Постановление суда № 65060300, 23.02.2017, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Провадження № 22ц/790/1461/17 Головуючий 1 інст. - Курганникова О.А.

Справа № 641/6645/16-ц Доповідач - Пономаренко Ю.А.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 лютого 2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого - судді : Пономаренко Ю.А.,

суддів колегії : Котелевець А.В.

Овсяннікової А.І.

за участю секретаря: Єрьоменко О.В.

заслухавши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на заочне рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 13 грудня 2016 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, 3-я особа: ОСОБА_5, Відділ реєстрації місця проживання у Комінтернівському районі м. Харкова Управління ведення Реєстру територіальної громади Департаменту реєстрації Харківської міської ради про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,

В С Т А Н О В И Л А :

У серпні 2016 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4, 3-я особа: ОСОБА_5, Відділ реєстрації місця проживання у Комінтернівському районі м. Харкова Управління ведення Реєстру територіальної громади Департаменту реєстрації Харківської міської ради про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням.

В обґрунтування своїх позовних вимог посилалася на те, що вона є власником квартири АДРЕСА_1 Перебуваючи у шлюбі з ОСОБА_4, 28.03.2007 року зареєструвала його у спірну квартиру. Рішенням Комінтернівського районного суду м.Харкова від 09.12.2015 року шлюб між нею та ОСОБА_4 розірвано. Біля п'яти років відповідач у квартирі не мешкає, комунальні платежі не сплачує, у зв'язку з чим позивач просить суд визнати відповідача таким, що втратив право користування спірною квартирою.

Заочним рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 13 грудня 2016 року позовні вимоги ОСОБА_3 залишено без задоволення.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати та постановити нове, яким задовольнити її позовні вимоги в повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на те, що рішення є незаконним і необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного з'ясування дійсних обставин.

Відповідно до ст.303 ЦПК України апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно зі ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За вимогами ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухваленні рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників процесу, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, що були заявлені сторонами у суді першої інстанції, дослідивши матеріали справи, судова колегія апеляційну скаргу находить такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 суд першої інстанції ґрунтовно виходив із того, що квартира АДРЕСА_1 належить сторонам по справі на праві спільної сумісної власності, а тому відсутні підстави для визнання співвласника ОСОБА_4 таким, що втратив право користування спірною квартирою.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони зроблені з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права і відповідають обставинам справи.

Як вбачається з матеріалів справи, сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 06 листопада 1993 року по 09 грудня 2015 року, та мешкали в квартирі АДРЕСА_1

Шлюб між сторонами розірвано на підставі рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 09 грудня 2015 року.

Згідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме ОСОБА_3 є власницею квартири АДРЕСА_1 на підставі заочного рішення Комінтернівського районного суду м.Харкова від 25.12.2015 року.

Згідно довідки КП «Жилкомсервіс» № 2103 від 19.07.2016 року у квартири АДРЕСА_2 зареєстрований ОСОБА_4 як чоловік позивача.

Відповідно до положень ст.60 Сімейного кодексу України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності та є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно положень ч.2 ст. 405 ЦК України член сім'ї власника втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним та власником житла.

Представником позивача в суді апеляційної інстанції було зазначено, що заочне рішення від 25.12.2015р., яким за позивачем було визнано право власності на спірну квартиру скасовано апеляційним судом, а рішення апеляційного суду позивачем оскаржено в касаційному порядку. В реєстрі речових прав на нерухоме майно позивач досі значиться власницею спірної квартири.

Статтями 10, 11, 60 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності, згідно з яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а суд розглядає справу в межах заявлених вимог і вирішує справу на підставі наданих доказів.

Колегія суддів погоджується з висновком суду 1 інстанції, що оскільки спірна квартира АДРЕСА_1 придбана сторонами по справі у період шлюбу вона є об'єктом спільної сумісної власності ОСОБА_3 та ОСОБА_4 відповідно до ст.60 СК України.

Тому судова колегія вважає, що суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, оскільки відповідач ОСОБА_4 є співвласником об'єкту спільної сумісної власності та має право на володіння, користування та розпорядження цим майном і тому у суду не має підстав для визнання його втратившим право користування спірною квартирою з підстав ч.2 ст.405 ЦК України.

За таких обставин, судова колегія приходить до висновку про постановлення районним судом рішення з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, у відповідності з обставинами справи, наданими сторонами доказами та, відповідно, про відсутність підстав для зміни чи скасування судового рішення.

Відповідно до ст.308 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відхиляє апеляційну скаргу, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального та процесуального права.

При такому положенні судова колегія вважає, що суд повно та всебічно дослідив усі обставини по справі, дав їм належну оцінку і постановив законне та обґрунтоване рішення з додержанням вимог матеріального та процесуального закону.

Інші доводи апеляційної скарги висновки суду не спростовують.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 303, 304, п.1 ч.1ст. 307, 308, п.1 ч.1 313, 314, 315, 317,319 ЦПК України, судова колегія,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Заочне рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 13 грудня 2016 року залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили негайно з моменту проголошення.

Касаційна скарга може бути подана безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий - Ю.А. Пономаренко

Судді - А.В. Котелевець

А.І. Овсяннікова