№ 65161237, 03.03.2017, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/4512/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 березня 2017 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Стеценко О.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні Одеського окружного адміністративного суду справу за адміністративним позовом Виконавчого комітету Вилківської міської ради Кілійського району Одеської області до Головного управління Держпраці в Одеській області про скасування постанов про накладення штрафів, -

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду звернувся Виконавчий комітет Вилківської міської ради Кілійського району Одеської області (далі Позивач, або Виконком Вилківської міської ради) з адміністративним позовом до Головного управління Держпраці в Одеській області (далі Відповідач, бо ГУ Держпраці в Одеській області) про скасування постанов ГУ Держпраці в Одеській області про накладення штрафів № 17 та 18 від 02.08.2016 року.

Свої вимоги Позивач обґрунтував наступними доводами.

Постановами ГУ Держпраці в Одеській області № 17 та № 18 від 02.08.2016 року на Виконком Вилківської міської ради були накладені штрафи за порушення законодавства про працю під час звільнення першого заступника міського голови ОСОБА_1, який був призваний по мобілізації на військову службу. В обґрунтування протиправності зазначених постанов, Позивач зазначив, що ОСОБА_1 був призначений першим заступником Вилківського міського голови минулою каденцією депутатів Вилківської міської ради і працював на посаді з 01.09.2011 року по 04.05.2016 року. Згідно ст. 11 Закону України «Про місцеве самоврядування» після проведення виборів депутатів міської ради, та міського голови, на першій сесії депутати обирали новий виконком міськради. Всі члени виконкому минулої каденції автоматично звільнились. Оскільки ОСОБА_1 працював першим заступником міського голови і був членом виконкому минулої каденції, а з 18.03.2015 року призваний на військову службу у час особливого періоду на один рік, то депутати міської ради не звільнили його при зміні складу виконкому до закінчення строку служби, а саме до 18.03.2016 року. Після закінчення річного терміну проходження військової служби, Позивач, не маючи інформації про місце знаходження ОСОБА_1, звернувся до воєнного комісаріату та військової частини, де ОСОБА_1 проходив військову службу, а також до ОСОБА_1 із запитами про інформацію щодо проходження або не проходження служби останнім.

Позивач зазначив, що відповідь військової частини на предмет проходження служби ОСОБА_1 після Указу президента про демобілізацію, тобто після року служби, до виконкому надана не була, проте була надана довідка про проходження служби, в якій було вказано, що майор ОСОБА_1 прийнятий на військову службу за контрактом з 05.04.2016 року. Враховуючи, що в період з 18.03.2016 року (дата закінчення попереднього контракту) по 05.04.2016 року (дата початку нового контракту) про місце перебування майора ОСОБА_1 міськраду не повідомили, а сам ОСОБА_1 на запити не відповідав, своє місце прибування не вказав, 28.04.2016 року сесія Вилківської міської ради Одеської області надала згоду на звільнення ОСОБА_1 з посади першого заступника голови Вилківської міської ради Одеської області з 04.05.2016 року. Розпорядженням Виконкому Вилківської міської ради Одеської області №52 від 04.05.2016 року ОСОБА_1 звільнено з посади.

В судовому засіданні 26.10.2016 року представник Позивача заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив задовольнити позов з підстав, вказаних у позовній заяві (а.с. 4-7).

Представник Відповідача в судовому засіданні 26.10.2016 року просив в задоволенні позову відмовити з підстав, вказаних в письмових запереченнях (а.с. 53-56).

Так, в судовому засіданні представник Відповідача зазначив, що на підставі звернення ОСОБА_1 на урядову гарячу лінію (реєстраційний індекс ГО - 5397230 від 17.06.2016 року) щодо порушення його трудових прав з боку керівництва Виконкому Вилківської міської ради, наказу ГУ Держпраці в Одеській області № 791 від 01.07.2016 року, направлення на проведення позапланової перевірки № 15/01-29-1617від 01.07.2016 року, головним державним інспектором відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів Управління з питань праці Головного управління в Одеській області ГУ Держпраці в Одеській області ОСОБА_2 було проведено позапланову перевірку додержання законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування у Вилківській міській раді.

Перевіркою встановлено порушення Позивачем вимог п. 4.2 Інструкції «Про порядок ведення трудових книжок» щодо направлення трудової книжки фізичної особи на його домашню адресу, ч. 4 статті 97 Кодексу законів про працю України, ст. 116 Кодексу законів про працю України щодо строків розрахунку при звільнені ОСОБА_1, статті 83 Кодексу законів про працю України щодо нарахування ОСОБА_1 компенсації за всі дні не використаних відпусток, а також звільнення першого заступника міською голови Виконкому Вилківської міської ради Одеської області ОСОБА_1 без урахування вимог ч. 3 ст. 119 Кодексу законів про працю України.

За результатом проведеної перевірки було складено акт перевірки № 15-18-010/0474 від 13.07.2016 року, в якому відображено виявлені порушення та винесено припис № 15-01-18-010/0474-0415 від 13.07.2016 року щодо їх усунення.

Враховуючи встановлені порушення, на підставі статті 265 Кодексу законів про працю України, статті 53 Закону України «Про зайнятість населення», відповідно до Порядка накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 509 від 17.07.2013 року (із змінами та доповненнями), наказу Міністерства соціальної політики України № 67 від 02.02.2016 року «Про затвердження форми постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами Державної служби України з питань праці», Положення про Головне управління Держпраці в Одеській області, затвердженого наказом Державної служби України з питань праці № 8 від 04.02.2016, ГУ Держпраці в Одеській області було прийнято рішення щодо накладення штрафів на Виконком Вилківської міської ради, а саме: постанови № 17 від 02.08.2016 року про накладення уповноваженими посадовими особами штрафу в розмірі 1450 грн. та постанову № 18 від 02.08.2016 року про накладення уповноваженими посадовими особами штрафу в розмірі 14 500 грн.

В судове засідання, призначене на 22.02.2017 року, представник Позивача з'явився, підтримав вимоги позовної заяви.

Представник Відповідача в судове засідання, призначене на 22.02.2017 року, для продовження судового розгляду справи не зявився.

Враховуючи, що представник Відповідача був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, його неявка в судове засідання була визнана судом неповажною та, на підставі ч. 4 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), ухвалено рішення про розгляд справи у відсутність представника Відповідача.

Частиною 6 ст. 128 КАС України передбачено, що якщо не має перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справ, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи неявку представника Відповідача в судове засідання, відсутність потреби витребування додаткових письмових доказів, заслухати свідка чи експерта, керуючись приписами ч. 6 ст. 128 КАС України, ухвалив рішення про розгляд справи в порядку письмового провадження на підставі наявних в матеріалах справи доказів.

Вивчивши матеріали адміністративної справи, письмові заперечення Відповідача, дослідивши обставини, якими обґрунтовуються вимоги, та перевіривши їх доказами, судом встановлені наступні факти та обставини.

Позивач, Виконавчий комітет Вилківської міської ради Кілійського району Одеської області, ідентифікаційний код 04057014, зареєстрований за адресою: 68355, Одеська область, Кілійський район, м. Вилкове, вул. Моряків-Десантників, 18 (а.с. 23).

На підставі звернення ОСОБА_1 на урядову гарячу лінію 0-800-507-309 (реєстраційний індекс ГО - 5397230 від 17.06.2016 року) щодо порушення його трудових прав з боку керівництва Виконкому Вилківської міської ради (а.с. 58), ГУ Держпраці в Одеській області видано наказ №791 від 01.07.2016 року «Про проведення позапланової перевірки додержання вимог законодавства» щодо проведення позапланової перевірки додержання законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування у Вилківській міській раді (а.с. 57)

Відповідно до направлення ГУ Держпраці в Одеській області №15/01-29-1617 від 01.07.2016 року на проведення вказаної перевірки (а.с. 59), в період з 11.07.2016 року по 13.07.2016 року головним державним інспектором відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів Управління з питань праці в Одеській області ГУ Держпраці в Одеській області ОСОБА_2 було проведено позапланову перевірку додержання законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування у Вилківській міській раді.

За результатом проведення перевірки складено акт перевірки додержання субєктом господарювання законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування № 15-18-010/0474 (далі ОСОБА_3 перевірки) (а.с. 89-101), відповідно до якого перевіркою встановлені порушення Позивачем вимог п. 4.2 Інструкції «Про порядок ведення трудових книжок», ч. 4 ст. 97, ст. 83, ст. 116, ч. 3 ст. 119 Кодексу законів про працю України.

На підстав висновків ОСОБА_3 перевірки, ГУ Держпраці в Одеській області винесено припис № 15-18-010/0474-0415 від 13.07.2016 року, яким у строк до 13.08.2016 року зобовязано Позивача письмово проінформувати ГУ Держпраці в Одеській області про виконання вимог припису з одночасним наданням копій підтверджуючих виконання припису документів (а.с. 103-105).

Крім того, 02.08.2016 року на підставі пп. 54 п. 4 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 96 від 11.02.2015 року, абз. 6 ч. 2 ст. 265 КЗпП України, начальником ГУ Держпраці в Одеській області ОСОБА_3 прийнято постанову № 17 про накладення на Позивача штрафу в розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, - 1450,00 грн. (а.с.106-107).

02.08.2016 року на підставі пп. 54 п. 4 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 96 від 11.02.2015 року, абз. 5 ч. 2 ст. 265 КЗпП України, начальником ГУ Держпраці в Одеській області ОСОБА_3 прийнято постанову № 18 про накладення на Позивачу штрафу у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення, а саме: 14500,00 грн. (а.с. 108).

Того ж дня примірник постанов № 17 та № 18 від 02.08.2016 року отримано Позивачем.

Не погодившись з прийнятими постановами, вважаючи їх протиправними, Позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Проаналізувавши матеріали справи, оцінивши докази по справі у їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 року № 96 (далі Положення № 96), Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообовязкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у звязку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі загальнообовязкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Держпраці України у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства.

Основними завданнями Держпраці України є: 1) реалізація державної політики у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообовязкове державне соціальне страхування в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб; 2) здійснення комплексного управління охороною праці та промисловою безпекою на державному рівні; 3) здійснення державного регулювання і контролю у сфері діяльності, повязаної з обєктами підвищеної небезпеки; 4) організація та здійснення державного нагляду (контролю) у сфері функціонування ринку природного газу в частині підтримання належного технічного стану систем, вузлів і приладів обліку природного газу на обєктах його видобутку та забезпечення безпечної і надійної експлуатації обєктів Єдиної газотранспортної системи.

Відповідно до пункту 7 вказаного Положення, Держпраці України здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначені Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» № 877-V від 05.04.2007 року (далі Закон України № 877-V).

Статтею 1 Закону України № 877-V встановлено, що державний нагляд (контроль) діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування (далі органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Заходами державного нагляду (контролю) є планові та позапланові заходи, які здійснюються шляхом проведення перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та інших дій.

Відповідно до статті 6 Закону України № 877-V підставами для здійснення позапланових заходів є, серед іншого, обґрунтоване звернення фізичної особи про порушення субєктом господарювання її законних прав. При цьому, Законом України № 877-V передбачено, що під час проведення позапланового заходу з'ясовуються лише ті питання, необхідність перевірки яких стала підставою для здійснення цього заходу, з обов'язковим зазначенням цих питань у посвідченні (направленні) на проведення державного нагляду (контролю).

Судом встановлено, що позапланову перевірку Вилківської міської ради проведено посадовими особами ГУ Держпраці в Одеській області на підставі звернення фізичної особи ОСОБА_1 від 17.06.2016 року (а.с. 58), наказу ГУ Держпраці в Одеській області №791 від 01.07.2016 року «Про проведення позапланової перевірки додержання вимог законодавства» (а.с. 57) та направлення ГУ Держпраці в Одеській області №15/01-29-1617 від 01.07.2016 року на проведення вказаної перевірки (а.с. 59).

За результатом проведення перевірки складено ОСОБА_3 перевірки, відповідно до якого перевіркою встановлено порушення Виконкомом Вилківської міської ради Одеської області вимог п. 4.2 Інструкції «Про порядок ведення трудових книжок», ч. 4 ст. 97, ст. 83, ст. 116, ч. 3 ст. 119 Кодексу законів про працю України.

На підстав висновків ОСОБА_3 перевірки ГУ Держпраці в Одеській області винесено Припис.

Дослідивши зазначені матеріали проведення перевірки, судом встановлено, що перевірку Виконкому Вилківської міської ради проведено Відповідачем за наявності підстав, визначених ст. 6 Закону України № 877-V, розпорядчі документи органів державного нагляду (контролю), ГУ Держпраці в Одеській області, складені у відповідності вимог, встановлених ст. 7 Закону України № 877-V, документи, складені за результатом проведення перевірки своєчасно направлені та вручені Позивачу. При цьому, суд враховує, що Позивачем правомірність дій та прийнятих рішень Відповідачем щодо призначення проведення позапланової перевірки та підстав для її проведення за вказаною позовною заяву не оскаржується.

29.08.2016 року Позивач надав до ГУ Держпраці в Одеській області інформацію про виконання вимог припису в частині правильного нарахування середньомісячної заробітної плати відповідно до вимог Постанови Кабінету міністрів України № 1013 від 09.12.2015 року, правильного обчислення середньої заробітної плати згідно вимог Постанови Кабінету міністрів України № 100, нарахування та виплати кінцевого розрахунок в повному обсязі працівнику ОСОБА_1 (а.с. 15).

Відповідно до вимог Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 509 від 17.07.2013 року (із змінами та доповненнями) (далі - Порядок) штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками.

Штрафи можуть бути накладені на підставі: рішення суду переоформлення трудових відносин із працівником, який виконував роботу без укладення трудового договору, та встановлення періоду такої роботи чи роботи на умовах неповного робочого часу в разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, в установі, організації; акта про виявлення під час перевірки суб'єкта) господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу.

Відповідно до пункту 3 Порядку уповноважена посадова особа не пізніше ніж через 10 днів з дати складення акта приймає рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу.

Пунктом 6 Порядку визначено, що про розгляд справи Держпраці та її територіальні органи письмову повідомляють суб'єктів господарювання та роботодавців не пізніше ніж за п'ять днів до дати розгляду рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в Держпраці чи її територіальному органі, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника.

Згідно вимог пункту 4 Порядку справа про накладення штрафу розглядається у пятнадцятиденний строк з дня прийняття рішення про її розгляд.

Пунктом 5 Порядку передбачено, що у разі надходження від суб'єкта господарювання або роботодавця, щодо якого порушено справу, обґрунтованого клопотання про відкладення її розгляду, строк розгляду справи може бути продовжений Головою Держпраці, його заступниками, але не більше ніж на 10 днів.

Статтею 265 КЗпП України передбачено, що посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

Відповідно до абз. 5 ч. 2 ст. 265 КЗпП України юридичні та фізичні особи-підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі недотримання встановлених законом гарантій та пільг працівникам, які залучаються до виконання обов'язків, передбачених законами України "Про військовий обов'язок і військову службу", "Про альтернативну (невійськову) службу", "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Відповідно до абз. 5 ч. 2 ст. 265 КЗпП України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі порушення інших вимог трудового законодавства, крім передбачених абзацами другим - пятим частини другої цієї статті - у розмірі мінімальної заробітної плати.

Судом встановлено, що 02.08.2016 року на підставі пп. 54 п. 4 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 96 від 11.02.2015 року, абз 6 ч. 2 ст. 265 КЗпП України, начальником ГУ Держпраці в Одеській області ОСОБА_3 прийнято постанову № 17 про накладення на Позивача штрафу в розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, - 1450,00 грн. (а.с.106-107).

02.08.2016 року на підставі пп. 54 п. 4 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 96 від 11.02.2015 року, абз. 5 ч. 2 ст. 265 КЗпП України, начальником ГУ Держпраці в Одеській області ОСОБА_3 прийнято постанову № 18 про накладення на Позивачу штрафу у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення, а саме: 14500,00 грн. (а.с. 108).

Спірні правовідносини виникли між сторонами у звязку із незгодою Позивача з висновками контролюючого органу, ГУ Держпраці в Одеській області, викладеними в ОСОБА_3 перевірки щодо порушення Виконкомом Вилківської міської ради Одеської області вимог України п. 3 ст. 36, ч. 3 ст. 119 КЗпП України при звільненні Вилківською міською радою Одеської області ОСОБА_1 з посади першого заступника міського голови Вилківської міської ради Одеської області, у звязку з чим суд зазначає наступне.

Судом встановлено та не заперечується сторонами, що ОСОБА_1 був призначений першим заступником Вилківського міського голови минулою каденцією депутатів Вилківської міської ради і працював на посаді з 01.09.2011 року. З 18.03.2015 року ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині 1474 на підставі укладеного контракту до закінчення особливого періоду або до оголошення про демобілізацію.

05.04.2016 року ОСОБА_1 укладено контракт про проходження військової служби у Збройних силах України, відповідно до якого ОСОБА_1 добровільно взяв на себе зобовязання проходити військову службу у Збройних Силах України протягом строку контракту, а в разі настання особливого періоду понад установлений контрактом строк. Контракт був укладений строком до закінчення особливого періоду (а.с. 35-36).

У звязку із прийняттям ОСОБА_1 на військову службу за контрактом, враховуючи, що в період з 18.03.2016 року (дата закінчення попереднього контракту) по 05.04.2016 року (дата початку нового контракту) про місце перебування майора ОСОБА_1 міськраду не повідомили, а сам ОСОБА_1 на запити не відповідав, своє місце прибування не вказав, 28.04.2016 року сесія Вилківської міської ради надала згоду на звільнення ОСОБА_1 з посади першого заступника голови Вилківської міської ради з 04.05.2016 року. Розпорядженням Виконкому Вилківської міської ради №52 від 04.05.2016 року ОСОБА_1 звільнено з посади, трудові відносини припинено на підставі п. 3 ст. 36 КЗпП України.

Такі дії Виконкому Вилківської міської ради з припинення трудових відносин з ОСОБА_1, який є таким, що зарахований на військову службу за контрактом у Збройні Сили України строком до завершення особливого періоду, кваліфіковані посадовими особами ГУ Держпраці в Одеській області, як порушення вимог України п. 3 ст. 36, ч. 3 ст. 119 КЗпП України.

Відповідно до п. 3 ст. 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є, зокрема, призов або вступ працівника або власника фізичної особи на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу, крім випадків, коли за працівником зберігаються місце роботи, посада відповідно до частин третьої та четвертої статті 119 цього Кодексу.

За ч. 3 ст. 119 КЗпП України за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану на строк до закінчення особливого періоду або до дня фактичної демобілізації, зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб - підприємців, в яких вони працювали на час призову.

Вирішуючи спірні правовідносини, суд враховує наступне.

Згідно із абзацом одинадцятим статті 1 Закону України «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Відповідно до абзацу п'ятого статті 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

В свою чергу, абзацом четвертим статті 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначено, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Згідно із частиною восьмою статті 4 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» з моменту оголошення мобілізації (крім цільової) чи введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях настає особливий період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.

Отже, за змістом вищенаведених норм слідує, що з моменту оголошення мобілізації настає особливий період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.

Відповідно до Указу Президента України від 17.03.2014 року №303/2014 «Про часткову мобілізацію», який затверджений Законом України від 17.03.2014 року №1126-VІІ, постановлено: оголосити та провести часткову мобілізацію; Голові Служби безпеки України, начальнику Управління державної охорони України, Голові Служби зовнішньої розвідки України, вищому командуванню Національної гвардії України, керівникам центральних органів виконавчої влади, які мають у своєму підпорядкуванні військові формування України, Оперативно-рятувальну службу цивільного захисту, перевести підпорядковані військові формування України, Оперативно-рятувальну службу цивільного захисту на організацію та штати воєнного часу.

Указами Президента України від 06.05.2014 року №454/2014, від 21.07.2014 року №607/2014, від 14.01.2015 року №15/2015, які були затверджені Законами України від 06.05.2014 року №1240-VІІ, від 22.07.2014 року №1595-VІІ, від 15.01.2015 року №113-VІІІ відповідно, також оголошувались та проводились часткові мобілізації. Крім того, згідно з пунктом 5 Указу Президента України від 14.01.2015 року №15/2015 зобов'язано Кабінет Міністрів України, зокрема, перевести національну економіку України на функціонування в умовах особливого періоду в обсягах, що гарантують безперебійне забезпечення потреб Збройних Сил України та інших військових формувань України під час виконання покладених на них завдань, привести визначені галузі, підприємства, установи та організації у ступінь повна готовність.

Таким чином, суд зазначає, що з моменту прийняття Президентом України Указу від 17.03.2014 року №303/2014 «Про часткову мобілізацію» в Україні настав особливий період, зокрема, Збройні Сили України переведені на функціонування в умовах особливого періоду, а в подальшому Указом Президента України від 15.01.2015 року №113-VІІІ переведено національну економіку України на функціонування в умовах особливого періоду.

Суд не погоджується з твердженням Позивача про те, що особливий період закінчується з моменту закінчення строку проведення мобілізації, який встановлюється у кожному окремому Указі Президента України, з огляду на таке.

Як зазначено вище, особливий період настає з моменту оголошення мобілізації та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій. Під мобілізацією слід розуміти комплекс заходів, здійснюваних серед іншого з метою переведення Збройних Сил України на організацію і штати воєнного часу.

Відповідно до абзацу третього частини четвертої статті 3 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» зміст мобілізації становить: переведення національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій, а також адміністративно-територіальних одиниць України на роботу в умовах особливого періоду; переведення Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту на організацію і штати воєнного часу.

Отже, закінчення періоду мобілізації не є самостійною підставою для припинення особливого періоду.

Водночас згідно абзацу шостого статті 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» демобілізація - комплекс заходів, рішення про порядок і терміни проведення яких приймає Президент України, спрямованих на планомірне переведення національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на роботу і функціонування в умовах мирного часу, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати мирного часу.

Враховуючи вищенаведені норми чинного законодавства України, суд зазначає, що закінчення періоду мобілізації не припиняє існування особливого періоду. Закінчення дії особливого періоду в країні пов'язане виключно з прийняттям Президентом України Указу про демобілізацію.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 30.06.2015 року по справі №21-112а15 та постанові Вищого адміністративного суду України від 16.02.2015 року по справі № 800/582/14.

За вказаних підстав, звільнення ОСОБА_1 з посади першого заступника міського голови Вилківської міської ради відбулось з порушень вимог, встановлених п. 3 ст. 36, ч. 3 ст. 119 КЗпП України.

Зазначений висновок суду спростовує твердження Позивача, викладені в якості підстав для задоволення адміністративного позову, крім того, суд зазначає, що доводи Позивача, викладені в якості підстав для задоволення позову, ґрунтуються на помилковому трактуванні та вибірковому застосуванні правових норм.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що Відповідач, як суб'єкт владних повноважень довів правомірність прийнятих ним спірних рішень з урахуванням всіх встановлених судом фактичних обставин та вимог законодавства, а тому суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, зокрема, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо.

Статтею 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на Відповідача, якщо він заперечує проти позову.

Згідно з ч. 1 ст. 69 та ч. 1 ст. 70 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Відповідно до ст. 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Згідно зі ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Виконкому Вилківської міської ради Одеської області є не обґрунтованими у звязку з чим не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 2, 7, 8, 9, 11, 86, 128, 159-163, 256 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні позову Виконавчого комітету Вилківської міської ради Кілійського району Одеської області до Головного управління Держпраці в Одеській області про скасування постанов Головного управління Держпраці в Одеській області № 17 та 18 від 02.08.2016 року про накладення штрафів відмовити.

Постанову може бути оскаржено в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд шляхом подання в десятиденний строк з дня її проголошення апеляційної скарги. У разі застосування судом частини третьої ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо субєкта владних повноважень було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення пятиденного строку з моменту отримання субєктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Стеценко О.О.