№ 65071401, 27.02.2017, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2017 року Справа № 925/196/16

Вищий господарський суд у складі колегії суддів:головуючого суддіЄвсікова О.О.,суддівКролевець О.А., Самусенко С.С.,розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_4на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 17.10.2016 (головуючий суддя Коршун Н.М., судді Дикунська С.Я., Алданова С.О.)на рішенняГосподарського суду Черкаської області від 30.06.2016 (суддя Грачов В.М.)у справі№ 925/196/16 Господарського суду Черкаської областіза позовомОСОБА_4до1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Соил", 2. ОСОБА_6, 3. ОСОБА_7провизнання недійсними рішення загальних зборів учасників товариства частково та Статуту товариства від 05.03.2013, визнання дійсним Статуту товариства від 07.11.2003,за участю представниківпозивачаОСОБА_4,відповідача-1Геращенко М.В.,відповідача-2не з'явились,відповідача-3не з'явились,

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 30.06.2016 у справі №925/196/16, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.10.2016, відмовлено у позові про визнання недійсними: пунктів 8, 10 рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Соил", оформленого протоколом № 1 від 05.03.2013; Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Соил" в новій редакції, затвердженій рішенням загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Соил" від 05.03.2013, оформленим протоколом № 1 від 05.03.2013, зареєстрований державним реєстратором виконавчого комітету Черкаської міської ради 12.03.2013 за номером 10261050004003269; а також про визнання дійсним та останнім діючим на даний час Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Соил" в редакції, затвердженій рішенням загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Соил" від 07.11.2003, оформленим протоколом № 1 від 07.11.2003, зареєстрований державним реєстратором виконавчого комітету Черкаської міської ради 17.11.2003 за номером 7686, та зобов'язати співзасновників ОСОБА_7 і ОСОБА_6 зареєструвати згідно чинного законодавства даний Статут товариства у відділі державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Реєстраційної служби Управління державної реєстрації у Черкаській області та у всіх відповідних державних установах.

Не погоджуючись із зазначеними рішенням та постановою, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення місцевого суду та постанову апеляційного суду скасувати, а справу направити на новий розгляд до місцевого суду. При цьому колегія суддів не бере до уваги клопотання позивача від 22.02.2017 про уточнення вимог касаційної скарги (шляхом заявлення додаткових альтернативних вимог - прийняття нового рішення про задоволення позову), оскільки можливість такого заявлення альтеративних вимог, суперечить ГПК України.

Вимоги та доводи касаційної скарги мотивовані тим, що судами попередніх інстанцій було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також порушено норми матеріального права, зокрема, ст.ст. 10, 51, 61 Закону України "Про господарські товариства", ст.ст. 116, 143, 167 ЦК України.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги, проте в судове засідання представники відповідачів 2 та 3 не з'явились. Зважаючи на те, що явку представників сторін не було визнано обов'язковою, а також на достатність матеріалів справи для прийняття рішення, колегія суддів, беручи до уваги встановлені ст. 111-8 ГПК України строки розгляду касаційних скарг, дійшла висновку про можливість розглянути справу за відсутності вказаних представників.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши представників учасників судового процесу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 05.03.2013 рішенням загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Соил", оформленим протоколом № 1, зокрема було вирішено (п. п. 8 і 10) збільшити статутний (фонд) капітал товариства на 100.000,00 грн. за рахунок додаткових вкладів присутніх учасників товариства ОСОБА_7 та ОСОБА_6 по 50.000,00 грн. кожним.

З урахуванням збільшення статутного (фонду) капіталу товариства та приведення Статуту товариства у відповідність до вимог чинного законодавства внесено зміни та доповнення до Статуту товариства, викладено його в новій редакції. Державна реєстрація нової редакції Статуту товариства проведена 10.03.2013.

Відповідно до пунктів 5.3, 5.6 Статуту товариства розмір статутного капіталу товариства складає 1.200.000,00 грн., частки учасників товариства становлять: ОСОБА_6 - 598.250,00 грн. або 49,8545 % статутного фонду товариства; ОСОБА_4 3.500,00 грн. або 0,291 %; ОСОБА_7 - 598.250,00 грн. або 49,8545 %.

15.03.2013 та 22.03.2013 ОСОБА_6 та ОСОБА_7, відповідно, через касу № 1 відділення № 1 Публічного акціонерного товариства "Енергобанк" в м. Черкаси сплатили на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Соил" по 50.000,00 грн. як поповнення статутного фонду товариства від засновника.

Пунктом 5.10.1 Статуту товариства з обмеженою відповідальністю "Соил", в редакціях від 15.07.2010 і від 05.08.2010, передбачалось, що рішення про збільшення статутного фонду приймається учасником товариства. Внесення додаткових вкладів веде до перерозподілу часток у Статутному фонді.

Згідно з ч.ч. 1, 2, 4 ст. 16 Закону України "Про господарські товариства" товариство має право змінювати (збільшувати або зменшувати) розмір статутного (складеного) капіталу. Збільшення статутного (складеного) капіталу може бути здійснено лише після внесення повністю всіма учасниками своїх вкладів (оплати акцій), крім випадків, передбачених цим Законом. Рішення про зміну розміру статутного (складеного) капіталу товариства набирає чинності з дня внесення таких змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

В силу ч. 2 ст. 51 Закону України "Про господарські товариства" зміни вартості майна, внесеного як вклад, та додаткові внески учасників не впливають на розмір їх частки у статутному капіталі, вказаної в установчих документах товариства, якщо інше не передбачено установчими документами.

Частиною 3 ст. 52 Закону України "Про господарські товариства" передбачено, що зміни до статуту, пов'язані із зміною розміру статутного капіталу та/або із зміною складу учасників, підлягають державній реєстрації в установленому законом порядку.

Згідно з ч. 5 ст. 61 Закону України "Про господарські товариства" про проведення загальних зборів товариства учасники повідомляються передбаченим статутом способом з зазначенням часу і місця проведення зборів та порядку денного. Повідомлення повинно бути зроблено не менш як за 30 днів до скликання загальних зборів. Будь-хто з учасників товариства вправі вимагати розгляду питання на загальних зборах учасників за умови, що воно було ним поставлено не пізніш як за 25 днів до початку зборів. Не пізніш як за 7 днів до скликання загальних зборів учасникам товариства повинна бути надана можливість ознайомитися з документами, внесеними до порядку денного зборів. З питань, не включених до порядку денного, рішення можуть прийматися тільки за згодою всіх учасників, присутніх на зборах.

Повідомлення про проведення загальних зборів товариства 05.03.2013 було вручене ОСОБА_4 22.01.2013.

05.03.2013 на загальних зборах учасників були присутні учасники, які мають у сукупності 99,68 % загальної кількості голосів учасників товариства.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 Закону України "Про господарські товариства" загальні збори учасників вважаються повноважними, якщо на них присутні учасники (представники учасників), що володіють у сукупності більш як 60 відсотками голосів.

З урахуванням наведеного суди дійшли висновку про те, що загальні збори (05.03.2013) були правомочними для прийняття рішень, віднесених до їх компетенції, а тому позовна вимога про визнання недійсними п. п. 8, 10 рішення загальних зборів, оформленого протоколом № 1 від 05.03.2013, (як і похідні від неї позовні вимоги) задоволенню не підлягають.

Колегія суддів вважає зазначені висновки судів передчасними та такими, що зроблені за неповного з'ясування обставини, які мають значення для справи, а також за невірного застосування норм матеріального права з огляду на таке.

У п. 4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення" зазначено, що відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарські суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог статті 4-2 ГПК щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Колегія суддів звертає увагу на те, що вимоги, як і заперечення на них, за загальним правилом обґрунтовуються певними обставинами та відповідними доказами, які підлягають дослідженню, зокрема, перевірці та аналізу. Все це має бути проаналізовано судом в сукупності.

В обґрунтування позовних вимог позивач, зокрема, посилався на рішення Господарського суду Черкаської області від 04.03.2013 у справі №09/16/5026/2011.

В п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення" зазначено, що рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Як вбачається з наявного в матеріалах справи рішення Господарського суду Черкаської області від 04.03.2013 у справі №09/16/5026/2011, залишеного без змін постановами Київського апеляційного господарського суду від 03.06.2013 та Вищого господарського суду України від 22.10.2013, цим рішенням визнано недійсними рішення загальних зборів відповідача-1 від 15.07.2010, оформлене протоколом № 4, про збільшення розміру статутного капіталу товариства до 1.100.100,00 грн., а також рішення загальних зборів відповідача-1 від 04.08.2010, оформлене протоколом № 5 від 04.08.2010, про внесення змін до статуту про засновників та про затвердження нової редакції статуту.

Також вказаним рішенням визнано недійсними редакцію статуту ТОВ "СОИЛ", затверджену рішенням загальних зборів учасників TOB "СОИЛ" від 15.07.2010, та редакцію статуту ТОВ "СОИЛ", затверджену рішенням загальних зборів учасників TOB "СОИЛ" від 04.08.2010.

Колегія суддів звертає увагу на те, що оскільки збільшення розміру статутного капіталу товариства до 1.100.100,00 грн. станом 15.07.2010 визнано неправомірним у судовому порядку судам при розгляді цієї справи слід було встановити дійсний розмір статутного капіталу на вказану дату та надалі, а також оспорювану в даній справі редакцію статуту ТОВ "Соил" в частині визначеного в ній розміру статутного капіталу.

У свою чергу нез'ясування вказаних обставин унеможливлює встановлення дійсного розміру статутного капіталу відповідача-1 згідно з подальшими рішеннями загальних зборів, в т.ч. згідно зі спірним рішенням, та, відповідно, унеможливлює прийняття правильного рішення у даному спорі.

Однак суди оцінки вказаному судовому рішенню не надали та відповідних обставин не встановили, при цьому при вирішенні спору послались на положення Статуту ТОВ "Соил" в редакціях від липня та серпня 2010 року, які визнанні недійсними у судовому порядку.

Крім того колегія суддів відзначає, що правовим наслідком прийняття Господарським судом Черкаської області рішення від 04.03.2013 у справі №09/16/5026/2011 є недійсність (нелегитимність) оспорених у вказаній справі актів з моменту їх державної реєстрації, а не з моменту набрання чинності судовим рішенням у справі №09/16/5026/2011, чого суди попередніх інстанцій належним чином не врахували.

Таким чином суди в порушення ч. 1 ст. 43 ГПК України не встановили в судовому процесі всіх обставин справи всебічно, повно і об'єктивно в їх сукупності з урахуванням об'єкта і предмета спору, а отже дійшли передчасних висновків.

Як визначено ст. 111-5 ГПК України, у касаційній інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи у суді першої інстанції за винятком процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням.

Згідно зі ст. 111-7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Невстановлення судами попередніх інстанцій відповідних фактичних обставин, які мають суттєве значення для правильного вирішення спорів у справі, входять до предмету доказування, а отже підлягають обов'язковому дослідженню, і ненадання їм належної правової оцінки в сукупності є порушенням вимог ст. 43 ГПК України, що виключає можливість висновку суду касаційної інстанції про правильність застосування судами норм матеріального права при вирішенні спору.

Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними фактичні обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, а також з урахуванням наведених вище процесуальних порушень, рішення та постанова у справі підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до господарського суду першої інстанції для встановлення зазначених обставин і надання їм належної правової оцінки в сукупності з врахуванням вищевикладених вказівок цієї постанови.

У зв'язку із задоволенням касаційної скарги позивача судові витрати за подання касаційної скарги відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на відповідачів.

Керуючись ст.ст. 49, 85, 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.

Рішення Господарського суду Черкаської області від 30.06.2016 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.10.2016 у справі № 925/196/16 скасувати, а справу направити на новий розгляд до Господарського суду Черкаської області.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Соил" на користь ОСОБА_4 1.653,60 грн. судових витрат за подання касаційної скарги.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4 1.653,60 грн. судових витрат за подання касаційної скарги.

Стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_4 1.653,60 грн. судових витрат за подання касаційної скарги.

Видачу наказів із зазначенням відповідних реквізитів доручити Господарському суду Черкаської області.

Головуючий суддя О.О. Євсіков суддіО.А. Кролевець С.С. Самусенко