Постановление суда № 65070012, 23.02.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 лютого 2017 року м. Київ К/800/43452/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України

в складі: Стародуб О.П. (доповідач), Пасічник С.С., Швець В.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 03.06.2013р. та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 07.08.2013р. у справі за його позовом до управління агропромислового розвитку Слов`янської районної державної адміністрації, треті особи - Слов`янська районна державна адміністрація, ОСОБА_5 про поновлення на публічній службі, -

в с т а н о в и л а:

У квітні 2013 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом про визнання незаконним та скасування наказу від 31.01.2013р. № 4-к про звільнення його з посади головного спеціаліста по маркетингу продукції тваринництва, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 01.02.2013р. по день винесення судового рішення, 5000 грн моральної шкоди та 2500 грн витрат на правову допомогу. Просив поновити строк звернення до суду.

Постановою Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 03.06.2013р. позовні вимоги залишено без задоволення.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 07.08.2013р. рішення суду першої інстанції скасовано, в задоволенні позовних вимог відмовлено.

З такими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій не погодився позивач, подав касаційну скаргу, в якій посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Просить скасувати ухвалені судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Заслухавши суддю-доповідача по справі, перевіривши матеріали справи та касаційну скаргу, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

Так, відповідно до пункту 1 частини 1 статті 40 КЗпП України, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Згідно частини 2 статті 40 цього Кодексу звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Частиною 1 статті 42 цього Кодексу встановлено, що при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

Відповідно до частин 1, 2, 3 статті 49-2 цього Кодексу про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

В ході розгляду справи судами встановлено, що позивач працював на посаді головного спеціаліста по маркетингу продукції тваринництва в управлінні агропромислового розвитку Слов'янської районної державної адміністрації.

Відповідно до штатного розпису станом на 01.01.2012р. в управлінні агропромислового розвитку Слов'янської районної державної адміністрації значилось 12 штатних одиниць. (а.с. 63)

Розпорядженням голови Слов'янської районної державної адміністрації від 29.11.2012р. № 682 скорочено чисельність працівників управління агропромислового розвитку на три штатні одиниці. (а.с. 23 - 24)

Наказом в.о. начальника управління агропромислового розвитку від 30.11.2012р. № 17 скорочено посаду головного спеціаліста по маркетингу продукції тваринництва, яку займав позивач. (а.с. 26 - 27)

Про наступне вивільнення з роботи у зв'язку із скороченням посади позивача було повідомлено за два місяці до звільнення відповідно до вимог статті 49-2 КЗпП України 30.11.2012р. (а.с. 39)

Наказом в.о. начальника управління агропромислового розвитку Слов'янської районної державної адміністрації від 31.01.2013р. № 4-к позивача звільнено із займаної посади на підставі п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України. (а.с. 9)

Залишаючи позовні вимоги без задоволення, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем дотримано процедуру звільнення позивача згідно вимог ч. 2 ст. 40 та ст. 49-2 КЗпП України, оскільки позивач не міг за своєю освітою (оскільки мав лише ветеринарну освіту) бути переведеним на іншу посаду.

Крім того, суд першої інстанції виходив з того, що звільнення проведено за погодженням із первинною профспілковою організацією райдержадміністрації.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позовних вимог, апеляційний суд погодився із висновками суду першої інстанції щодо прийнятого ним рішення по суті, проте оскільки справа була розглянута неповноважним складом суду, то відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України прийшов до висновку про те, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Крім того, апеляційний суд виходив з того, що проведення первинною профспілковою організацією засідання щодо надання згоди на звільнення позивача з посади вже після його звільнення 08.05.2013р. під час розгляду справи в суді першої інстанції відповідає положенню ч. 9 ст. 43 КЗпП України та не суперечить законодавству.

З такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій колегія суддів погоджується і вважає, що вони відповідають нормам матеріального та процесуального права і фактичним обставинам справи.

Мотиви та доводи касаційної скарги висновки судів не спростовують і є безпідставними, оскільки в ході розгляду справи судами встановлено, що звільнення позивача відбулось у зв'язку із скороченням штату, про таке звільнення позивача належним чином повідомлено, вакантні посади відповідно до кваліфікації позивача були відсутні, а тому суди обґрунтовано прийняли рішення про відмову у задоволенні позову.

Посилання позивача в обґрунтування касаційної скарги на те, що його звільнення відбулось без попередньої згоди профспілкового органу також є безпідставним, оскільки в ході розгляду справи встановлено факт отримання такої згоди відповідно до вимог ч. 9 ст. 43 КЗпП України.

Також безпідставним є посилання позивача в обґрунтування касаційної скарги на те, що він користується переважним правом на залишення на роботі, оскільки за змістом статті 42КЗпП України така перевага надається лише при рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації. В ході розгляду справи встановлено, що при звільненні позивача враховано, що він є інвалідом війни, однак у зв'язку із наявним кваліфікаційним рівнем, зоотехнічною освітою позбавлений переважного права залишення на роботі.

Відповідно до частини 1 статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин колегія суддів приходить до висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 210, 220, 220-1, 223, 224, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,-

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити, а постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 07.08.2013р. у даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку передбаченому главою 3 розділу IV КАС України.

Судді: О.П. Стародуб

С.С. Пасічник

В.В. Швець