Решение № 65204735, 06.03.2017, Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2/754/306/17

Справа №754/6113/16-ц

РІШЕННЯ

Іменем України

06 березня 2017 року Деснянський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді Шевчука О.П.

при секретарі - Базік А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу

В С Т А Н О В И В :

До суду звернувся ОСОБА_1 з позовом про стягнення з ОСОБА_2 матеріальної шкоди в розмірі 160 000 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 05.11.2014 року в силу власноручно написаної відповідачем розписки, ОСОБА_2 заборгував ОСОБА_1 160 000 грн.

В розписці відповідач власноруч вказав, що тримав суму в розмірі 160 000 грн. і зобов'язався повернути протягом двох місяців отримані кошти в повному розмірі, але не повернув.

В ході розгляду справи позивач збільшив позовні вимоги - просить стягнути з відповідача борг в розмірі 352 000 грн. (а.с. 20 - 21).

Збільшення позовних вимог обґрунтоване тим, що на початку листопада 2014 року курс долара США НБУ оцінювався втричі менше ніж на момент розгляду спору судом і становив 8,13 грн.

Станом на 05.11.2014 року 160 000 грн. було еквівалентно 25 тис. дол. США.

Позивач та представник позивача в судовому засіданні позов підтримали з наведених вище підстав, просять суд його задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечував, зазначивши, що ОСОБА_2 не є належним відповідачем у справі, оскільки на час отримання позики від був керівником ТОВ «Автобудмонтаж», кошти отримував з метою ведення підприємницької діяльності.

Посилаючись на викладене, представник відповідача вважає належним відповідачам ТОВ «Автобудмонтаж».

Крім того, представник відповідача зазначає, що вимоги позивача не можуть бути задоволені, оскільки одним із принципів цивільного законодавства є принцип диспозитивності, а позивач просить стягнути матеріальну шкоду, а не заборгованість за договором позики.

Посилаючись на викладене, представник відповідача просить суд відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позову.

Заслухавши пояснення позивача, його представника та представника відповідача, дослідивши письмові докази в справі суд встановив наступне.

05.11.2014 року ОСОБА_2 надав розписку, відповідно якої від отримав у ОСОБА_1 суму в розмірі 160 000 грн. та зобов'язався повернути отримані кошти в повному обсязі протягом двох місяців. (а.с. 3).

Статтею 1046 ЦК України встановлено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

При цьому відповідно ч. 2 ст. 1047 ЦК України встановлено, що на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Приймаючи до уваги викладене, суд встановлює, що між сторонами справі виникли правовідносини щодо позики, а тому відповідач зобов'язаний повернути позивачу отриману ним грошову суму в розмірі 160 000 грн.

Щодо вимог позивача про стягнення боргу в розмірі 352 000 грн. з посиланням на коливання курсу долара, суд вважає зазначену вимогу надумаю, необґрунтованою та недоведеною з тих підстав, що з розписки вбачається, що грошові кошти отримувались в національній валюті - гривні, коливання курсу долару на розмір коштів, що підлягають поверненню жодним чином не впливає.

Аналізуючи викладене, суд визнає позов ОСОБА_1 таким, що підлягає частковому задоволенню - стягненню боргу в розмірі 160 000 грн.

При цьому суд вважає необґрунтованими посилання представника відповідача в заперечення позовних вимог на ті обставини, що ОСОБА_2 не є належним відповідачем та на ту обставину, що вимоги позивача не можуть бути задоволені, оскільки одним із принципів цивільного законодавства є принцип диспозитивності, а позивач просить стягнути матеріальну шкоду, а не заборгованість за договором позики.

Так, судом встановлено, що ОСОБА_2 на час отримання коштів в позику займав посаду керівника ТОВ «Автобудмонтаж» (а.с. 64).

Крім того, судом встановлено, що 06.11.2014 року ТОВ «Автобудмонтаж» сплачено через ОСОБА_2 грошові кошти в розмірі 160 000 грн. як безвідсоткову фінансову допомогу для забезпечення митних платежів (а.с. 66).

Разом з тим, з розписки вбачається, що позичальником є фізичка особа - ОСОБА_2

Оскільки відповідно ч. 1 ст. 1046 ЦК України позичальник за договором позики отримує кошти у власність, він вільний у розпорядженні ними.

Зазначені обставини надають підстави для висновку про те, що ОСОБА_2 є належним відповідачем у справі, факт використання отриманої позики в інтересах ТОВ «Автобудмонтаж» не звільняє його як позичальника від обов'язку повернути отримані в позивача грошові кошти.

Щодо посилання представника відповідача на ту обставину, що позов не може бути задоволеним, оскільки ОСОБА_1 просить відшкодувати матеріальну шкоду, а не заборгованість за договором позики, суд визнає необґрунтованими з наступних підстав.

Так, відповідно ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд, зокрема, вирішує питання які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин, яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Аналіз зазначеної норми ЦПК надає підстави для висновку про те, що вирішення вищезазначених питань є прерогативою суду, а помилка позивача у визначенні правовідносин, що виникли між сторонами та норм законодавства, яке підлягає застосуванню до цих правовідносин, не є підставою для відмови в задоволенні позову в разі його обґрунтованості та доведеності.

Зазначена представником відповідача обставина також не суперечить принципу диспозитивності, встановленому ст. 11 ЦПК України, оскільки суд вирішує зазначену справу за зверненням громадянина, поданим у встановленому законом порядку. В межах заявлених ним вимог та на підставі наданих сторонами у справі доказів.

Задовольняючи позов частково суд відповідно вимог ст. 88 ЦПК України, стягує з відповідача на користь позивача судові витрати пропорційно розміру задоволених позовних вимог, що становить 1600 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 60, 88, 213 - 215 Цивільного процесуального кодексу України, ст. ст. 526, 1046 - 1048 Цивільного кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 160 000 грн. та судові витрати в розмірі 1600 грн. 00 коп.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя