Постановление суда № 65050536, 01.03.2017, Інгульський районний суд міста Миколаєва (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Миколаєва)

Справа № 489/954/17

кримінальне провадження

№1-кс/489/341/17

УХВАЛА

01 березня 2017 р. м. Миколаїв

Слідчий суддя Ленінського районного суду м. Миколаєва Коновець М.С. за участю слідчого Жидика В.В., представника власника майна ОСОБА_1 розглянувши клопотання слідчого про арешт тимчасово вилученого майна, -

ВСТАНОВИВ:

СВ Вітовського ВП Корабельного ВПГУНП в Миколаївській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42016151020000159 від 01.12.2016 р. за фактом незаконного заволодіння шляхом шахрайства, за попередньою змовою групою осіб, з використанням електронно-обчислювальної техніки майном ТОВ МП "Термінал Укрхарчозбутсировина".

Слідчий звернувся до суду з клопотанням про накладення арешту на тимчасово вилучене в ході огляду майно.

Відповідно до ч.1 ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Згідно вимог п.1 ч. 2, ч. 3 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення, в тому числі, збереження речових доказів. У цьому випадку арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Речовими доказами відповідно до ст. 98 КПК України є матеріальні обєкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були обєктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Підтримуючи вищезазначене клопотання, слідчий зазначив, що вилучене майно є речовим доказом у справі.

Представник власника проти заявленого клопотання заперечував, з підстав його необґрунтованості.

Розглянувши матеріали клопотання слідчий суддя дійшов наступних висновків.

Арешт майна може бути накладений за наявності сукупності вищезазначених вимог: сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину та, у даному конкретному випадку те, що тимчасово вилучене майно є речовим доказом.

Під час розгляду клопотання не зрозуміло на підставі яких слідчих (розшукових) дій слідчий дійшов висновку, що вилучене під час огляду майно, а саме: автомобіль Вольво д/н НОМЕР_1 із причепом Хендрикс д/н НОМЕР_2 є речовим доказом у кримінальному провадженні.

Так само и протокол огляду місця події не містить відомостей стосовно того чи були вищезазначені речі знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження. Так само під час розгляду клопотання слідчим не доведено, що вилучені речі є предметами, що були обєктом кримінально протиправних дій.

З огляду на вищевикладене суд не вбачає підстав для накладення арешту на автомобіль Вольво дн ВЕ3930ВТ із причепом Хендрикс д/н НОМЕР_2.

Керуючись ст.ст. 170, 172, 173 Кримінального процесуального кодексу України,

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні клопотання слідчого відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Миколаївської області протягом пяти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя