Постановление суда № 65122283, 21.02.2017, Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

Справа №200/19766/16

Провадження №2з/200/29/17

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 лютого 2017 року суддя Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровську Шевцова Т.В., розглянувши клопотання позивача про забезпечення позову в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_4 про визнання договору купівлі-продажу недійсним, -

В С Т А Н О В И Л А:

В провадженні Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_4 про визнання договору купівлі-продажу недійсним.

Позивачем разом із позовом подано до суду заяву про забезпечення позову, відповідно якої просить накласти арешт на квартиру АДРЕСА_1, заборонивши будь-яким особам, у будь-який спосіб вчиняти дії щодо зазначеної квартири.

Заява обґрунтована тим, що предметом спору є відчужена колишнім чоловіком без її згоди квартира АДРЕСА_1, ? частина якої зареєстрована за ОСОБА_3, у звязку з чим остання може продати належну їй частку, що зробить неможливим виконання майбутнього рішення суду.

Відповідно до вимог ст. 151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову.

Крім того, відповідно до ч.2 ст.151 ЦПК України, у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов; вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

В силу ст.60 ЦПК України доказування покладається на сторін, за ст.ст.10, 11 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах диспозитивності та змагальності процесу.

Відповідно до матеріалів цивільної справи, оспорюваний договір укладено 12.01.1998 року, право власності на ? частину квартири зареєстровано за ОСОБА_3 на підставі рішення суду від 21.11.2016 року у справі №200/3106/16ц.

Відповідно до ст. 216 ЦК України у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою.

Відповідно до роз'яснень, викладених у п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22.12.2006 р. «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», - розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Крім того, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Відтак, при обранні заходів забезпечення позову слід також враховувати необхідність збереження балансу прав і законних інтересів усіх учасників спірних правовідносин та інших осіб, не допускаючи використання заходу забезпечення позову у якості тиску на відповідача.

Умовою застосування заходів забезпечення позову, в т.ч. і виду забезпечення позову арешт майна, є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення, а також те, що майно, яке є у відповідача на момент пред'явлення до нього позову може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Загроза утруднення або неможливості виконання рішення суду наявні і тоді, коли у сторони спору до його вирішення є можливість розпорядитися належним йому майном з метою ухилення від виконання судового рішення на стадії його виконання виконавчою службою.

З огляду на викладене вище, керуючись наведеними нормами процесуального права та враховуючи роз`яснення Верховного Суду України, виходячи з предмету та підстав позову, субєктного складу сторін по справі, приймаючи також до уваги, що позивачем належним чином не обґрунтовано в заяві про забезпечення позову те, чи спроможний обраний нею вид забезпечення позову забезпечити фактичне виконання судового рішення, у разі можливого задоволення позову, виходячи при цьому із заявлених позивачем позовних вимог про визнання договору купівлі-продажу квартири, приймаючи також до уваги, що наслідком визнання договору купівлі-продажу квартири недійсним є скасування державної реєстрації права власності за набувачем, в задоволенні заяви позивача про забезпечення позову слід відмовити.

Керуючись ст.ст.151, 153, 293, 294 ЦПК України, суддя, -

У Х В А Л И Л А:

В заяві позивача про забезпечення позову відмовити.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги протягом 5 днів з дня винесення ухвали.

Апеляційна скарга повинна бути подана до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська.

Суддя Т.В.Шевцова