Решение № 65252739, 09.03.2017, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Театральна, 18

тел. /0552/ 49-31-78

Веб сторінка : ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

____________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 березня 2017 року Справа № 923/1458/16

Господарський суд Херсонської області у складі судді Ярошенко В.П. при секретарі Бєловій О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Херсонгаз", м. Херсон

до: Військової частини 2161, м. Херсон

про стягнення 15957,84 грн

за участю представників сторін:

від позивача - уповноважена особа ОСОБА_1, довір. від 03.01.2017

від відповідача - уповноважені особи ОСОБА_2, довір. від 16.01.2017, ОСОБА_3, довір. від 30.01.2017

Публічне акціонерне товариство "Херсонгаз" (позивач) звернулось до суду з позовом до Військової частини 2161 (відповідач) про стягнення 15957,84 грн, з яких - 10610,63 грн втрат від інфляції, 609,19 грн 3% річних та 4738,02 грн пені.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує, посилаючись на те, що він фінансується виключно з державного бюджету України, тому оплата здійснюється лише при надходженні коштів з бюджету, що призвело до прострочення розрахунку з позивачем. Крім того, відповідач зазначає, що строк дії договору № 1-9873Б/227-14 від 21.10.2014 закінчився 31.12.2014; до 23.02.2015 між сторонами не було договірних відносин; 23.02.2015 сторонами було укладено договір № 1-9873Б/21-15 від 23.02.2015, в якому зазначено, що він поширює свою дію на відносини, що склалися між сторонами з 01.01.2015 і діє в частині передачі газу до 31.12.2015. З огляду на викладене, відповідач вважає, що в період з 01.01.2015 по 23.02.2015 відсутні підстави для нарахування санкцій.

Відповідач надав контррозрахунок, посилаючись на те, що відповідно до п. 4.6 договору він зобов'язаний сплачувати не пізніше 10-го числа місяця наступного за розрахунковим, тому нарахування позивачем санкцій за прострочення платежів з 10-го числа є неправомірним.

Відповідач просить суд зменшити штрафні санкції, посилаючись на те, що він є бюджетною, неприбутковою установою. Крім того, відповідач просить суд залишити позов без розгляду в частині нарахування пені у зв'язку з пропуском строку позовної давності.

В засіданні суду оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши учасників судового процесу, суд, -

в с т а н о в и в:

Між Публічним акціонерним товариством "Херсонгаз" (позивач) та Військовою частиною 2161 (відповідач) було укладено договір № 1-9873Б/227-14 від 21.10.2014 на постачання природного газу за регульованим тарифом.

За умовами зазначеного договору (п. 1.1) позивач постачає природний газ відповідачу в обсягах і порядку, передбачених договором для забезпечення потреб відповідача, а відповідач сплачує позивачу вартість газу і наданих послуг у розмірах, строках, порядку та на умовах, передбачених договором.

Договірні обсяги постачання природного газу на 2014 рік сторонами узгоджено в додатку № 2 до договору в розмірі 15440 тис. куб.м, з яких у жовтні - 2000 тис. куб. м, листопаді - 5720, грудні - 7720.

Згідно з п. 3.3 договору кількість реалізованого газу відповідачу визначається на межі балансової належності об'єктів відповідача за допомогою вузлів обліку, визначених у додатку 3 1 до договору.

Відповідно до п. 4.1 договору розрахунки за реалізований відповідачу газ здійснюється за цінами, що встановлюються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики.

Пунктом 10.1 договору сторони узгодили, що договір набирає чинності з дати його підписання, поширює свою дію на відносини, що склалися між сторонами з 01.10.2014 і діє в частині передачі газу до 31.12.2014, а в частині проведення розрахунків за газ - до їх повного здійснення. Договір вважається продовженим на аналогічний період, якщо за місяць до закінчення терміну дії жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов, при цьому сторони мають переоформити додаток № 2 щодо договірних обсягів постачання газу.

23.02.2015 між сторонами укладено аналогічний договір № 1-9873Б/21-15 на постачання природного газу за регульованим тарифом. Відповідно до п. 10.1 цього договору він поширює свою дію на відносини, що склалися між сторонами з 01.01.2015 і діє в частині передачі газу до 31.12.2015, а в частині проведення розрахунків за газ - до їх повного здійснення.

Договірні обсяги постачання природного газу на 2015 рік сторонами узгоджено в додатку № 2 до договору в розмірі 19,466 тис. куб. м, з яких у січні - 12,041 тис. куб. м, лютому - 6,367, березні - 1,058.

Відповідно до п. 4.6. зазначених договорів оплата вартості послуг з постачання газу здійснюється споживачем авансовими та/або плановими платежами із розрахунку договірного обсягу постачання газу протягом періоду оплати відповідно до додатка № 2 до Договору. Споживач самостійно розраховує суму платежу, виходячи з ціни газу на наступний розрахунковий період та відповідної величини договірного обсягу газу, заявленого на наступний розрахунковий період. У разі відсутності інформації про ціну газу на наступний розрахунковий період до дати здійснення оплати споживач розраховує суму платежу за ціною, що діяла у попередньому місяці. У випадку недоплати вартості послуг з постачання газу за розрахунковий період споживач проводить остаточний розрахунок не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Згідно з умовами п. 4.7. договорів оплата вартості послуг з постачання газу за Договором здійснюється споживачем виключно грошовими коштами, що перераховуються на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника.

На виконання умов договорів позивач у період з жовтня 2014 року по березень 2015 року поставив відповідачу 39,923 тис куб м природного газу на загальну суму 301440,42грн, що підтверджується підписаними сторонами актами прийому - передачі природного газу (а. с. 14-17, ).

Відповідно до ст. 629 ЦК України, Договори є обовязковими для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч. 7 ст. 193 ГК України одностороння відмова від виконання умов договору не допускається.

У відповідності до п.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідач в порушення умов п. 4.6 договорів свої зобов'язання щодо своєчасної оплати отриманого газу належним чином не виконував.

Судом відхиляються посилання відповідача на те, що прострочка платежів виникла не з його вини, оскільки він є бюджетною установою, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 96 ГК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобовязаннями, а ст. ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України встановлено, що одностороння відмова від зобовязання, або одностороння зміна його умов не допускається. Зобовязання повинно виконуватися належним чином відповідно до вимог договору, ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Також, за змістом ч. 1 ст. 229 ГК України та ч. 1 ст. 625 ЦК України, за невиконання грошового зобовязання боржник відповідає, хоч би його виконання стало неможливим не тільки в результаті його винних дій чи бездіяльності, а і внаслідок дії непереборної сили або простого випадку. Відповідальність боржника означає можливість стягнення за рахунок майна боржника суми невиконаного грошового зобовязання, тобто боржник не звільняється від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошового зобовязання за будь-яких обставин.

Згідно ч. 2 ст. 218 ГК України відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобовязань контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності.

Відповідно до ч. 2 ст. 617 ЦК України не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх зобов'язань контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів, тому, є помилковим посилання скаржника на відсутність бюджетних коштів як на підставу для відмови у задоволення позову, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 617 ЦК України, ч. 2 ст. 218 ГК України відсутність бюджетних коштів не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобовязання.

Таким чином, саме відповідач відповідно до вищезазначених норм закону, зобовязаний вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання ним обовязків за договором, внаслідок чого протилежні доводи відповідача не можуть бути прийнятими до уваги.

З огляду на викладене, несвоєчасне надходження коштів з державного бюджету не виправдовує невиконання обовязків відповідачем та не є підставою для звільнення його від здійснення розрахунків.

Ці висновки суду ґрунтуються на матеріалах справи, нормах чинного законодавства та сформованій судовій практиці, зокрема, рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Юліус проти України" від 18.10.2005р. та постанові Верховного Суду України від 15.05.2012 року по справі №11/446, яка відповідно до ст. 111-26 ГПК України є обовязковою для всіх субєктів владних повноважень.

Згідно з вимогами частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на викладене, у зв'язку з несвоєчасними розрахунками відповідача за отриманий природний газ позивач нарахував 10610,63 грн втрат від інфляції та 609,19грн 3% річних.

Здійснивши перевірку правильності розрахунку позивача інфляційних та річних, суд дійшов висновку, що він має помилки.

Так, позивач здійснив розрахунок, не врахувавши, що згідно з п. 4.6. договорів на постачання природного газу за регульованим тарифом, споживач проводить остаточний розрахунок не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Статтею 253 ЦК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Таким чином, початком для нарахування пені, 3% річних та втрат від інфляції за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано.

Отже, враховуючи п. 4.6 договорів, позивач набув право вимоги на стягнення з відповідача суми пені, 3% річних та втрат від інфляції за несвоєчасну сплату з 11-го числа місяця, наступного за звітним. До того ж, договір на постачання природного газу за регульованим тарифом № 1-9873Б/21-15 став підставою для здійснення платежів з 23.02.2015 - дати його підписання.

З огляду на викладене, суд вважає, що контррозрахунок відповідача інфляційних та річних є вірним, тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 5677,45грн втрат від інфляції та 472,39 грн 3% річних.

Щодо позовних вимог по стягнення 4738,02 грн пені, то суд виходить з наступного.

Згідно зі статтею 611 ЦК України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором, або законом, зокрема: припинення зобовязання внаслідок односторонньої відмови від зобовязання, якщо це встановлено договором або законом або розірвання договору; зміна умов зобовязання; сплата неустойки (в тому числі і пені); відшкодування збитків.

Штрафними санкціями за вимогами статті 230 Господарського Кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), які учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

Частиною 6 ст. 231 Господарського Кодексу України зазначено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

За приписом ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та ч. 2 ст. 343 ГК України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України", що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі загальної подвійної облікової ставки.

Укладаючи договори постачання природного газу за регульованим тарифом, сторони пунктом 6.2.2 передбачили, що у разі порушення відповідачем строків оплати, передбачених розділом 4 договору, з відповідача стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Статтею 261 ЦК України передбачено, що за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч. 5).

Згідно з ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Як зазначалось вище, на виконання умов договорів № 1-9873Б/227-14 від 21.10.2014 та № 1-9873Б/21-15 від 23.02.2015 позивач у період з жовтня 2014 року по березень 2015 року поставив відповідачу природний газ.

Відповідно до п. 4.6 договорів позивач набув право вимоги на стягнення з відповідача суми пені за несвоєчасну сплату за газ, отриманий в жовтні 2014 року, з 11 листопада 2014 року. Таким чином, річний строк позовної давності для вимог про стягнення пені сплинув 11 листопада 2015 року.

Позивач набув право вимоги на стягнення з відповідача суми пені за несвоєчасну сплату за газ, отриманий в березні 2015 року (останньому місяці поставки), з 11 квітня 2015 року. Таким чином, річний строк позовної давності для вимог про стягнення пені сплинув 11 квітня 2016 року. Аналогічно з іншими місяцями.

Позивач звернувся до суду з позовною заявою 29.12.2016, тобто зі спливом річного строку позовної давності для вимог про стягнення пені.

Згідно з ч. 3 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Оскільки суд відмовив в задоволенні позовних вимог про стягнення пені, то суд відхиляє клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій.

З огляду на викладене, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено відповідачем, є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення пені.

Відповідно до положень ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги підлягають частковому задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат, то суд виходить з наступного.

Статтею 4 Закону України "Про судовий збір" (в редакції на час подання позовної заяви) передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду (на 1 січня 2016року розмір мінімальної заробітної плати встановлено в сумі 1378 грн. 00коп.).

За подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру розмір ставки судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати (1378грн).

Позивачем заявлено позовну вимогу майнового характеру про стягнення 15957,84грн. Отже, сума судового збору за подання зазначеного позову становить 1378грн.

Позивачем до позовної заяви надано платіжне доручення від 09.11.2016 № Б-7977 про сплату 1450 грн. судового збору. Таким чином, позивачем надлишково сплачено 72грн. судового збору.

Відповідно до ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі, внесення судового збору в більшому розмірі ніж встановлено законом.

Позивачем не заявлялось клопотання про повернення надлишково сплаченого судового збору.

Витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до ст. 49 ГПК України в розмірі 531,05 грн.

Керуючись ст.ст.44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

в и р і ш и в:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Військової частини 2161 (м. Херсон вул. Гімназична (Червоностудентська), буд. 20, код 14321378) на користь Публічного акціонерного товариства "Херсонгаз" (м. Херсон вул. Поповича, 3, код 03355353) 5677,45 грн втрат від інфляції, 472,39 грн 3% річних та 531,05 грн витрат зі сплати судового збору.

3. В решті позову відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 10.03.2017.

Суддя В.П.Ярошенко