Постановление суда № 64973492, 13.02.2017, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 448/1476/14 Головуючий у 1 інстанції: Борисенко В.В.

Провадження № 22-ц/783/385/17 Доповідач в 2-й інстанції: Мікуш Ю. Р.

Категорія: 2

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2017 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Львівської області у складі:

головуючого - судді - Мікуш Ю.Р.

суддів - Ніткевича А.В.,Павлишина О.Ф.

секретар - Іванова О.І.

з участю представника позивача ОСОБА_2, відповідачки ОСОБА_3 та її представника ОСОБА_4, відповідача ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_6, ОСОБА_3, ОСОБА_7, ОСОБА_5 на рішення Мостиського районного суду Львівської області від 19 травня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_8 до Мостиської міської ради Львівської області, ОСОБА_6, ОСОБА_3, ОСОБА_7, ОСОБА_5, третя особа - Департамент державної архітектурно-будівельної інспекції у Львівській області про визнання недійсними та скасування рішень міської ради і свідоцтва про право власності на квартиру,-

в с т а н о в и л а:

Оскаржуваним рішенням позов задоволено частково.

Визнано незаконними та скасовано рішення виконавчого комітету Мостиської міської ради Львівської області №282 від 25.12.2006 р. «Про надання дозволу ОСОБА_6 на проведення реконструкції гаража на АДРЕСА_1»; рішення виконавчого комітету Мостиської міської ради Львівської області №152 від 24.05.2007 року «Про затвердження проекту реконструкції гаража на АДРЕСА_1 ОСОБА_5.»; рішення виконавчого комітету Мостиської міської ради Львівської області №194 від 04.06.2009 року «Про оформлення права власності на реконструйований гараж та надбудову другого поверху квартири на АДРЕСА_2»; свідоцтво про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_1 від 27.07.2009 року, видане ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_7 та ОСОБА_3 на право спільної часткової власності на квартиру АДРЕСА_2, у частках по 1/4 за кожним.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Стягнуто з Мостиської міської ради Львівської області, ОСОБА_6, ОСОБА_3, ОСОБА_7 та ОСОБА_5 на користь ОСОБА_8 243,60 грн. понесених судових витрат по сплаті судового збору в рівних частинах.

Рішення суду оскаржили відповідачі - ОСОБА_6, ОСОБА_3, ОСОБА_7, ОСОБА_5.

Обгрунтовуючи апеляційну скаргу, зазначають про те, що судом неповно з`ясовані обставини у справі, які мають значення для вирішення справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, чинному законодавству, оскаржуване рішення є незаконним, необґрунтованим, прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права. Суд послався на те, що реконструкція здійснена відповідачами у будинку проводилась без відповідних дозволів з порушенням законодавства, однак відповідачами з метою покращення житлових умов здійснено реконструкцію власного житла шляхом добудови гаража мансарди та другого поверху до будинку АДРЕСА_1, в наявності були усі дозволи на проведення реконструкції, на виконання будівельних робіт, ці об`єкти прийняті до експлуатації в законному порядку з видачею свідоцтва на відповідність збудованого об`єкта проектній документації, вимогам держстандартів та будівельних норм з кінцевим оформленням права власності на реконструйовану квартиру та гараж з надбудовою. Усі дозвільні документи видані з дотриманням чинного законодавства, що регулює питання будівництва та реконструкції розробленої та затвердженої органами місцевого самоврядування які жодних порушень не зафіксували. Суд невірно зробив висновок про те, що відсутня згода інших власників квартир на проведення реконструкції, така згода не вимагається, оскільки добудова жодних прав співвласників не порушує. Суд не обґрунтував, якою нормою законодавства передбачається така згода, разом з тим, послався на ч.4 ст.357 ЦК України, яка дозволяє зробити добудову без згоди інших співвласників, якщо це не порушує їх прав.

Окрім того, зазначають про те, що суд невірно трактував, що зовнішня сторона несучої стіни будинку не може стати приватною власністю, та залишив поза увагою той факт, що якщо дана стіна є опорною конструкцією, вона продовжує бути спільною власністю власників сусідніх квартир. Здійсненою реконструкцією відповідачі жодним чином не втручалися в несучу стіну будинку, а навпаки укріпили її. В укріпленні несучої стіни брали участь і позивачі (виділяли кошти на будівельні матеріали для укріплення), що підтверджує той факт, що останні знали про проведення реконструкції ще з 1995 року. Не може бути доказом для прийняття судового рішення припущення про те, що можливо надбудова, здійснена відповідачами, призведе до деформації цілого будинку. Наявний акт про виявлення тріщин на стіні не доводить причинно-наслідкового зв`язку між реконструкцією та виникненням цих тріщин. Суд невірно зробив висновок і про те, що прибудинкова територія не виділялась під реконструкцію та добудову, суб`єктом права власності на прибудинкову територію є об`єднання власників. На дану прибудинкову територію щодо визначення меж рішення органу місцевого самоврядування не існує як і об`єднання співвласників, міська рада є суб`єктом права на цю територію, оскільки ця земельна ділянка є власністю громади, та така надала дозвіл на добудову та реконструкцію, тому жодних прав позивача не порушено. Реконструкція житла почала проводитись ще з 1995 року, з будівництва веранди, та позивач не міг не знати з цього часу про можливе порушення його прав, однак невірно пов`язує порушення свого права з тим, що дізнався про дозвільні документи на реконструкцію та про видачу свідоцтва про право власності на об`єкт тільки у 2014 році. Позивач не надав жодного доказу про порушення його прав відповідачами. Просять рішення суду скасувати в частині задоволених вимог щодо скасування рішень ВК Мостиської міської ради та свідоцтва про права власності на нерухоме майно, в частині вирішених вимог щодо відмови у задоволені решти позовних вимог рішення не оскаржують.

Заслухавши пояснення відповідача ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_3 та її представника ОСОБА_4 на підтримання доводів апеляційної скарги, заперечення з приводу апеляційної скарги представника позивача ОСОБА_2, вивчивши матеріали цивільної справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення.

Відповідно до статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтею 4 ЦПК України зазначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Матеріалами справи та судом встановлено, що сторони по справі є сусідами та проживають у багатоквартирному житловому будинку АДРЕСА_1. Будинок є одноповерховим та складається із трьох житлових квартир.

Квартира АДРЕСА_2 належить відповідачам ОСОБА_6, ОСОБА_3, ОСОБА_9 та ОСОБА_5 на праві спільної часткової власності у частці по ? за кожним на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 27 липня 2009 року серії НОМЕР_1. Право власності на квартиру зареєстроване за відповідачами у зазначених частках.

Квартира АДРЕСА_3 належить на праві спільної власності позивачу ОСОБА_8 та членам його сім»ї на підставі свідоцтва про право власності на квартиру від 25 серпня 1994 року.

Вищевказані квартири були приватизовані у 1994 році згідно із Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду».

Територія навколо будинку перебуває у комунальній власності Мостиської міської ради і відноситься до категорії земель не наданих у власність чи в користування.

Квартира АДРЕСА_2, що належить сім»ї ОСОБА_5 станом на 1994 рік згідно з технічним паспортом мала загальну площу 31,8 кв.м та складалася з однієї кімнати житловою площею 24,7 кв.м, кухні площею 4,9 кв.м та коридору площею 2,2 кв.м. Вказана квартира на час приватизації належала сім»ї ОСОБА_5 на праві спільної власності згідно із свідоцтвом про право власності на квартиру від 25 серпня 1994 року.

З метою покращення житлових умов своєї сім»ї ОСОБА_10 у 1999 році було здійснено добудову веранди до своєї квартири, внаслідок чого її площа збільшилася з 31,8 кв.м до 57,6 кв. м та стала складатися із 2-х кімнат, кухні, коридору, веранди, ванної кімнати, передпокою та вбиральні.

Право власності на дану квартиру із добудовою було оформлено згідно із свідоцтвом про право власності на квартиру від 12 квітня 2002 року серії НОМЕР_2 та зареєстроване на праві особистої власності за ОСОБА_10, ОСОБА_3, ОСОБА_11 та ОСОБА_5 по ? частині за кожним.

У 2000 році ОСОБА_6 здійснив будівництво гаража у дворовій території будинку АДРЕСА_1 шляхом реконструкції нежитлового приміщення колишньої Львівської обласної станції захисту рослин під гараж. Гараж одноповерховий, внутрішньою площею 21,9 кв.м, зовнішньою шириною 4,90 м, довжиною 5,70 м, висотою 2,50 м.

Право власності на гараж було оформлено згідно свідоцтва про право власності від 12 квітня 2002 року серії НОМЕР_3 та зареєстроване на праві особистої власності за ОСОБА_10

У 2007 році ОСОБА_6 здійснив реконструкцію вищезазначеного гаража та квартири з надбудовою другого поверху в результаті чого площа квартири АДРЕСА_2 збільшилася з 57,6 кв.м до 191,5 кв.м і стала складатись із п»яти житлових кімнат, трьох коридорів, 2-х ванних кімнат, кухні, сходової клітки, гаражу, комірки гардеробу та 2-х балконів.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_8, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що спірні рішення виконавчого комітету Мостиської міської ради Львівської області, які стосуються вищезазначеної реконструкції гаража ОСОБА_6, а саме: рішення від 25 грудня 2006 року № 282 щодо надання дозволу на проведення реконструкції гаража, рішення від 24 травня 2007 року №152 щодо затвердження проекту реконструкції гаража, рішення від 04 червня 2009 року №194 щодо оформлення права власності на реконструйовану квартиру та гараж з надбудовою другого поверху, а також видане на підставі зазначеного рішення свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 27 липня 2009 року серії НОМЕР_1 слід визнати незаконним та скасувати, оскільки на виконання робіт з реконструкції квартири ОСОБА_6 необхідно було отримати відповідний дозвіл виконавчого комітету місцевої ради. В порушення норм ст.ст. 100, 152 ЖК України та Правил утримання жилих будинків та прибудинкової території відповідач належного дозволу не отримав. Згідно рішення від 25 грудня 2006 року №282 ОСОБА_6 надавався дозвіл на проведення реконструкції гаража, а не квартири.

Відповідачами не представлено суду документів, які б підтверджували надання земельної ділянки органом місцевого самоврядування під добудову та такі правовстановлюючі документи на земельну ділянку відсутні, немає погодження інших власників квартир на проведення реконструкції. Окрім того, не може стати приватною власністю зовнішня несуча частина стіни будинку без згоди інших мешканців, несанкціоноване втручання у несучу стіну може призвести до порушення цілості стіни та будинку.

Колегія суддів Апеляційного суду погоджується із висновками суду першої інстанції.

Як вбачається із матеріалів справи, рішенням виконавчого комітету Мостиської міської ради Львівської області №282 від 25.12.2006 року (а.с.5) ОСОБА_6 надано дозвіл на проведення реконструкції гаража ( добудова другого поверху) на АДРЕСА_1 та зобов»язано останнього виготовити проект реконструкції та подати його на розгляд виконкому.

Зазначене рішення стосується не тільки виготовлення проекту реконструкції гаража, але також другого поверху.

У своїх доводах на апеляційну скаргу відповідачі стверджують, що ОСОБА_6 виготовив проект реконструкції та його затверджено рішенням виконавчого комітету Мостиської міської ради за № 152 від 24.05.2007 року.

Із матеріалів справи встановлено, що таке рішення №152 від 24.05.2007 року дійсно приймалося виконавчим комітетом Мостиської міської ради ( а.с.55 т.2) , однак до цього рішення додано не проект реконструкції гаража та проект добудови другого поверху із погодження всіх служб району, а долучено Будівельний паспорт .

Відповідно до статті 28 Закону України «Про планування і забудову територій» проектна документація на будівництво об»єктів містобудування розробляється на основі вихідних даних на проектування з дотриманням державних стандартів норм і правил. Порядок розроблення і затвердження проектної документації на будівництво об»єктів містобудування встановлюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань архітектури та містобудування. Згідно п.9.3 наказу Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України № 219 від 10.02.2001 року (зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 03.01.2001 року за №4/6292/ (в редакції чинній на момент видачі будівельного паспорта) значиться: п.9.3 Будівельний паспорт складається із правовстановлюючих документів на землю, дозволу на будівництво, планів, фасадів, розрізів, необхідних конструктивних вузлів будинку, відомостей щодо витрат матеріалів, складених на підставі проекту масового або повторного застосування, технічних умов підключення до інженерних мереж, генерального плану забудови земельної ділянки з відмітками. На генеральному плані ділянки повинні бути нанесені червоні лінії, лінії регулювання забудови, існуючі будівлі та споруди, а також такі, що знаходяться на суміжних ділянках, і такі, що проектуються, мінімально допустимі відстані та прив»язка будинку до меж земельної ділянки. У цьому разі архітектурно-планувальне завдання забудовнику не видається.

Із будівельного паспорта, який долучений до матеріалів справи ( а.с.20-26 т.1) вбачається, що в ньому відсутні документи про надання земельної ділянки , технічні умови підключення до інженерних мереж та генеральний план із відповідними відмітками.

Відповідно до статті 125 Земельного кодексу України приступати до використання земельної ділянки в тому числі і для прибудови до квартири забороняється до моменту виготовлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку, що забудовується.

Як вбачається із матеріалів справи будь-яких рішень про надання земельної ділянки відповідачам ОСОБА_5 не надавалося.

Колегія суддів при ознайомленні з матеріалами справи звертає увагу на те, що згідно рішення Мостиської міської Ради від 25.12.2006 року дозвіл на реконструкцію гаражу по АДРЕСА_2 дано ОСОБА_6, який є одноособовим власником гаражу АДРЕСА_2 та розмір гаражу становить 21,93 кв.м, є окремою будівлею, не примикає до квартири, яка приватизована відповідачами на 4-х членів сім»ї. Зазначене підтверджується свідоцтвами про право власності від 12.04.2002 року серії НОМЕР_4 на гараж та свідоцтвом про право власності від 12.04.2012 року серії НОМЕР_2 на квартиру.

В подальшому рішенням Мостиської міської Ради №152 від 24.05.2007 року «Про затвердження проекту реконструкції гаража на АДРЕСА_1 ОСОБА_5.» , однак додано не проект реконструкції а будівельний паспорт із якого вбачається, що площа забудови (реконструкції гаражу) становить 132,8 кв.м із яких житлова площа становить 86,88 кв.м при тому що розмір самого гаражу 21,93 кв.м.

Рішенням Мостиської міської Ради №194 від 04.06.2009 року оформляється право власності на реконструйовану квартиру та гараж з надбудовою загальною площею 191,5 кв.м та житловою площею 98,4 кв.м, хоч розмір гаражу, який підлягав реконструкції не змінився у своїх розмірах.

Щодо виділення земельної ділянки та надання її для забудови у рішеннях Мостиської міської Ради не зазначається і судом першої інстанції це підставно враховано, що реконструкція відповідачем ОСОБА_10 власного гаража здійснювалася із одночасною реконструкцією його квартири АДРЕСА_2 шляхом переобладнання і перепланування всередині квартири, прибудови гаража з надбудовою мансарди та другого поверху до будинку без дозволу виконавчого комітету та погодження із відповідними службами району, що є порушенням ст..ст. 100, 152 ЖК України та п.1.4.1 Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій.

В частині доводів апеляційної скарги, що реконструкцією квартири та гаража не порушуються права ОСОБА_8, який бачив що проводяться будівельні роботи, що квартира АДРЕСА_2 ОСОБА_5 збільшується у своїх розмірах, габаритах, набуває іншого вигляду сам будівельний об»єкт та житловий будинок у якому проживає троє співвласників колегія суддів не погоджується.

Судом першої інстанції в цій частині зазначено та не оспорювалося сторонами, що відповідач ОСОБА_6 за згодою для проведення реконструкції своєї квартири не звертався. В порушення вимог ст.319, ст.383 ЦК України відповідач ОСОБА_6 при реконструкції своєї квартири взагалі без будь-якого попередження власників сусідніх квартир, без отримання їх згоди допустив втручання в опорну конструкцію (несучу стіну) будинку, що відповідно до ст.382 ЦК України є загальною сумісною власністю всіх мешканців будинку.

В той же час, виконана реконструкція квартири АДРЕСА_2 визвала зміни габаритних розмірів як самої квартири так і всього будинку в цілому та враховуючи характер виконаних робіт, така реконструкція здійснена способом з»єднання двох конструктивно не пов»язаних об»єктів будівництва (житлового будинку та гаража), що мають різні показники просадочності, тому будь-яке просідання одного об»єкта відносно іншого, з точки зору конструкції будинку, може призвести до утворення тріщин в його зовнішніх стінах та деформації цілого будинку.

Відтак порушення права інших співвласників будинку має триваючий характер.

Тому, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що підстав для застосування строку позовної давності немає з огляду на те, що позивач про порушення свого права дізнався у 2014 році про що свідчить акт огляду його квартири від 17.07,2014 року ( а.с.12 т.1), а окрім цього із матеріалів цивільної справи №448/901/14-ц останньому стало відомо про прийняті в користь ОСОБА_6 рішення виконавчого комітету Мостиської міської Ради щодо реконструкції та визнання права власності на проведену реконструкцію без погодження із іншими співвласниками.

Враховуючи те, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, рішення суду відповідає вимогам ст.ст.213, 214 ЦПК України колегія суддів не вбачає підстав для його скасування.

Відповідно до статті 308 ЦПК України Апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Керуючись ст.ст. 303, 307 ч.1 п.1, 308, 314 ч.1 п.1, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_6, ОСОБА_3, ОСОБА_7, ОСОБА_5 в і д х и л и т и .

Рішення Мостиського районного суду Львівської області від 19 травня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ на протязі двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.

Головуючий Ю.Р.Мікуш

Судді: А.В.Ніткевич

О.Ф.Павлишин