Постановление суда № 65030022, 24.02.2017, Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра (до 25.04.2025 - Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська)

Справа № 199/1264/17

(2/199/1221/17)

УХВАЛА

24.02.2017 року м. Дніпро

Суддя Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська Якименко Л.Г., розглянувши заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа ОСОБА_3, про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди у сумі 147092,00 грн.

До початку розгляду справи по суті позивач у письмовій заяві клопотав в порядку забезпечення позову накласти арешт на рухоме та нерухоме майно, грошові кошти, що на праві власності належать відповідачу ОСОБА_2, а також на всі активи фірми «Мельник» та розрахункові рахунки СТО та автокрамниці, що розташовані в ГК «Каштан-2». Також позивач просив суд заборонити ОСОБА_2 виїжджати за межі України.

Заява про забезпечення позову підлягає поверненню заявникові, оскільки вона подана без додержання вимог статті 151 ЦПК України.

Так, відповідно до ч. 3 ст. 151 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Разом з тим, згідно ч. 2 ст. 151 ЦПК України, у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено: причини, у звязку з якими потрібно забезпечити позов; вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; інші відомості, необхідні для забезпечення позову.

У поданій до суду заяві про забезпечення позову заявник не вказує, на яке саме майно відповідача необхідно накласти арешт та не зазначає, де знаходиться майно та грошові кошти відповідача, на яке він просить накласти арешт. Окрім цього позивач просив накласти арешт на активи фірми «Мельник» та розрахункові рахунки СТО та автокрамниці, однак не надані докази, що це майно належить саме відповідачу.

Відсутність зазначених відомостей у заяві про забезпечення позову робить неможливим виконання такої ухвали, у разі постановлення судом, відповідно до вимог ЦПК України, Закону України «Про виконавче провадження», Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень», Положення про Єдиний реєстр заборон відчуження обєктів нерухомого майна, у редакції наказу Міністерства юстиції України від 18 серпня 2007 року № 85/5, Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», Порядку ведення Державного реєстру обтяжень рухомого майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05 липня 2004 року № 830, Постанови Кабінету Міністрів України від 07 вересня 1998 року № 1388.

Також позивачем не зазначені та не надані докази наміру виїзду відповідача за межі України з метою ухилення від виконання рішення суду, до того ж суд не вбачає законних підстав для застосування такого виду забезпечення позову.

У відповідності до ч. 8 ст. 153 ЦПК України суд, встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог статті 151 цього Кодексу, повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу.

Керуючись ст.ст. 151, 153 ЦПК України, -

У Х В А Л И В:

Повернути позивачу ОСОБА_1 заяву про забезпечення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа ОСОБА_3, про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя: