Решение № 64972708, 21.02.2017, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

Справа № 336/5692/15-ц

2/ 336/11/2017

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 лютого 2017 р. м. Запоріжжя

Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого судді Наумова О.О., при секретарі Сергієнко С.О. за участю позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2, відповідача ОСОБА_3, представника відповідача ОСОБА_4, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання житлового будинку обєктом права сумісної власності подружжя та визнання права власності на частину житлового будинку,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про визнання житлового будинку обєктом права сумісної власності подружжя та визнання права власності на 1\2 частину житлового будинку. В позові зазначає, що знаходився у шлюбі з відповідачем з 05.07.2003р. Шлюб було зареєстровано в Томаківському відділу РАЦС Дніпропетровської області, актова запис № 31. В шлюбі народився син - ОСОБА_5, 23.11.2003р. 22 січня 2013 р. рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя шлюб було розірвано.

Під час шлюбу, 24.10.2003р. було придбано житловий будинок по пров. Аграрному, 7 в м. Запоріжжя. Будинок було придбано за спільні кошти подружжя, оформленням правочину займалася дружина. Після розірвання шлюбу він дізнався, що дружина, відповідач по справі, оформила придбанням будинку на своє імя договором дарування.

Він постійно мешкав з спірному будинку, іншого житла не має. За час шлюбу з відповідачем, він зробив в будинку капітальний ремонт : заміна вікон, покрівлі, підлоги, проведені бетонні та земельні роботи. Так, в будинку перебудована кухня, виконав капітальний ремонт підвалу, проведено капітальний ремонт даху над кухнею, капітальний ремонт в приміщені кухні, придбано та встановлено новий котел, насос, бойпас для системи опалення, заміна дверей. Проведено перепланування двох житлових кімнат та виконані ремонтні роботи: штукатурка, шпаклювання, обклейка шпалерами, частковий ремонт підлоги. Замінено огорожу, замінив водовод, та викопав зливну яму, забетонував доріжку, побудував у дворі бесідку. Житловий будинок значно поліпшено та збільшено у вартості. Просить житловий будинок визнати обєктом права спільної сумісної власності подружжя, в звязку істотною збільшення його цінності внаслідок проведення ним трудових та грошових затрат. Просить визнати за ним право власності на 1\2 частину житлового будинку 7 по пров. Аграрному в м. Запоріжжя.

У ході судового слухання справи, позивач неодноразово уточнював позовні вимоги (т.1 а.с.70, т.2 а.с.5,11). Відповідно уточнених позовних заяв від 31.10.2016р. та від 14.11.2016р. просить визнати за ним право власності на 1\3 частину спірного житлового будинку.

У судовому засіданні позивач, представник позивача позовні вимоги підтримали, посилаючись на обставини, викладені як в позовній заяві так і в уточнених позовних заявах, просять задовольнити уточнені позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач та її представник позов не визнали в повному обсязі. В судовому засідані пояснили, що після вселення в спірний будинок ними проводились ремонтні роботи в будинку та подвірї. Ремонтні роботи проводились не тільки за їх кошти, а й за грошові кошти, які безоплатно надавались його і її батьками. Ремонт було проведено лише у кухні, в інших кімнатах було замінено лише шпалери. Заміни електропроводки взагалі не виконувалось. Заміна вікон у будинку проводилась за її особисті кошти, отримані від продажу квартири, отриманої нею у спадок. Значного поліпшення ринкової вартості спірного будинку, після проведення ними ремонтних робіт, не сталося. Просить відмовити в задоволені позовних вимог у повному обсязі.

Вивчивши матеріали справи, вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, встановивши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з таких підстав.

Встановлено, що позивач та відповідач перебували у зареєстрованому шлюбі з 05.07.2003р., який рішенням суду від 22 січня 2013р. розірвано (том1: а.с.7,11).

Згідно договору дарування житлового будинку 24 жовтня 2003 року відповідач отримала в дар житловий будинок з господарчими та побутовими будівлями і спорудами, розташований за адресовю: м. Запоріжжя, провулок Аграрний, будинок 7. Відповідно до умов договору ( п.2) житловий будинок, який був подарований відповідачу, мав розмір 15,1 кв.м жилої площі, та розташований на земельній ділянці розміром 229 кв.м. ( т.1 а.с. 13). На зазначеній земельній ділянці розташовано : жилий будинок А, літня кухня Б, сарай В, вбиральна Г, паркани, водогін,замощення.

Обґрунтовуючи свої вимоги про визнання житлового будинку спільною сумісною власністю сторін, позивач зазначав, що в період шлюбу сторони за спільні кошти здійснили будівництво надвірних будівель і споруд, капітальний ремонт будинку, переобладнання кухні, ремонту кімнат, даху, внаслідок чого значно збільшилася вартість спірного майна.

Відповідно до вимог ст. 25 КпШС УРСР, яка діяла на момент придбання спірного будинку, якщо майно, яке було власністю одного з подружжя, за час шлюбу істотно збільшилося у своїй цінності внаслідок трудових або грошових затрат другого з подружжя або їх обох, воно може бути визнане судом спільною сумісною власністю подружжя.

Аналогічне положення міститься і в нормі ст.ст. 57, 62 СК України.

Оскільки предметом судового спору є житловий будинок, який належав на праві особистої приватної власності відповідачу, відповідно до правил ст.25 КпШС УРСР, ст.. 62 СК України предметом доказування є збільшення вартості будинку та істотність такого збільшення внаслідок спільних трудових чи грошових затрат подружжя, або затрат позивача незалежно від інших факторів (зокрема, тенденцій до загального подорожчання конкретного майна).

Згідно зі ст.57 СК України майно, яке належало кожному з подружжя до одруження, а також одержане ним під час шлюбу в дар або в порядку успадкування, є власністю кожного із них.

Відповідно до ч.1 ст.62 СК України якщо майно дружини, чоловіка за час шлюбу істотно збільшилося у своїй вартості внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя, воно у разі спору може бути визнане за рішенням суду об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

За ст. 368 ЦК України майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім'ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме з технічного паспорту на спірний житловий будинок складений 18.08.1989р. з поточними змінами від 28.02.1995р. та 13.10.2003р. (т.1 а.с.15-18), спірний житловий будинок складався з житлового будинку А, житлової прибудови «а». І будинок і прибудова мали електропостачання, водопровід, каналізацію,газопостачання. Відповідно до технічного паспорту , складеного 24.09.2015р., спірний житловий будинок також складається з житлового будинку А, житлової прибудови «а». При цьому в прибудові «а» інженерне обладнання в вигляді електропостачання, водопроводі, каналізації,газопостачанні залишилось, а в будинку «А» водопровід, каналізація та газопостачання відсутнє.

Відповідно до техпаспорту від 18.08.1989р. загальна площа будинку А з прибудовою «а» складає 38,9 м кв, житлова 15,1 м.кв. За даними технічного паспорту спірного житлового будинку станом на вересень 2015р. загальна площа становить 38,6 кв.м, житлова 15,4 кв.м. Надвірні будівлі і споруди складаються із сараїв Б,В, вбиральні Д, Альтанки Е, колодязю водопровідного № 4, зливної ями № 10, парканів,хвіртки,воріт,замощення. Загальна інвентаризаційна вартість житлового будинку і надвірних споруд становить 131396 грн. (т.1, а.с.71-76).

Відповідно до п.23 Постанови ПВСУ від 21.12.2007р. № 11 « Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» майно, яке належало одному з подружжя, може бути віднесено до спільної сумісної власності укладеною при реєстрації шлюбу угодою (шлюбним договором) або визнано такою власністю судом з тих підстав, що за час шлюбу його цінність істотно збільшилася внаслідок трудових або грошових затрат другого з подружжя чи їх обох.

Збільшення вартості майна та істотність такого збільшення підлягає з'ясуванню шляхом порівняння станом на час вирішення спору вартості об'єкта в стані, що існував до поліпшення, та його вартості після поліпшення. При цьому, сам по собі розмір грошових затрат подружжя чи одного з них, а також визначена на час розгляду справи вартість ремонтних робіт не є тим фактором, який єдиний безумовно свідчить про істотність збільшення вартості майна як об'єкту.

Для застосування передбачених законодавством вимог, збільшення вартості майна повинно відбуватися якраз внаслідок затрат подружжя, незалежно від інших факторів (зокрема, тенденцій до загального подорожчання конкретного майна) і суттєвою ознакою повинно бути істотне збільшення вартості майна як об'єкта, його якісних характеристик.

Позивачем не надано суду належних доказів про розмір ринкової вартості спірного майна на час його придбання у власність. Відповідно до п. 3 договору дарування, сторони договору оцінили дар в розмірі 9743 грн., що не є підтвердженням саме ринкової вартості домоволодіння.

В ході судового розгляду справи судом неодноразово задовольнялися клопотання позивача щодо проведення судової будівельно-технічної експертизи для встановленняобєму тавартості фактично виконаних будівельних робіт і покращень у житловому будинку і надвірних спорудах, встановлення вартості спірного будинку (том 1, а.с.87,149,178).Експертизи не були проведені, в звязку з ухилянням позивача від їх проведення.

Відповідно до ч.1 ст.146 ЦПК України у разі ухилення особи, яка бере участь у справі, від подання експертам необхідних матеріалів, документів, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для зясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.

Відповідно до показань свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_1, ОСОБА_9,ОСОБА_10 ремонтні роботи у спірному будинку та на подвірї проводилися протягом десяти років. При цьому в проведені робіт приймали участь як позивач так і його батько - свідок ОСОБА_1, вітчим відповідача свідок ОСОБА_6, а також інши родичі. Грошові кошти на проведення ремонтних робіт, також за свідченнями свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_1, ОСОБА_9, надавались батьками як позивача так і відповідача. Крім того, по свідченню свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7 у відповідача були особисті кошти, які вона отримала від продажу квартири, яку отримала у спадок та спрямувала на сплату ремонтних робіт спірного будинку.

Відповідно до матеріалів справи, відповідач 07.11.2009р. уклала нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1. Зазначена квартира належала їй на праві власності, на підставі свідоцтва про право на спадщину від 01.04.2009р., виданого державним нотаріусом Пятою Запорізькою державною нотаріальною конторою. Вартість квартири, відповідно до п. 2.2 договору купівлі-продажу становила 30646 грн.(т.2 а.с.26-28). Доказів того, чи були зазначені кошти витрачені на ремонт,поліпшення спірного будинку, відповідачем не надано.

Посилання позивача на те, що він працюючи на підприємствах в організаціях міста Запоріжжя, займаючись підприємницькою діяльністю отримував значний дохід, який він спрямовував на ремонт спірного будинку, не підтверджується належними доказами. В матеріалах справи знаходиться копія його трудової книжки ( т.2 а.с.48-50), яка містить відомості про роботу. Але належних доказів про розмір отриманої заробітної плати, або доходу від підприємницької діяльності, позивач суду не надав. Не надав позивач і доказів того, що він, відповідно до вимог законодавства, був зареєстрований як приватний підприємець та проводив підприємницьку діяльність та отримував дохід.

Визначаючи правовий статус житла як спільної сумісної власності подружжя, суд має враховувати, що частка в такому майні визначається відповідно до розміру фактичного внеску кожної зі сторін, у тому числі за рахунок майна, набутого одним з подружжя до шлюбу, яке є його особистою приватною власністю, у придбання (набуття) майна. Якщо в придбання (будівництво) майна вкладено, крім спільних коштів, кошти, що належали одній зі сторін, то частка в такому майні відповідно до розміру внеску є її власністю (постанова Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 23 вересня 2015 р. у справі № 6-606цс15).

Позивачем не надано суду доказів щодо розміру його фактичного внеску в поліпшення спірного будинку.

Матеріали справи не містять також і доказів, які б безспірно свідчилипро збільшення ринкової вартості спірного будинку в період шлюбу сторін протягом 2003-2013 років внаслідок затрат подружжя на його поліпшення, а участь у будівництві надвірних будівель, споруд і підсобних приміщень не створює виникнення спільної сумісної власності на житловий будинок і визнання за позивачем права власності начастку в цьому будинку.

Участь позивача, як члена сім'ї власника житлового будинку у будівництві господарських будівель і споруд, прибудові підсобних приміщень, ремонті житла не тягне за собою виникнення права спільної сумісної власності на житловий будинок, а може бути підставою для відшкодування витрат на будівництво і ремонт, якщо допомога в ньому була не безоплатною і її розмір перевищував обов'язок щодо участі у витратах на утримання будинку, його ремонт.

Вимоги про відшкодування витрат на будівництво, ремонт і облаштування житлового будинку і надвірних споруд позивач не заявляв.

Поняття реконструкції об'єкта нерухомості міститься в п. 3 Державних будівельних норм В.3.2-2-2009, затверджених наказом Міністерства регіонального розвитку і будівництва України від 22 липня 2009 року № 295 (далі - ДБН), відповідно до якого реконструкція - це така перебудова будинку, наслідком якої є зміна кількості приміщень, їх площі, геометричних розмірів та функціонального призначення, заміна окремих конструкцій.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно технічного паспорту від 18.08.1989р. житловий будинок А має загальну площу 38,9 кв.м та складається з кімнати 15,1 кв.м, кухні 11,4 кв.м, коридору 12,4 кв.м.( т.1 а.с. 15-18) Відповідно до технічного паспорту від 24.09.2015р. загальна площа спірного будинку складає 38,6 кв.м та складається з кухні 11,3 кв.м., передпокій 11,9 кв.м., кімнату 15,4 кв.м. ( т.1 а.с.71-75). Отже, збільшення площі житлового будинку, зміна кількості приміщень, їх площі, геометричних розмірів та функціонального призначення в результаті проведення ремонтів та перебудов не відбулося.

Відповідно до ч.1 ст.58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно з ч.2 ст.59 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Позивачем не надано суду належних доказів того, чи відбулося істотні збільшення вартості житлового будинку за час шлюбу, чи зросла його цінність внаслідок трудових або грошових затрат другого з подружжя чи їх обох.

Позивач не надав беззаперечних доказів, по перше, що ремонтні роботи в будинку здійснювалось за спільні (чи особисті кошти), по-друге - такі витрати були не безоплатними й по-третє - про загальну вартість робіт їх обсяг та розмір витрат.

На обґрунтування обставин будівництва, розміру коштів вкладених у перебудову житлового будинку, позивач спирався на товарні чеки(т.1 а.с. 118-119) на придбання будівельних матеріалів, фурнітури, металопрофілю, планок, шурупів та інших речей за період в 2006,2009,2011 р.р. Зазначені товарні засвідчують лише факт оплати матеріальних ресурсів, але не містять даних хто їх придбав, за якою адресою вони використовувались, оскільки відсутні будь-які акти прийняття зазначених матеріалів та про прийом виконаних робіт їх обсяг.

Отже, доказова база у цій частині, підтверджує тільки-но придбання матеріалів визначеною кількістю за цінами на відповідні дати закупівлі, але ж, знову-таки, не показує місце їх використання.

Суд не приймає в якості доказів, надані сторонами копії договорів на надання послуг ( т.1 23-28,52-53, т.2 а.с. 29-35), в звязку з тим, що вони не містять підписів замовника або виконавця, квитанцій про сплату замовлення, акту прийому-передачі виконаних робіт.

Наданий перелік робіт( т.1 а.с. 111-117) також не є належним доказом по справі, так як він не містить даних: хто проводив огляд, за якою адресою, число,місяць,рік проведення, кваліфікація спеціаліста,підпис.

Надана позивачем копія кредитного договору від 14.07.2005 ( а.с. 19-20) про надання ЗАТ КБ «Кредіт-Дніпро» позивачу 1500 грн. кредиту не підтверджує його використання на проведення будівельних робіт в спірному будинку, а тому сприймається судом як неналежний доказ.

Копія рахунку № 20 від 08.08.2015р.(т.1 а.с.29,т.2 а.с.29) на придбання котла газового та насосу,надана як позивачем так і відповідачем, також судом не приймається як доказ по справі, в звязку з тим, що даний рахунок виписано після розірвання шлюбу, предметом позову є визнання спільної сумісної власності, набутої за час шлюбу. Крім того, дана копія не містить даних про сплату обладнання та встановлення його саме за адресою спірного житлового будинку, а покупцем котла є « ПП Архетон».

Суд відзначає, що відсутні й дані про розмір вартості проведених за 2003-2013р.р ремонтно-будівельних робіт, з урахуванням обсягу та переліку. Дефектний акт та зведений кошторисний розрахунок вартості ремонту спірного будинку ( т.1 а.с.184-217) стосується вартості для виконання ремонтних робіт, їх обєму та вартості станом на час складання акту, а саме серпня 2016р. Крім того, зазначені акти не затверджені, не містять прізвища відповідальної особи, її підпис, печатки. А тому не приймається судом в якості належного доказу.

Частиною 3 ст.ст 10 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Крім того, відповідно до ст. 88 ЦПК України відсутні підстави для стягнення судового збору з відповідачів на користь позивача.

Згідно ст.212 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, обєктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний звязок доказів у їх сукупності.

Враховуючи зясовані у судовому засіданні обставини, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст.ст.57,60-72 СК України, ст. 368 ЦК України, ст.ст. 6,8,208,209,212-215 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

В задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання житлового будинку обєктом права сумісної власності подружжя та визнання права власності на 1\3 частину житлового будинку - відмовити в повному обсязі.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду Запорізької області через Шевченківський районний суд м. Запоріжжя. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя О.О. Наумов