№ 64857095, 14.02.2017, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 лютого 2017 р.м. ХерсонСправа № 821/5/17

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Василяки Д.К.,

при секретарі: Собчук Є.В., за участю представників відповідача Хруслової А.С., Кромпа О.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Комунального підприємства "Комунальне транспортне підприємство" до Каховського відділення Новокаховської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Херсонській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень № 0008471300 та № 0008461300 від 21.12.2016 р.,

встановив:

Комунальне підприємство "Комунальне транспортне підприємство" (далі по тексту - позивач або КП "Комунальне транспортне підприємство") звернулось до суду з адміністративним позовом до Новокаховської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Херсонській області (Каховського відділення) (далі по тексту - відповідач або ОДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень № 0008471300 та № 0008461300 від 21.12.2016 р.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачем проведено перевірку з питань своєчасності сплати податкового зобов'язання, за результатами якої складено акт та прийнято оскаржувані податкові повідомлення - рішення. Позивач вказав, що його не було повідомлено про проведення перевірки. Викладені в акті перевірки обставини вважає такими, що не відповідають дійсності, оскільки податкові повідомлення - рішення складені за період, що перевірявся в 2011 році. Зазначив, що Каховською ОДПІ в 2011 році проводилася планова виїзна перевірка КП "Комунальне транспортне підприємство" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2009 року по 30.06.2011 року про що складений акт перевірки від 16.09.2011 року №488/23-8/32179471. Вказаною перевіркою виявлено порушення по нарахуванню та сплаті податку на доходи фізичних осіб у розмірі та нараховані штраф і пеня за несвоєчасну сплату, під час перевірки була складена податкова вимога № 21 від 17.10.2011 року про податок на доходи найманих працівників і відповідно до цієї вимоги позивачем сплачена сума податкового боргу, штрафу та пені: основний платіж - 1764,69 грн., штраф-441,17 грн., пеня-31730,40 грн.

Також позивач вважає, що розрахунок заборгованості починається з 02.03.2011 р., при цьому, позовна давність за вказаний період минула.

Вказав, що штрафні санкції відповідачем почали нараховуватись за поданою декларацією від 01.04.2011 року за період з 02.03.2011 року по 05.04.2011 року. Заборгованість по сплаті податку становило 35 днів. Позивач вважає такий висновок передчасним та необґрунтованим.

Зазначив, що оскільки декларацію подано (по даним ОДПІ) 01.04.2011 року, то слід вважати, що це декларація за І квартал 2011 року. Термін подачі такої декларації на 40-й день після звітного періоду (09-10.05.2011 року), а термін сплати має бути 20.05.2011 року. Відповідач починає нараховувати штраф з 02.03.2011 року чим порушив вимоги Податкового кодексу України.

Вважає неправомірним нарахування відповідачем штрафних санкцій за тою самою декларацією і за той самий період.

На підставі вказаного просить скасувати податкові повідомлення - рішення.

Відповідач надав до суду заперечення, які обґрунтовано тим, що 10.06.2011 року між Каховською ОДПІ ГУ ДФС у Херсонської області та позивачем укладено договір про розстрочення податкового боргу на строк з 10.06.2011 року по 23.05.2014 року. Вказаний договір не виконано. В результаті невиконання договору Новокаховською ОДПІ ГУ ДФС у Херсонської області проведено камеральну перевірку 21.12.2016 року з питання своєчасності сплати податкового зобов'язання. За наслідками вказаної перевірки винесено податкові повідомлення-рішення Новокаховської ОДПІ Головного управління ДФС у Херсонській області від 21.12.2016 року №0008471300, №0008461300.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечення підтримав та просив в задоволенні позову відмовити.

Розглянувши подані документи, заслухавши позицію представника позивача, представника відповідача, дослідивши адміністративний позов та документи покладені в його основу, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, суд приходить до наступного: комунальне підприємство "Комунальне транспортне підприємство" зареєстровано як суб'єкт підприємницької діяльності виконкомом Каховської міської ради 06.12.2002 р. та взято на облік у Каховській об'єднаній державній податковій інспекції Херсонської області 11.12.2002 р.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду по справі № 2-а-1900/11/2170 від 15 квітня 2011 року стягнено з Комунального підприємства "Комунальне транспортне підприємство" до державного бюджету 491580 (чотириста дев'яносто одну тисячу п'ятсот вісімдесят) грн. 99 коп. заборгованості по сплаті податку з доходів фізичних осіб. Розстрочено виконання постанови про сплату податкового боргу у сумі 491580,99 грн. на 3 роки з внесенням карток з особового рахунку, починаючи з травня 2011 року, надавши строк для виконання постанови до травня 2014 року з щомісячним погашенням боргу у сумі 13655,03 грн.

На підставі вказаної постанови позивачем укладено договір № 59 про розстрочення податкового боргу від 10 червня 2011 року.

21 грудня 2016 року Каховським відділенням Новокаховської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Херсонській області проведено перевірку, яку оформлено актом про результати перевірки з питань своєчасності сплати податкового зобов'язання від 21 грудня 2016 року № 1805/21-15-13/32179471.

Підпунктом 20.1.2 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (далі по тексту - ПК України), передбачено, що контролюючі органи мають право для здійснення функцій, визначених законом, отримувати безоплатно від платників податків, у тому числі благодійних та інших неприбуткових організацій, усіх форм власності у порядку, визначеному законодавством, довідки, копії документів, засвідчені підписом платника або його посадовою особою та скріплені печаткою (за наявності), про фінансово-господарську діяльність, отримані доходи, видатки платників податків та іншу інформацію, пов'язану з обчисленням та сплатою податків, зборів, платежів, про дотримання вимог законодавства, здійснення контролю за яким покладено на контролюючі органи, а також фінансову і статистичну звітність у порядку та на підставах, визначених законом.

Відповідно до п. 75.1. ст. 75 ПК України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.

Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов'язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.

Згідно п.76.1 ст. 76 Податкового кодексу України, камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) такого органу або направлення на її проведення.

Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком.

Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.

Отже, суд не погоджується з посиланнями позивача щодо неповідомлення його про проведення перевірки, оскільки даний вид перевірки (камеральної) не вимагає обов'язкової згоди платника податків на її проведення та його присутність під час перевірки.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідачем дотримано порядок проведення перевірки, який передбачено Податковим кодексом України.

Судом встановлено, що за результатами перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення форми "Ш" № 0008461300 від 21 грудня 2016 року, яким відповідача зобов'язано сплатити штраф у розмірі 20 % у сумі 94603,61 грн. та податкове повідомлення - рішення форми "Ш" № 0008471300 від 21 грудня 2016 року, яким відповідача зобов'язано сплатити штраф у розмірі 10 % у сумі 840,23 грн.

Щодо посилання позивача на строки давності, суд зазначає, що відповідно до п. 31.3 ст. 31 ПК України, строк сплати податку та збору встановлюється відповідно до податкового законодавства для кожного податку окремо. Зміна платником податку, податковим агентом або представником платника податку чи контролюючим органом встановленого строку сплати податку та збору забороняється, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно п.32.1, 32.2 ст. 32 ПК України, зміна строку сплати податку та збору здійснюється шляхом перенесення встановленого податковим законодавством строку сплати податку та збору або його частини на більш пізній строк. Зміна строку сплати податку здійснюється у формі: відстрочки; розстрочки.

Податковий обов'язок виникає у платника податку з моменту настання обставин, з якими Податковий кодекс пов'язує сплату ним податку (п.37.2 ст.37), а виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк (п. 38.1 ст.38 ПКУ).

Відповідно до п. 100.1 ст. 100 ПК України, розстроченням, відстроченням грошових зобов'язань або податкового боргу є перенесення строків сплати платником податків його грошових зобов'язань або податкового боргу під проценти, розмір яких дорівнює розміру пені, визначеному пунктом 129.4 статті 129 цього Кодексу.

Якщо до складу розстроченої (відстроченої) суми входить пеня, то для розрахунку процентів береться сума за вирахуванням суми пені.

Згідно п. 100.2 ст. 100 ПК України, платник податків має право звернутися до контролюючого органу із заявою про розстрочення та відстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу. Платник податків, який звертається до контролюючого органу із заявою про розстрочення, відстрочення грошових зобов'язань, вважається таким, що узгодив суму такого грошового зобов'язання.

Суд зазначає, що не погоджується з посиланнями позивача на строк давності щодо застосування штрафних санкцій, оскільки, позивачем укладено з ОДПІ договір про розстрочення податкового боргу, тому строк сплати по податковому обов'язку перенесено.

Відповідно до пп. 36.1 ст. 36 ПК України, податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Податковий обов'язок є безумовним та виникає у платника за кожним податком та збором (п.п. 36.2, 36.3 ст. 36 ПКУ).

Підпунктом 36.5 ст.36 ПКУ передбачено, що відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Статтею 126 ПКУ передбачено, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

- при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

- при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

З акту перевірки від 21.12.2016 р. № 1805/21-15-13/32179471 вбачається, що КП "Комунальне транспортне підприємство" несвоєчасно сплачено суму боргу та визначено дні затримки сплати за кожним платежем. Кількість днів затримки сплати становить до 30 календарних днів включно. На вказану заборгованість нараховано штрафну санкцію у розмірі 10 %, загальна суму штрафної санкції складає 840,23 грн.

Крім того, з податкового повідомлення - рішення від 21.12.2016 р. № 0008461300 та розрахунку штрафної санкції вбачається, що ОДПІ визначено дні затримки сплати податкової боргу, які становлять більше 30 календарних днів та на вказану суми заборгованості нараховано штрафну санкцію у розмірі 20 %, сума штрафної санкції складає 94603,61 коп.

Суд зазначає, що з матеріалів справи та зворотнього боку облікової картки платника податків вбачається, що позивачем несвоєчасно сплачувалася податкова заборгованість по податку з доходів фізичних осіб. Зважаючи на вказане, ОДПІ правомірно нараховано штрафні санкції.

Аналізуючи матеріали справи, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.

Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема, з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно ст. 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд приходить до висновку, що відповідачем доведено правомірність своїх дій.

Отже, позовні вимоги комунального підприємства "Комунальне транспортне підприємство" до Новокаховської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Херсонській області (Каховського відділення) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень № 0008471300 та № 0008461300 від 21.12.2016 р. не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 94, 158-163, 167 КАС України, суд -

постановив:

В задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 17 лютого 2017 р.

Суддя Василяка Д.К.

кат. 8.3.2