Решение № 6518067, 30.10.2009, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" жовтня 2009 р. Справа № 6/191/09

м. Миколаїв

За позовом:           Обласного комунального підприємства «Миколаївоблтеплоенерго», м. Миколаїв, вул. Миколаївська, 5-а.

До відповідача: Квартирно-експлуатаційного відділу м. Миколаєва, м. Миколаїв, пр. Миру, 62-А.

                                                            Суддя Ткаченко О. В.

                    Представники:

Від позивача Від відповідача ПРЕДМЕТ СПОРУ: Позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості в загальній сумі 13348,49 грн., у тому числі 12 882,35 грн. основного боргу за спожиту теплову енергію та 354,18 грн. –збитки від інфляції, 111,96 грн. - три відсотки річних. Відповідач проти позову заперечував та у відповідності до наданих у судовому засіданні пояснень просив відмовити в задоволенні позовних вимог та залучити до участі у справі в якості другого відповідача Військову частину А-2488, з огляду на те, що Квартирно-експлуатаційний відділ м. Миколаєва є бюджетною установою і здійснювати будь-які видатки понад виділену суму бюджетних асигнувань не має права та на те, що у відповідності до п.5.1. договору саме Військова частина А-2488, що є споживачем, має нести відповідальність у разі несвоєчасної оплати послуг з опалення. У судовому засіданні 13.10.2009 року представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та зазначав, що обов’язок з оплати відповідачем рахунків-фактур за спожиту «Споживачем»теплову енергію передбачений п. 1.8. договору, в редакції Додаткової угоди від 01.01.2009 року. У судовому засіданні 13.10.2009 року було оголошено перерву до 30.10.2009 року о 10:00 для оголошення рішення.

          Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд,

Встановив:

05.11.2008 року між позивачем (постачальник), Військовою частиною А-2488 (споживач) та відповідачем (платник) було укладено договір № 5178.01 на постачання теплової енергії бюджетним організаціям, за умовами якого позивач (постачальник) зобов’язувався відпускати, споживач зобов’язувався використовувати теплову енергію для об’єктів, перерахованих у додатку № 1 цього договору, а відповідач (платник) зобов’язувався здійснювати оплату рахунків та рахунків-фактур за спожиту споживачем теплову енергію (п. 1.8.).

У відповідності до умов договору позивач відпустив споживачу теплову енергію за термін з 01.01.2009 року по 02.04.2009 року на загальну суму 18 532,90 грн., що підтверджується нарядами на включення та відключення системи опалення (а.с. 16-17), копіями рахунків-фактур (а.с. 21-24) та розрахунком основного боргу.

Згідно п.п. 1.8., 1.9. договору відповідач повинен здійснювати усі розрахунки щомісячно протягом опалювального періоду або року шляхом перерахування авансових платежів на поточний місяць до 5 числа поточного місяця. Остаточний розрахунок здійснюється відповідно рахунку-фактури до 30 числа поточного місяця.

Згідно додаткової угоди від 01.01.2009 року до договору № 5178.01 від 01.10.2008 року передбачено також отримання відповідачем рахунків-фактур за спожиту споживачем теплову енергію та здійснення ним оплати рахунків та рахунків-фактур.

У відповідності до наданих поштових реєстрів (а.с. 25-28) позивачем на адресу відповідача направлялись щомісячні рахунки.

Проте, як свідчить наданий позивачем розрахунок, станом на день звернення до суду з позовом відповідач несвоєчасно та не в повному обсязі розрахувався за спожиту теплову енергію, у зв’язку з чим за період з 01.01.2009 року по 02.04.2009 року має заборгованість в сумі 12 882,35 грн.

Згідно приписів ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Аналогічні норми містяться в ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на наведене, позивачем було визначено розмір трьох процентів річних з простроченої суми, що за період з 06.02.2009 року по 31.05.2009 року становить 111,96 грн., а також визначено суму збитків від інфляції, що за період з 06.02.2009 року по 31.05.2009 року становить 354,18 грн.

У відповідності до ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Таким чином, позивач у зв’язку з порушенням його прав та законних інтересів цілком правомірно звернувся до суду з позовом.

Заперечення відповідача з приводу покладення обов’язку з оплати послуг теплопостачання на споживача - Військову частину А-2488 та залучення її до участі у справі в якості відповідача з посиланням на п. 5.1. договору судом відхиляються з огляду на наступне.

Згідно п. 5.1. договору в разі несвоєчасної сплати послуг у строки, визначені у п. 1.10. договору, «Споживач»зобов’язаний сплатити на користь «Постачальника»суму заборгованості з урахуванням за весь час прострочення виконання грошових зобов’язань пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу.

У відповідності до додаткової угоди від 01.01.2009 року сторони дійшли згоди, що рахунки-фактури за спожиту «Споживачем»теплову енергію отримує «Платник», оплата рахунків та рахунків-фактур здійснюється «Платником».

Таким чином, подальша поведінка сторін у вигляді підписання додаткової угоди від 01.01.2009 року свідчить, що сторони за договором домовились, що саме за відповідачем закріпляється обов’язок щодо отримання та оплати рахунків та рахунків-фактур за спожиті «Споживачем»послуги.

З цих же підстав судом відхиляється і клопотання відповідача щодо залучення до участі у справі в якості іншого відповідача Міністерства оборони України.

Враховуючи, що станом на день розгляду справи 12 882,35 грн. основного боргу за спожиту теплову енергію, 354,18 грн. –збитків від інфляції, 111,96 грн. - три відсотки річних залишились відповідачем несплаченими, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

З огляду на наведене, на підставі ст. 49 ГПК України, підлягають стягненню з відповідача і здійснені позивачем судові витрати.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 525, 526, 625 ЦК України, ст. ст. 44, 49, 75, п. 1-1 80, 82-85 ГПК України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

1.           Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Квартирно-експлуатаційного відділу м. Миколаєва (м. Миколаїв, пр. Миру, 62-А, код 08029523) на користь Обласного комунального підприємства «Миколаївоблтеплоенерго»(м. Миколаїв, вул. Миколаївська, 5а, код 31319242) 12 882,35 грн. –основного боргу, 354,18 грн. - збитків від інфляції, 111,96 грн. –3% річних, а також 133,49 грн. держмита та 312,50 грн. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Суддя