Решение № 64891556, 21.02.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И[1]

21 лютого 2017 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва в складі:

головуючого судді: Мазурик О.Ф.,

суддів: Махлай Л.Д., Кравець В.А.,

при секретарі: Синявського Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якого діє ОСОБА_2,

на заочне рішення Деснянського районного суду м. Києва від 04 березня 2016 року

у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів, -

В С Т А Н О В И Л А:

В грудні 2015 року ОСОБА_3 звернулася до ОСОБА_1 з позовом про поділ спільного майна подружжя та стягнення аліментів на утримання дітей, посилаючись на те, що після припинення з відповідачем шлюбних відносин, діти - неповнолітній ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, та повнолітній ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_2, який продовжує навчання у вищому навчальному закладі, залишилися проживати разом з нею, перебуваючи на її повному утриманні та вихованні. Починаючи з 2013 року ОСОБА_1 не виконує обов'язків щодо утримання їхніх дітей, матеріальну допомогу не надає.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 11 лютого 2016 року позов ОСОБА_5 до ОСОБА_1 в частині позовних вимог про поділ спільного майна подружжя залишено без розгляду.

В лютому 2016 року ОСОБА_3 уточнила позовні вимоги в частині стягнення аліментів та просила стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 аліменти у розмірі ј частини всіх доходів до досягнення дитиною повноліття; стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_9 аліменти у розмірі ј частини всіх доходів до досягнення ОСОБА_9 23-х років.

Заочним рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 04 березня 2016 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 аліменти на утримання сина ОСОБА_4 в розмірі ј всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але неменше 30% встановленого прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 15.12.2015 і до досягнення дитиною повноліття.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 аліменти на утримання сина ОСОБА_9, який є студентом Національного медичного університету ім. О.О. Богомольця, аліменти у розмірі 1/6 всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 15.12.2015 і до закінчення ОСОБА_9 навчання, тобто до 01.09.2018. Вирішено питання про судові витрати.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 28 грудня 2016 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення залишено без задоволення.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, відповідач через свого представника звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій зазначив, що рішення суду є незаконним в частині щодо встановлення судом обставин про спільне проживання сторін у період з 11.06.1995 по 01.04.2008.

За вказаних обставин просив заочне рішення Деснянського районного суду м. Києва від 04 березня 2016 року змінити, виключивши з мотивувальної частини рішення речення: «у період з 11.06.1995 по 01.04.2008 ОСОБА_3 проживала з відповідачем ОСОБА_1 однією сім'єю, зареєстрованою по релігійним канонам, відповідно до положень ч. 2 ст. 3 Сімейного кодексу України» та в реченні «Від спільного життя з відповідачем ОСОБА_1 позивачка має двох дітей: ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_2, та неповнолітнього ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1» виключити словосполучення «спільного життя».

Представник відповідача - ОСОБА_2 в судовому засіданні апеляційного суду підтримала апеляційну скаргу, з підстав викладених в ній та просила задовольнити.

Позивачка, повідомлена про час та місце розгляду справи у відповідності до вимог, передбачених ч. 6 ст. 74 ЦПК України, в судове засідання не з'явилася, причини неявки суду не повідомила.

Представник позивачки - ОСОБА_6 в судове засідання не з'явився, надіслав на адресу суду клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку із зайнятістю його в судових засіданнях по іншим справам.

Причина неявки представника позивачки - ОСОБА_6 визнана колегією суддів не поважною. Відповідно до ч. 2 ст. 305 ЦПК України судова колегія вважає за можливе розглянути справу за відсутності осіб, які не з'явилися в судове засідання.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача - ОСОБА_2, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Звертаючись до суду з позовом про стягнення аліментів ОСОБА_3 посилалась на те, що ОСОБА_1 з 2013 року не надає матеріальної допомоги для утримання та виховання їхніх дітей, які проживають разом з нею, а тому просила стягнути з відповідача аліменти на утримання дітей - ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_2, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Відповідно до статті 180 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи (причини пропуску строку позовної давності тощо) і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 1 ст. 179 ЦПК України).

Дослідження доказів - це безпосереднє сприйняття і вивчення судом в судовому засіданні інформації про фактичні дані, представленої сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, за допомогою передбачених в законі засобів доказування на підставі принципів усності та безпосередності.Предметом доказування у кожній справі є факти, які становлять основу заявлених вимог і заперечень проти них або мають інше значення для правильного розгляду справи і підлягають встановленню для прийняття судового рішення.

Таким чином, аналіз наведених положень закону вказує на те, що при вирішенні спору про стягнення аліментів на утримання дітей судом при ухваленні судового рішення підлягають встановленню обставини, які становлять основу заявлених вимог про стягнення аліментів, а саме чи є ОСОБА_3 та ОСОБА_1 батьками дітей.

Згідно з ч. 2 ст. 179 ЦПК України для встановлення у судовому засіданні фактів, зазначених у частині першій цієї статті, досліджуються показання свідків, письмові та речові докази, висновки експертів.

В матеріалах справи міститься довідка № 02 від 11 червня 1995, згідно якої ОСОБА_1 та ОСОБА_3 прошли НИКАХ (зареєструвались) в МРОК по АДРЕСА_1

Також в матеріалах справи міститься копія довідки № 1 від 15 лютого 2016, в якій зазначено про те, що ОСОБА_1 і ОСОБА_3 прошли НИКАХ (зареєструвались) в МРОК (Мусульманська релігійна община м. Києва) 11 червня 1995 року. НИКАХ вважається недійсним з 12.04.2008 року, з моменту реєстрації нового офіційного шлюбу ОСОБА_1

Отже, в матеріалах справи містяться докази, які підтверджують, що між позивачем та відповідачем було зареєстровано шлюб по релігійним законам.

Разом з тим, обставини щодо спільного проживання позивачки та відповідача при вирішенні спору про стягнення аліментів на утримання дітей сторонами не доводились.

Судом не враховано, що ч. 3 ст. 58 ЦПК України передбачено, що суд не бере до уваги докази, які не стосуються предмета доказування.

Встановлення судом першої інстанції обставин щодо спільного проживання матері та батька однією сім'єю не мають правового значення у вирішенні спору про стягнення аліментів.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 309 ЦПК України підставами для зміни рішення є недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду необхідно змінити та виключити з мотивувальної частини рішення речення: «у період з 11.06.1995 по 01.04.2008 ОСОБА_3 проживала з відповідачем ОСОБА_1 однією сім'єю, зареєстрованою по релігійним канонам, відповідно до положень ч. 2 ст. 3 Сімейного кодексу України», виключити з речення: «Від спільного життя з відповідачем ОСОБА_1 позивачка має двох дітей: ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_2, та неповнолітнього ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1» словосполучення «спільного життя».

В іншій частині рішення суду не оскаржувалося, а тому у відповідності до вимог ч. 1 ст. 303 ЦПК України судом апеляційної інстанції не перевірялося.

Керуючись ст. 218, 303, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319, 325, 327 ЦПК України, колегія суддів,-

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якого діє ОСОБА_2, - задовольнити.

Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 04 березня 2016 року - змінити. Виключити з мотивувальної частини рішення речення: «у період з 11.06.1995 по 01.04.2008 ОСОБА_3 проживала з відповідачем ОСОБА_1 однією сім'єю, зареєстрованою по релігійним канонам, відповідно до положень ч. 2 ст. 3 Сімейного кодексу України».

Виключити з мотивувальної частини рішення словосполучення «спільного життя» у реченні «Від спільного життя з відповідачем ОСОБА_1 позивачка має двох дітей: ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_2, та неповнолітнього ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1».

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржене протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до цього суду.

Головуючий:

Судді:

Справа № 754/17380/15-ц

№ апеляційного провадження: 22-ц/796/2538/2017

Головуючий у суді першої інстанції: Смирнова Є.П.

Доповідач у суді апеляційної інстанції: Мазурик О.Ф.