Постановление суда № 64860328, 20.02.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

20 лютого 2017 року м. Київ К/800/32967/16

Суддя Вищого адміністративного суду України Мойсюк М.І., розглянувши касаційну скаргу Головного територіального управління юстиції у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 8 листопада 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного територіального управління юстиції у Львівській області про визнання протиправним і скасування наказу, поновлення на роботі, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулася з позовом до Головного територіального управління юстиції у Львівській області про визнання протиправним і скасування наказу, поновлення на роботі, в якому просила визнати протиправним та скасувати наказ від 9 березня 2016 року №456/К «Про звільнення ОСОБА_1»; поновити її з 10 березня 2016 року на посаді провідного спеціаліста сектору організаційного забезпечення Самбірського міськрайонного управління юстиції Львівської області з наданням відпустки без збереження заробітної плати по догляду за дитиною з 10 березня 2016 року по 4 вересня 2016 року.

В обґрунтування своїх вимог зазначила, що оскаржуваний наказ про звільнення позивача з роботи є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки у позивача була необхідність по догляду за хворою дитиною у період з 14 січня 2016 року по 21 січня 2016 року, що підтверджується довідкою головного лікаря Самбірської міської дитячої лікарні. Зазначає, що станом на 9 березня 2016 року була прийнята на посаду провідного спеціаліста сектору організаційного забезпечення Самбірського міськрайонного управління юстиції Львівської області, а тому не могла бути звільнена за прогул з посади, яку не займала, а тому ОСОБА_1 просила про задоволення позову.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 8 листопада 2016 року, позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ від 9 березня 2016 року №456/К «Про звільнення ОСОБА_1», поновлено позивача на посаді з 10 березня 2016 року.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального і порушення норм процесуального права, просить рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати та ухвалити рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Ухвалою судді Вищого адміністративного суду України від 1 грудня 2016 року зазначену касаційну скаргу залишено без руху у зв'язку невідповідністю вимогам статті 213 Кодексу адміністративного судочинства України.

Скаржникові у строк до 19 грудня 2016 року запропоновано усунути зазначені недоліки скарги та роз'яснено, що у випадку їх невиконання касаційну скаргу буде повернуто.

На виконання вимог вищезазначеної ухвали до Вищого адміністративного суду України надійшла заява скаржника, зареєстрована в канцелярії суду 26 грудня 2016 року, якою недоліки касаційної скарги усунуто.

Разом з тим, у відкритті касаційного провадження у цій справі необхідно відмовити враховуючи наступне.

За правилами частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

При цьому, згідно з положеннями частини 3 статті 211 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами касаційного оскарження є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з рішенням якого погодився і суд апеляційної інстанції, виходили з того, що відповідачем при прийняті оскаржуваного наказу не враховано обставин, які не залежали від волі позивача, а причина відсутності ОСОБА_1 на роботі є поважною і є підставою для скасування наказу про звільнення позивача.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до наказу Головного територіального управління юстиції у Львівській області від 12 січня 2016 року № 18/К ОСОБА_1 приступила до виконання обов'язків на посаді провідного спеціаліста відділу організаційного забезпечення Самбірського міськрайонного управління юстиції Львівської області.

У зв'язку зі змінами у штатному розписі районних, міських, міськрайонних управлінь юстиції у Львівській області, станом на 2015 рік, згідно з наказом Головного територіального управління юстиції у Львівській області від 9 березня 2016 року № 455/К позивача призначено на посаду провідного спеціаліста сектору організаційного забезпечення Самбірського міськрайонного управління юстиції Львівської області в порядку переведення, звільнивши з посади провідного спеціаліста відділу організаційного забезпечення Самбірського міськрайонного управління юстиції Львівської області.

Наказом Головного територіального управління юстиції у Львівській області від 9 березня 2016 року № 456/К ОСОБА_1 звільнено з посади провідного спеціаліста сектору організаційного забезпечення Самбірського міськрайонного управління юстиції Львівської області за прогул відповідно до пункту 4 частини 1 статті 40 Кодексу законів про працю України.

Підставою для звільнення стала відсутність позивача у період з 14 січня 2016 року по 21 січня 2016 року та неналежне підтвердження тимчасової непрацездатності відповідно до Інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров'я України від 13 листопада 2011 року №455.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 40 Кодексу законів про працю України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у разі прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин.

Визнаючи протиправним та скасовуючи оскаржуваний наказ встановлено, що причина відсутності ОСОБА_1 на роботі у вказаний період є поважною, оскільки в цей період часу вона здійснювала догляд за сином ОСОБА_2, що підтверджується випискою з протоколу ЛКК при Самбірській міській дитячій лікарні Львівської області № 35 від 14 січня 2016 року та листом головного лікаря Самбірської міської дитячої лікарні ОСОБА_3 від 18 березня 2016 №19.

Вказані докази є достатніми для визнання причин відсутності на роботі поважними, і саме це, а тому висновки судів про відсутність підстав для звільнення позивача за пунктом 4 частини 1 статті 40 Кодексу законів про працю України є правильним.

Такі висновки суду узгоджуються з вимогами законодавства, яким врегульовано спірні правовідносини, відповідають дійсним обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, доводи касаційної скарги їх висновків не спростовують, такі ґрунтуються на помилковому трактуванні правових норм, а тому касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

Відповідно до положень пункту 5 частини 5 статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

За змістом цієї норми касаційна скарга повинна містити посилання на неправильне застосування судами норм матеріального права при вирішенні справи або порушення норм процесуального права.

Виходячи зі змісту касаційної скарги та оскаржуваного судового рішення, касаційна скарга є необґрунтованою, а викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, оскільки заявник не наводить підстав, які б дозволили вважати, що суд неправильно застосував норми матеріального або порушив норми процесуального права.

Керуючись пунктом 5 частини 5 статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України,

у х в а л и в :

У відкритті касаційного провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного територіального управління юстиції у Львівській області про визнання протиправним і скасування наказу, поновлення на роботі, за касаційною скаргою Головного територіального управління юстиції у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 8 листопада 2016 року, відмовити.

Матеріали касаційної скарги повернути скаржнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя М.І. Мойсюк