.М.

при секретарі судового засідання Бондар В.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю торгова група «Інтерпап»,

м.Київ, ЄДРПОУ 35137937,

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю „Канцлер”, м.Донецьк,

ЄДРПОУ 32321645,

про стягнення 7675,21 грн.,

за участю уповноважених представників:

від позивача: Небога О.П. – юриск.-т,

від відповідача: не з’явився, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю торгова група «Інтерпап», м.Київ, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Канцлер», м.Донецьк, про стягнення заборгованості у сумі 7675,21 грн., у тому числі 7000,00 грн. – основного боргу, 35,91 пені та 639,30 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами.

В обґрунтування своїх вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем грошових зобов’язань за договором купівлі-продажу №320/Д від 02.09.2009р., внаслідок чого утворилась заборгованість щодо оплати товару та виникли підстави для нарахування штрафних санкцій.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав копії договору №320/Д від 02.09.2009р., рахунку-фактури №ДГ-0001353 від 04.09.2009р., накладної №ДГ-0001353 від 04.09.2009р., довіреності №690 від 04.09.2009р., акту звірки взаємних розрахунків станом на 11.09.2009р. та виписки банку з особового рахунку Позивача.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує статтями 207, 509, 525, 526, 655, 692 Цивільного кодексу України, статтею 193 Господарського кодексу України та статтями 1, 2, 44, 49, 82-84 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 20.10.2009р. Товариством з обмеженою відповідальністю торгова група «Інтерпап» надано заяву про збільшення позовних вимог у частині стягнення штрафних санкцій на суму 2070,08 грн., внаслідок чого загальний розмір позовних вимог, заявлених Позивачем складав 9745,29 грн.

03.11.2009р. через канцелярію господарського суду Позивачем надано заяву №269-юр від 30.10.2009р. у порядку ст.22 Господарського процесуального кодексу України, за яким позовні вимоги уточнені. За змістом даної заяви вимоги Позивача ґрунтуються на простроченні грошового зобов’язання Відповідачем, яке виникло з договору, укладеного в порядку статті 181 Господарського кодексу України спрощеним способом шляхом оформлення рахунку-фактури №ДГ-0001353 від 04.09.2009р., накладної №ДГ-0001353 від 04.09.2009р. та довіреності, внаслідок чого фактично утворилась заборгованість у сумі 7087,16 грн., у тому числі 7000,00 грн. основного боргу, 31,16 грн. 3% річних та 56,00грн. інфляційних витрат.

На підставі статті 22 ГПК України судом данні заяви прийнято, справу розглянуто з урахуванням їх змісту.

Представник Позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав.

Представник Відповідача в судове засідання не з’явився, витребувані документи не надав.

Оскільки ухвали суду спрямовувались рекомендованою кореспонденцією за адресою Відповідача, яка вказана Позивачем в позовній заяві, зазначена у реєстраційних документах Товариства з обмеженою відповідальністю «Канцлер» та інших документах, доданих до позову, суд дійшов висновку, що останній повідомлений про час та місце судового засідання належним чином.

Проте, суд вважає за можливе розглянути спір відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами, виходячи з того, що ненадані суду документи не можуть істотно вплинути на юридичну кваліфікацію спірних правовідносин.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

За змістом статті 509 ЦК України зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього кодексу. Стаття 11 ЦК України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статей 4-2, 4-3 ГПК України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та на засадах змагальності.

Відповідно до вимог статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Судовими доказами за визначенням статей 32-36 ГПК України слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

За твердженнями Позивача, він в порядку статті 181 Господарського кодексу України здійснив встановлення правовідносин з Відповідачем (Покупцем) не шляхом укладення договору купівлі-продажу у формі єдиного документа, а конклюдентно, шляхом вчинення дій, які виразилися в оформленні сторонами рахунку-фактури та фактичній передачі товару Відповідачу на підставі накладної на загальну суму 7232,40 грн.

В підтвердження наведеного Позивачем наданий рахунок-фактури №ДГ-0001353 від 04.09.2009р. та накладна №ДГ-0001353 від 04.09.2009р., що підписані представниками обох сторін та скріплені печаткою Товариства з обмеженою відповідальністю «Канцлер».

Повноваження особи, яка представляла Відповідача, підтверджується довіреністю на отримання матеріальних цінностей від Позивача №690 від 04.09.2009р.

Зазначений вище рахунок-фактура та накладна містять суть умов правочину купівлі-продажу – найменування сторін, їх юридичні адреси, асортимент, кількість та вартість товару. При цьому, у рахунку-фактурі №ДГ-0001353 від 04.09.2009р. визначено умови постачання товари та строк його сплати.

Дослідивши матеріали, які підтверджують волю сторін на встановлення правовідносин, суд дійшов висновку, що фактично укладений між сторонами правочин за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу, який підпадає під правове регулювання норм статті 655-697 Цивільного кодексу України.

Таким чином, в силу статті 655 Цивільного кодексу України та змісту рахунку-фактури №ДГ-0001353 від 04.09.2009р. Позивач (Продавець), на умовах EX WORKS (Міжнародні правила щодо тлумачення термінів «Інкотермс» (в редакції 2000 року)) зобов’язується передати у власність Відповідача (Покупця) папір «Office Depot» А4, код 1.78, у кількості 50 кор. (5 пач.), а Покупець зобов’язується прийняти цей товар та оплатити за нього загальну суму коштів у розмірі 7232,40 грн., з урахуванням податку на додану вартість, в строк до 05.09.2009р.

Відповідно до даних, які містить накладна №ДГ-0001353 від 04.09.2009р. та довіреність №690 від 04.09.2009р. зі строком дії до 13.09.2009р., визначений товар було отримано уповноваженим представником Покупця.

Виходячи з системного аналізу наведених вище норм та обставин, суд вважає, що надані Позивачем рахунок-фактура та накладна є належним доказом здійснення передачі Відповідачу товару та прийняття цього товару останнім в межах внедоговірних відносин. Докази незгоди останнього з належністю виконання Продавцем своїх зобов’язань щодо передачі товару суду не надавалися.

Як було зазначено раніше, сторони, підписавши та скрипівши печатками підприємств рахунок-фактуру №ДГ-0001353 від 04.09.2009р., узгодили умови купівлі-продажу, вартість товару та строк сплати. Як вбачається зі змісту наведеного рахунку, строк оплати переданого товару у сумі 7232,40 грн. визначений до 05.09.2009р.

Суму заборгованості, яка дорівнюється сумі 7 232,40 грн., Відповідач визнав, про що свідчить підпис його уповноваженої особи, завірений печаткою підприємства, на акті звіряння взаємних розрахунків станом на 11.09.2009р.

За даними, що містить виписка АТ «Сбербанк Росії» з особового рахунку Позивача, згідно рахунку №ДГ-0001353 від 04.09.2009р. Відповідачем 11.09.2009р. частково сплачена сума боргу у розмірі 232,40 грн.

Проте, як вбачається з наведеного, що не спростовано Відповідачем згідно статей 4-2, 4-3, 32-36 Господарського процесуального кодексу України, грошове зобов’язання Покупця перед Продавцем на суму 7000,00 грн. на момент прийняття рішення суду не виконане.

Наведене є порушенням статей 525 та 526 Цивільного кодексу України, які передбачають, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, причому одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається.

Враховуючи зазначене, вимоги Позивача щодо стягнення суми основного боргу у розмірі 7000,00 грн. є правомірними, такими, що не суперечать законодавству та не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Крім того, у цій частині позов повністю доведений позивачем, обгрунтований матеріалами справи та не спростований Відповідачем у порядку ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України.

За викладених обставин суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог відносно стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Канцлер» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю торгова група «Інтерпап» суми заборгованості у частині основного боргу в розмірі 7000,00 грн.

На підставі статті 625 Цивільного кодексу України прострочення виконання грошового зобов’язання тягне за собою обов’язок Відповідача сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми.

За розрахунком Позивача сума інфляційних витрат за визначений ним період складає 56,00 грн., а 3% річних – 31,16 грн. з простроченої суми.

Суд, перевіривши арифметичний розрахунок даних позовних вимог за допомогою програми інформаційно-пошукової системи „Законодавство” у відповідності до методики листа Верховного суду України №62-97р від 03.04.1997р. „Рекомендації відносно порядку застосування індексу інфляції при розгляді судових справ”, дійшов висновку про задоволення вимог щодо стягнення інфляційних витрат в розмірі 56,00 грн. та 3% річних в розмірі 31,16 грн.

Враховуючи, що причиною виникнення спору є протиправне порушення Відповідачем умов конклюдентного правочину поставки, а також норм Цивільного кодексу України, які регулюють загальні умови виконання зобов’язань та правила виконання договорів купівлі-продажу та поставки, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, державно мито та витрати на інформаційне–технічне забезпечення судового процесу покладаються судом на Відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.1, 22, 33, 36, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд ,-

ВИРІШИВ:

1.Позов Товариства з обмеженою відповідальністю торгової групи «Інтерпап», м.Київ, до Товариства з обмеженою відповідальністю «Канцлер», м.Донецьк, про стягнення 7087,16 грн., у тому числі 7000,00 грн. основного боргу, 31,16 грн. 3% річних та 56,00грн. інфляційних витрат, задовольнити повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Канцлер» (83000, м.Донецьк, вул.Артема, 71, р/р 26001154998004 у АБ «Український Бізнес Банк», МФО 334969, ЄДРПОУ 32321645) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю торгової групи «Інтерпап» (03028, м.Київ, вул.Саперно-Слобідська, 8-а, п/р 260040131899 у АТ «Сбербанк Росії», МФО 320627, ЄДРПОУ 35137937) 7087,16 грн., у тому числі 7000,00 грн. основного боргу, 31,16 грн. 3% річних та 56,00грн. інфляційних витрат.

3.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Канцлер» (83000, м.Донецьк, вул.Артема, 71, р/р 26001154998004 у АБ «Український Бізнес Банк», МФО 334969, ЄДРПОУ 32321645) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю торгової групи «Інтерпап» (03028, м.Київ, вул.Саперно-Слобідська, 8-а, п/р 260040131899 у АТ «Сбербанк Росії», МФО 320627, ЄДРПОУ 35137937) відшкодування сплаченого державного мита в розмірі 102,00 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.

4.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5.У судовому засіданні 05.11.2009р. оголошено повний текст рішення.

6.Рішення може бути оскаржено через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня підписання або в касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.

Суддя