Постановление суда № 65071457, 02.03.2017, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр. Науки, 5

У Х В А Л А

02.03.2017р. Справа №905/3613/16

за позовом Керівника Маріупольської місцевої прокуратури №2 Прокуратури Донецької області в

інтересах держави в особі Маріупольської міської ради, м.Маріуполь

до відповідача 1 Департаменту міського майна Маріупольської міської ради, м.Маріуполь

до відповідача 2 Комітету самоорганізації населення "Шевченково", м.Маріуполь

про визнання недійсним договору оренди нежитлового приміщення, зобов'язання повернути приміщення.

Суддя Г.В. Левшина

Представники сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача 1: не з'явився

від відповідача 2: не з'явився

прокурор: Полякова С.О.

В засіданні суду брали участь:

Керівник Маріупольської місцевої прокуратури №2 Прокуратури Донецької області в інтересах держави в особі Маріупольської міської ради, м.Маріуполь звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача 1, Департаменту міського майна Маріупольської міської ради, м.Маріуполь, до відповідача 2, Комітету самоорганізації населення "Шевченково", м.Маріуполь, про:

- визнання недійсним договору оренди №2261-1 від 05.01.2016р., яким передано у користування нежитлове приміщення (офіс) загальною площею 16,3 кв.м., вартістю 13952,8 грн., розташоване за адресою: м.Маріуполь, вул.Литейна, 4;

- зобов’язання відповідача 2 повернути нежитлове приміщення Маріупольської загальноосвітньої школи 1-3 ступенів №20 Маріупольської міської ради Донецької області площею 16,3 кв.м., вартістю 13952,8 грн., розташоване за адресою: м.Маріуполь, вул.Литейна, 4.

В обгрунтування своїх вимог прокурор та позивач посилаються на невідповідність оспорюваного правочину вимогам ч.5 ст.63 Закону України "Про освіту", ч.2 ст.5 Закону України «Про оренду державного та комунального майна».

Відповідно до положень ч.1 ст.216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі визнання недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Згідно з ч.3 ст.207 Господарського кодексу України (яка кореспондується зі ст.236 Цивільного кодексу України) виконання господарського зобов'язання, визнаного судом недійсним повністю або в частині, припиняється повністю або в частині з дня набрання рішенням суду законної сили як таке, що вважається недійсним з моменту його виникнення. У разі якщо за змістом зобов'язання воно може бути припинено лише на майбутнє, таке зобов'язання визнається недійсним і припиняється на майбутнє.

Як встановлено судом під час розгляду справи, 21.12.2016р. Комітет самоорганізації населення "Шевченково", м.Маріуполь звернувся до Департаменту міського майна Маріупольської міської ради, м.Маріуполь з заявою про розірвання договору оренди №2261-1 від 05.01.2016р.

21.12.2016р. сторонами підписано акт №8586 прийому-передачі нежилого приміщення в будинку №4 по вул.Ливарна у м.Маріуполі.

За змістом ст.ст.651, 653 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк (ч.1 ст.759 Цивільного кодексу України).

Із правової природи такого зобов'язання вбачається, що фактичне користування майном на підставі договору оренди в разі визнання його недійсним унеможливлює застосування наслідків наслідки недійсності правочину відповідно до ст.216 Цивільного кодексу України, оскільки використання майна - "річ" безповоротна, і відновити первісне положення сторін практично неможливо. Тому, визнаючи договір оренди недійсним, необхідно серед іншого встановити обставини, пов'язані з виконанням договору, та визначити момент, з якого вважаються припиненими зобов'язання за цим договором.

За висновками суду, предметом позовних вимог у даній справі, є вимоги прокурора про визнання недійсним договору оренди нежитлового приміщення, який сторони розірвали, а майно повернули, тобто зобов'язання за спірним договором є припиненими.

Таким чином, враховуючи встановлені у справі обставини, визнання договору оренди недійсним є неможливим, оскільки предмет спору припинив існування.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду України від 23.12.2015р. по справі №3-1143гс15.

Відповідно до п.1-1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Згідно з п.4.4 постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (п.1-1 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.

Отже, як вбачається з наявних в матеріалах справи документів, між сторонами не залишилось неврегульованих питань щодо предмету спору, у зв'язку з чим провадження у справі підлягає припиненню на підставі п.1-1 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України.

Судові витрати підлягають віднесенню на відповідачів порівну, відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України, з огляду на їх неправильні дії, що призвели до виникнення спору та змусили прокурора звернутися до суду.

Враховуючи викладене, керуючись п.1-1 ч.1 ст.80, ст.ст.49, 86 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

УХВАЛИВ:

Припинити провадження по справі №905/3613/16 за позовом Керівника Маріупольської місцевої прокуратури №2 Прокуратури Донецької області в інтересах держави в особі Маріупольської міської ради, м.Маріуполь до Департаменту міського майна Маріупольської міської ради, м.Маріуполь, Комітету самоорганізації населення "Шевченково", м.Маріуполь, про:

- визнання недійсним договору оренди №2261-1 від 05.01.2016р., яким передано у користування нежитлове приміщення (офіс) загальною площею 16,3 кв.м. вартістю 13952,8 грн., розташоване за адресою: м.Маріуполь, вул.Литейна, 4;

- зобов’язання відповідача 2 повернути нежитлове приміщення Маріупольської загальноосвітньої школи 1-3 ступенів №20 Маріупольської міської ради Донецької області площею 16,3 кв.м. вартістю 13952,8 грн., розташоване за адресою: м.Маріуполь, вул.Литейна, 4.

Стягнути з Департаменту міського майна Маріупольської міської ради (87500 м.Маріуполь, пр.Металургів, 25, ЄДРПОУ 23599040) на користь прокуратури Донецької області (Держказначейська служба України, м.Київ, МФО 820172, рах.№35216066016251, ЄДРПОУ 25707002) судовий збір в сумі 1378 грн. 00 коп.

Стягнути з Комітету самоорганізації населення "Шевченково" (87535 м.Маріуполь, вул.Литейна, 4, ЄДРПОУ 26551950) на користь прокуратури Донецької області (Держказначейська служба України, м.Київ, МФО 820172, рах.№35216066016251, ЄДРПОУ 25707002) судовий збір в сумі 1378 грн. 00 коп.

Видати накази.

Суддя Г.В. Левшина