Постановление суда № 65084503, 02.03.2017, Пологівський районний суд Запорізької області

Справа № 324/346/17

Провадження № 2-з/324/7/2017

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 березня 2017 року Пологівський районний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді Каретник Ю.М.

при секретарі Савченко Н.В.,

розглянувши заяву представника публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про забезпечення позову,

ВСТАНОВИВ:

02 березня 2017 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулося до Пологівського районного суду Запорізької області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 70008,46 грн. Позовна заява передана на розгляд судді Каретник Ю.М.

У цей же день, 02 березня 2017 року, з канцелярії Пологівського районного суду Запорізької області головуючому у справі судді було передано заяву представника за довіреністю публічного акціонерного товариства КБ «ПриватБанк» ОСОБА_2 про забезпечення позову у даній цивільній справі, яка зареєстрована в канцелярією суду 02 березня 2017 року.

Представник ПАТ КБ «ПриватБанк» на підставі ст.ст.151-152 ЦПК України в заяві про забезпечення позову просить забезпечити позов ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1, наклавши арешт на квартиру загальною площею 83,70 кв.м, житловою площею 53,90 кв.м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, житловий будинок, загальною площею 29,80 кв.м, житловою площею 16,30 кв.м., який розташований за адресою: Запорізька обл., Пологівський район, м. Пологи, вул. Московська, буд. 44, та житловий будинок, загальною площею 41,90 кв.м, житловою площею 23,20 кв.м., який розташований за адресою: Запорізька обл., Пологівський район, м. Пологи, вул. Потьомкіна, буд. 16, шляхом заборони будь-яким особам укладати угоди стосовно цього майна, проводити його реєстрацію та перереєстрацію, здійснювати його відчуження. При цьому посилається на той факт, що тривале невиконання зобовязань за кредитним договором свідчить про недобросовісність відповідача і можливість ухилення його від виконання можливого судового рішення про стягнення коштів на користь банку.

Ознайомившись із заявою про забезпечення позову і додатками до неї, суд вважає, що вона не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.ст.151, 152 ЦПК України у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено: причини, у звязку з якими необхідно забезпечити позов, вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності, та інші відомості, потрібні для забезпечення позову, у тому числі й докази, що підтверджують необхідність забезпечення позову, а також квитанцію про сплату судового збору.

Згідно зі ст.151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову на будь-якій стадії розгляду справи.

Відповідно до ч.3 ст.152 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Згідно із розясненнями, наданими у п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв по забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, зясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб'єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.

Натомість, актуальні на час розгляду заяви про забезпечення позову дані про вартість квартири та двох житлових будинків, на які заявник просить накласти арешт, а також про те, чи дійсно на даний час ОСОБА_1 є їх власником, до заяви про забезпечення позову не додані.

В інформаційній довідці від 29 вересня 2016 року №69292858 щодо вказаних вище квартири та двох житлових будинків разом із даними про загальну і житлову площу вказана загальна вартість кожного з цих обєктів нерухомого майна, однак не зазначено, станом на яку дату ця вартість встановлена. Окрім того, зазначена довідка містить інформацію про накладення арешту на все нерухоме майно шляхом заборони розпорядження ним, при цьому запит зроблено щодо фізичної особи за РНОКПП НОМЕР_1, що відповідає даним про ідентифікаційний номер ОСОБА_1, вказаним у заяві про забезпечення позову. Наведене дає підстави для висновку про те, що станом на 29 вересня 2016 року арешт на все нерухоме майно ОСОБА_1 вже було накладено на підставі Постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження серії ВП № 46035843 від 16.01.2015 року, винесеної Відділом державної виконавчої служби Пологівського районного управління юстиції, однак до заяви про забезпечення позову не додано жодних документів на підтвердження його скасування станом на час розгляду даної заяви.

Окрім того, в інформаційній довідці від 29 вересня 2016 року №69292858 вказано, що стосовно житлового будинку за адресою: Запорізька обл., Пологівський район, м. Пологи, вул. Потьомкіна, буд. 16, а також квартири за адресою: АДРЕСА_1, встановлено заборону на їх відчуження на підставі іпотечних договорів. Відомості щодо скасування вказаних заборон станом на час розгляду заяви про забезпечення позову заявником також надані не були.

Окрім того, до суду не надано також відомостей про права третіх осіб (як фізичних, так і юридичних) на вказане у заяві про забезпечення позову майно, які можуть бути порушені внаслідок вжиття заходів забезпечення позову.

Оскільки з позову вбачається, що між сторонами виник спір щодо невиконання відповідачем перед позивачем кредитних зобовязань на суму 70008,46 грн., суд вважає, що задоволення заяви позивача про забезпечення позову до ОСОБА_1 шляхом накладення арешту, в тому числі, шляхом заборони відчуження належного відповідачу нерухомого майна, призведе до порушення вимог ч.3 ст.152 ЦПК України, оскільки вид забезпечення позову, обраний позивачем, в даному випадку не буде співмірним із заявленими позивачем вимогами.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.151-153, п.2 ч.1 ст.293 ЦПК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України №9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв по забезпечення позову», суд

УХВАЛИВ:

Відмовити публічному акціонерному товариству комерційний банк «ПриватБанк» у задоволенні заяви про забезпечення позову до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у сумі 70008 грн. 46 коп.

На ухвалу може бути подано апеляційну скаргу до апеляційного суду Запорізької області через Пологівський районний суд Запорізької області протягом пяти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом пяти днів з дня отримання копії ухвали.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: