№ 64857062, 16.02.2017, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 лютого 2017 р.м. ХерсонСправа № 821/149/1711 год. 31 хв.

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді: Хом'якової В.В.,

при секретарі: Перебийніс Н.Ю.,

за участю:

представника позивача ОСОБА_1.,

представника відповідача Кромпа О.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом приватного підприємця ОСОБА_3 до Новокаховської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Херсонській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, податкової вимоги та рішення,

встановив:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 (далі - позивач, ФОП ОСОБА_3.) звернувся до суду з адміністративним позовом до Новокаховської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Держаної фіскальної служби у Херсонській області (далі - відповідач, Новокаховська ОДПІ ГУ ДФС у Херсонській області), в якому просить визнати протиправними та скасувати:

- податкове повідомлення-рішення від 16.01.2017 № 0000951300, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування на суму 625635,45 грн. основного платежу та 156408,86 грн. штрафних санкцій,

- податкове повідомлення-рішення від 16.01.2017 № 0000941300, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем військовий збір на 47245,76 грн. основного платежу та 11811,44 грн. штрафних санкцій,

- податкову вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 16.01.2017 № 0000971300, якою зобов'язано ОСОБА_3 сплатити суму недоїмки з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 69174,82 грн.;

- рішення від 16.01.2017 № 0000961300 про застосування штрафних санкцій за донарахування своєчасно не нарахованого єдиного внеску на суму 6917,48 грн.

В обґрунтування позову зазначає, що за результатами документальної планової виїзної перевірки суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_3 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2015 по 31.12.2015, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 по 31.12.2015 (акт перевірки № 520/172/НОМЕР_5 від 30.12.2016), виявлено порушення: п.177.2 з урахуванням п.177.3, п.177.4, п.177.10 ст.177 Податкового кодексу України; п.2 ч.1 ст.7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 р. №2464-VI; ст.168 ПКУ з урахуванням пп.1.1, пп.1.2, пп.1.3 п.16-1 підрозд.10 розділу ХХ ПК України. Із висновками акту перевірки від 30.12.2016 не погоджується, вважає, що вони не ґрунтуються на нормах чинного законодавства. Вказує, що суми акцизного податку не визнаються доходом, оскільки не збільшують економічну вигоду для підприємця, а отже, не відповідають основному критерію поняття "дохід". Зростання доходу за рахунок "роздрібного" акцизу не відбувається, так як надалі акцизний податок перераховується до державного бюджету. Зважаючи на те, що акцизний податок - є непрямим податком, то суми такого податку не повинні включатись ані у складі доходів, ані у складі витрат. Як наслідок, є неправомірним і донарахування позивачу сум військового збору та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. А тому, прийняті на підставі акту перевірки рішення та вимога від 16.01.2017 є протиправними та підлягають скасуванню. Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав у повному обсязі та просив задовольнити.

Представник відповідача позов не визнав, з підстав, викладених у письмових запереченнях. Пояснив, що позивачем в Книзі обліку доходів та витрат за 2015 рік до складу доходів не включались суми акцизного податку, включеного до виручки, внаслідок чого підприємцем була занижена сума загального оподатковуваного доходу за 2015 рік на суму 3149717 грн. Матеріалами перевірки підтверджено порушення підприємцем Податкового кодексу України; 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", а спірні податкові повідомлення-рішення, рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування своєчасно не нарахованого єдиного внеску та вимога про сплату боргу (недоїмки) від 16.01.2017 - правомірними. Просить відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд встановив, що Фізична особа-підпримець ОСОБА_3 знаходиться на загальній системі оподаткування, здійснює, зокрема торгівлю тютюновими виробами.

В грудні 2016 року головними державними ревізорами-інспекторами відділу контрольно-перевірочної роботи доходів і зборів з фізичних осіб управління доходів і зборів з фізичних осіб Новокаховської ОДПІ Раілко В.В. та Гурчановою Л.В. проведено документальну планову виїзну перевірку суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_3 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2015 по 31.12.2015, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 по 31.12.2015.

За результатами складено акт перевірки від 30.12.2016 р. № 520/172/НОМЕР_5, в якому встановлено порушення:

- п.177.2 з урахуванням п.177.3, п.177.4, п.177.10 ст.177 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено дохід, отриманий від реалізації товарів (послуг) за 2015 рік на суму 3149717 грн., що призвело до заниження податкових зобов'язань по податку на доходи фізичних осіб за 2015 рік в сумі 625635,45 грн.;

- п. 2 ч.1 ст.7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", внаслідок чого занижено суму єдиного внеску з чистого оподатковуваного доходу за 2015 рік в сумі 69174,82 грн.;

- ст.168 Податкового кодексу України з урахуванням пп.1.1, пп.1.2, пп.1.3 п.16-1 підрозд.10 Розділу ХХ Податкового кодексу України - занижено суму військового збору в сумі 47245,76 грн.

Так, у п.2.1.2 акту перевірки зазначено, що ФОП ОСОБА_3 задекларовано загальний оподатковуваний дохід, отриманий від провадження підприємницької діяльності у 2015 році в сумі 52579821,98 грн., тоді як перевіркою встановлено, що загальний оподаткований дохід становить 55729538,98 грн., тобто сума доходу занижена на 3149717 грн. Такий висновок контролюючим органом зроблено на підставі аналізу та порівняння даних, зазначених позивачем у декларації про майновий стан та доходи за 2015 рік та даними Книги обліку доходів та витрат, форма якої затверджена наказом Міндоходів від 16.09.13 № 481. Перевіряючими було зазначено про порушення порядку ведення обліку доходів в Книзі , доходи відображені за виключенням податку на додану вартість та сум акцизного податку, включеного до ціни продажу тютюнових виробів , що суперечить п. 177.2, 177.3, 177.10 ст. 177 ПКУ. Заниження складу доходів призвело до заниження суми чистого доходу, яка є об'єктом оподаткування податком на доходи фізичних осіб, військового збору та єдиного внеску.

Не погодившись з висновками акту перевірки 10.01.2017 позивачем подано до контролюючого органу заперечення на акт від 30.12.2016 № 520/172/НОМЕР_5.

Згідно даних листа Новокаховської ОДПІ ГУ ДФС у Херсонській області від 16.01.2017 № 162/21-02-13 за результатами розгляду заперечень висновки акту перевірки від 30.12.2016 залишені без змін.

На підставі висновків перевірки відповідачем було прийнято:

- податкове повідомлення-рішення від 16.01.2017 № 0000951300, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування на суму 625635,45 грн. основного платежу, та застосовані штрафні санкції на суму 156408,86 грн. ;

- податкове повідомлення-рішення від 16.01.2017 № 0000941300, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем військовий збір в сумі 47245,76 грн. та застосовані штрафні санкції на суму 11811,44 грн.;

- рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 16.01.2017 № 0000961300 на суму 6917,48 грн.;

- податкову вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 16.01.2017 № 0000971300, якою зобов'язано ФОП ОСОБА_3 сплатити суму недоїмки з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 69174,82 грн.

Не погоджуючись з прийнятими контролюючим органом рішеннями та вимогою про сплату боргу від 16.01.2017 р. №№ 0000941300,0000951300, №0000961300, 0000971300, позивач звернувся до суду для їх оскарження.

Надаючи правову оцінку спірним рішенням та перевіряючи їх на відповідність вимогам, вказаним в ч.3 ст.2 КАС України, суд виходить з наступного.

З 01.01.2015 Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28.12.2014 р. № 71-VIII запроваджено акцизний податок з роздрібного продажу підакцизних товарів, в тому числі на тютюнові вироби. Як визначено пп.14.1.4 п.14.1 ст.14 ПК України, акцизний податок - непрямий податок на споживання окремих видів товарів (продукції), визначених цим Кодексом як підакцизні, що включається до ціни таких товарів (продукції). Відповідно до пп.212.1.11 п.212.1 ст.212 ПК України платником податку є особа - суб'єкт господарювання роздрібної торгівлі, яка здійснює реалізацію підакцизних товарів.

Поняття реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, в цілях оподаткування, визначено пп.14.1.212 п.14.1 ст.14 ПК України, згідно з яким реалізація суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів - продаж пива, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюну та промислових замінників тютюну, товарів, зазначених у підпункті 215.3.4 пункту 215.3 статті 215 цього Кодексу, безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків, у тому числі на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших суб'єктах господарювання громадського харчування.

Згідно пп.215.3.10 п.215.3 ст.215 ПК України для пива, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюну та промислових замінників тютюну, реалізованих відповідно до підпункту 213.1.9 пункту 213.1 статті 213 цього Кодексу, ставка податку становить 5 відсотків.

Наведені правові положення Податкового кодексу України дають підставу для висновку, що акцизний податок є непрямим податком , що встановлюється у вигляді надбавки до ціни, оплачується покупцями при купівлі підакцизних товарів, а в бюджет вноситься продавцями таких товарів за визначеними Кодексом ставками.

В розділі 2.9 акту перевірки встановлено, що позивач є платником акцизного податку, подає декларації з акцизного збору, жодних порушень його обчислення та сплати не виявлено. До матеріалів справи також долучені платіжні доручення від 27.02.2015 р. № 47, від 30.03.2015 р. № 88, від 30.04.2015 р. № 122, від 29.05.2015 р. № 171, від 30.06.2015 р. № 209, від 30.07.2015 р. № 251, від 28.08.2015 р. № 291, від 29.09.2015 р. № 335, від 30.10.2015 р. № 367, від 26.11.2015 р. № 390, від 29.12.2015 р. № 421, від 26.01.2016 р. № 22, які підтверджують сплату позивачем сум акцизного податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизним товаром за січень-грудень 2015 року.

Оподаткування доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, регулюється статтею 177 ПКУ. Так, відповідно до п.п.177.1-177.3 ст.177 Податкового кодексу України (далі - ПК України) доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу. Об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця. Для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, не включаються до витрат і доходу суми податку на додану вартість (який за своєю суттю є непрямим), що входять до ціни придбаних або проданих товарів (робіт, послуг). Про обов'язок платника податків формувати свої доходи за звітний період з урахуванням акцизного податку в статті 177 ПК України не зазначено.

Перелік витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності на загальній системі оподаткування, визначено п. 177.4 ст. 177 ПКУ. Однак вказаний перелік не містить акцизного податку, який включений до вартості товару та сплачений під час придбання.

Таким чином, фізична особа - підприємець на загальній системі оподаткування не має право включити до витрат суму сплаченого акцизного податку, включеного до вартості товару, який нею придбавається з метою подальшої реалізації.

Також, п. 177.10 ст. 177 Податкового кодексу визначено, що фізичні особи - підприємці зобов'язані вести книгу обліку доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару. Форму та Порядок ведення книги доходів і витрат затверджено наказом Міндоходів від 16.09.2013р. N 481 "Про затвердження форми Книги обліку доходів і витрат, які ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, та Порядку її ведення". Порядком передбачено зазначення суми отриманих доходів без податку на додану вартість. В той же час Порядком не передбачено виключення суми акцизного податку з роздрібного продажу підакцизних товарів із сум отриманого доходу. Тому, на думку фіскальної служби, сума акцизного податку, у разі її включення до вартості проданих товарів, включається у доход фізичної особи - підприємця та відображається у графі 2 "Сума доходу, отриманого від здійснення господарської діяльності" Книги обліку доходів і витрат, однак не відображається в графах 5-8 "Витрати, пов'язані із господарською діяльністю".

Статтею 177 ПК України (в редакції, чинній на момент проведення перевірки) чітко не було визначено, що суми акцизного податку не включаються у склад доходів та витрат, що стало підставою для врахування відповідачем спірної суми акцизу у склад доходу ФОП ОСОБА_3 При цьому, контролюючий орган не включає акцизний податок до складу витрат.

Вирішуючи питання про правомірність не включення позивачем акцизного податку у склад доходу, суд зазначає наступне.

Для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, не включаються до витрат і доходу суми податку на додану вартість, що входять до ціни придбаних або проданих товарів (робіт, послуг) (п. 177.3 ПК України). Податок на додану вартість за своєю економічною суттю є непрямим податком. За визначенням підпункту 14.1.4 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України поняттям акцизний податок є також непрямим податком на споживання окремих видів товарів (продукції), визначених цим Кодексом як підакцизні, що включається до ціни таких товарів (продукції), що оплачується покупцями при купівлі підакцизних товарів, а в бюджет вноситься продавцями таких товарів за визначеними Кодексом ставками. Підприємці, як і юридичні особи, виступають лише посередниками між кінцевими споживачами (реальними платниками непрямих податків) та бюджетом. Схожою у цих двох податків є і база оподаткування - договірна вартість товарів, відмінність лише в одному : база оподаткування операцій з постачання товарів з ПДВ включає загальнодержавні податки і збори (в т.ч. акцизний податок) (п. 188.1 ст.188 Кодексу), а базою оподаткування акцизного податку з роздрібних продажів підакцизних товарів є вартість (з податком на додану вартість) підакцизних товарів (п.п.214.1.4 п.214.1 ст.214 Кодексу). Тому позивач стверджує, що суми акцизного податку не треба відображати ні в складі доходу, ні в складі витрат підприємця по аналогії з податком на додану вартість, і суми акцизного податку не підпадають під обкладення сум ПДФО.

Суд вважає, що при введенні обов'язку з 01.01.15 для суб'єктів підприємницької діяльності, що здійснюють роздрібний продаж підакцизних товарів, утримувати акцизний податок з покупців при продажу товарів та перераховувати його до державного бюджету, законодавцем чітко не було визначено порядок обліку акцизного податку, в результаті акцизний податок, який є транзитним, суб'єкти підприємницької діяльності повинні були включати до оподатковуваного доходу (ст. 177.2 ПКУ), але разом з тим не могли включати цей податок до витрат, так як в п. 177.4 ст. 177 ПКУ не передбачалось таких витрат як акцизний податок. В результаті, фізичні особи - підприємці при подачі декларації про майновий стан, оподаткували податком на доходи фізичних осіб та єдиним соціальним внеском акцизний податок, фактично відбувалось подвійне оподаткування.

Суд вважає, що об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, який не може включати акцизний податок, так як цей податок є транзитним і не повинен включатися у загальний оподатковуваний дохід підприємця. Акцизний податок, який фактично збирає з покупців, адмініструє та сплачує приватний підприємець, не приносить йому будь-яких доходів, а навпаки - несе певні людські, матеріальні затрати та витрати часу.

Суд також приймає до уваги, що законодавець виправив суперечності ПКУ, з 01.01.2017 відповідно до Закону України від 21.12.2016 № 1797-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні" (далі - Закон № 1797-VIII) пункт 177.3 доповнено підпунктом 177.3.1 такого змісту: "177.3.1. Не включаються до доходу фізичної особи - підприємця суми акцизного податку з реалізованих суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів". Крім того, Законом № 1797-VIII внесено зміни до пп. 177.4.3 п. 177.4 ст. 177 ПКУ, яка визначає перелік витрат фізичної особи - підприємця на загальній системі оподаткування, зокрема, до переліку витрат не включається акцизний податок. Отже, до 01.01.2017 сума акцизного податку з реалізованих суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизними товарами, у разі її включення до вартості проданих товарів, включалась до доход фізичної особи - підприємця, але не включалась до переліку витрат, а з 01.01.2017 не включається ні до доходу, ні до витрат фізичної особи - підприємця.

Суд погоджується з доводами позивача про те, що за змістом п.5.3 ст.5 ПК України, інші терміни, що застосовуються у цьому Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами. Згідно ст. 51 Цивільного кодексу України до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин. Враховуючи викладене, нормативне обґрунтування та необхідність конкретизації при вирішенні питання щодо правомірності формування позивачем доходу, суд дійшов висновку про необхідність застосування приписів бухгалтерського обліку. Поняття доходу визначає, крім ПКУ, НП(С)БО 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності", п. 3 якого чітко визначено, що доходи передбачають збільшення економічних вигод у вигляді надходження активів або зменшення зобов'язань, які призводять до зростання власного капіталу (за винятком збільшення капіталу за рахунок внесків власників). За рахунок акцизного податку при торгівлі не може йти мова про зростання капіталу, тому що надалі останній буде перераховано до бюджету.

Про те, що не визнаються доходом суми податків, які підлягають перерахуванню до бюджету, зазначає і Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 "Дохід" (далі - Положення (стандарт) БО 15 "Дохід"), затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 р. № 290 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.12.1999 р. за № 860/4153, яким визначено методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про доходи підприємства та її розкриття у фінансовій звітності. Відповідно до п.5 Положення (стандарту) БО 15 "Дохід" дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов'язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена. Критерії визнання доходу, наведені в цьому Положенні (стандарті), застосовуються окремо до кожної операції. Проте ці критерії потрібно застосовувати до окремих елементів однієї операції або до двох чи більше операцій разом, якщо це випливає із суті такої господарської операції (операцій).

Згідно п.6 Положення (стандарту) БО 15 "Дохід" не визнаються доходами такі надходження: сума податку на додану вартість, акцизів, інших податків і обов'язкових платежів, що підлягають перерахуванню до бюджету й позабюджетних фондів; сума надходжень за договором комісії, агентським та іншим аналогічним договором на користь комітента, принципала тощо; сума попередньої оплати продукції (товарів, робіт, послуг); сума авансу в рахунок оплати продукції (товарів, робіт, послуг); сума завдатку під заставу або в погашення позики, якщо це передбачено відповідним договором; надходження, що належать іншим особам; надходження від первинного розміщення цінних паперів; сума балансової вартості валюти.

Отже, сума акцизного податку не включається до складу доходу фізичної особи-підприємця, яка перебуває на загальній системі оподаткування, та, відповідно, - до складу її витрат.

При цьому, суд приймає до уваги , що на позивача, як фізичну особу-підприємця, не поширюється обов'язок застосування норм П(С)БО 15 "Дохід", оскільки останньою не ведеться бухгалтерський облік відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", але суд виходить з передбаченого п.4.1 ст.4 ПК України принципів податкового законодавства України рівності усіх платників перед законом, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації , тобто забезпечення однакового підходу до всіх платників податків незалежно від соціальної, расової, національної, релігійної приналежності, форми власності юридичної особи, громадянства фізичної особи, місця походження капіталу; єдиного підходу до встановлення податків та зборів - визначення на законодавчому рівні усіх обов'язкових елементів податку.

Принцип рівності передбачає, що не допускається встановлення правил оподаткування (пов'язаних із диференціацією ставок податків, наданням податкових пільг, реєстрацією платників податків, податковою звітністю тощо), що допускають дискримінацію платників податків в залежності від правової форми, змісту, виду їх підприємницької діяльності, їх національності, місця походження капіталу тощо.

Відповідно до принципу єдиного підходу до встановлення податків та зборів, усі обов'язкові елементи податку встановлюються виключно законом. Встановлення податку відповідно до ст.7 ПК України передбачає обов'язкове визначення таких елементів як об'єкт оподаткування, база оподаткування, ставка податку, порядок обчислення податку, податковий період, строки та порядок сплати податку, строк та порядок подання звітності про обчислення і сплату податку.

Враховуючи викладене, суд робить висновок, що в питанні формування доходів фізичних осіб-підприємців, які перебувають на загальній системі оподаткування, на останніх поширюються норми Положення (стандарту) БО 15 "Дохід", відповідно до яких суми акцизу доходами не визнаються. Зважаючи на що, суд вважає безпідставними твердження контролюючого органу про заниження позивачем суми загального оподатковуваного доходу на суму акцизного податку.

Таким чином, в ході розгляду справи не знайшли свого підтвердження висновки контролюючого органу про порушення позивачем вимог п.177.2 з урахуванням п.177.3, п.177.4, п.177.10 ст.177 ПК України, а саме про заниження позивачем суми загального оподатковуваного доходу за період з 01.01.2015 по 31.12.2015 на 3149717 грн.

Оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 16.01.2017 р. № 0000951300, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування в сумі 932278,37 грн. (в тому числі 625635,45 грн. - податкове зобов'язання, 156408,86 грн. - штрафні санкції, 150234,06 грн. - пеня) не ґрунтується на вимогах чинного законодавства, тому позовні вимоги про визнання його протиправним та скасування є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Зважаючи на те, що висновки акту перевірки в частині заниження позивачем оподатковуваного доходу спростовані, всі наступні висновки контролюючого органу здійснені на його підставі є помилковими.

У розділі 2.6.2 акту перевірки зазначено, що перевіркою повноти відображення у звітності сум доходу, на які нараховується військовий збір, встановлено його заниження на суму 47245,76 грн.

Пунктом 16-1 підрозділу 10 "Інші перехідні положення" ПК України встановлено, що тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір. Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу. Об'єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу. Ставка збору становить 1,5 відсотка від об'єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.

Єдиною підставою для донарахування позивачеві основного зобов'язання та фінансових санкцій за платежем військовий збір став висновок контролюючого органу про заниження платником оподатковуваного доходу за 2015 рік.

Зважаючи на те, що у ході судового розгляду справи спростовані висновки акту перевірки в частині заниження позивачем оподатковуваного доходу на суму 3149717 грн., податкове повідомлення-рішення від 16.01.2017 р. № 0000941300, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем військовий збір в сумі 70402,40 грн. (в тому числі 47245,76 грн. - податкове зобов'язання, 11811,44 грн. - штрафні санкції, 11345,20 грн. - пеня) є протиправним та підлягає скасуванню.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 № 2464-VI (далі - Закон № 2464-VI).

Відповідно до п.4 ч.1 ст.4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Частиною 4 статті 5 Закону № 2464-VI передбачено, що обов'язки платників єдиного внеску виникають у осіб, зазначених в абзацах четвертому, шостому та сьомому пункту 1, пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - з початку провадження відповідної діяльності.

Згідно п.1 ч.2 ст.6 Закону № 2464-VI платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Пунктом 2 частини 1 статті 7 Закону № 2464-VI встановлено, що єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник має право самостійно визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Частинами 2, 3 статті 9 Закону № 2464-VI встановлено, що обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

В силу положень п.3 ч.11 ст.25 Закону № 2464-VI орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску за донарахування органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50 відсотків суми донарахованого єдиного внеску.

Зважаючи на те, що судом спростовані висновки акту перевірки про заниження ФОП ОСОБА_3 суми чистого оподатковуваного доходу за 2015 рік, отже і висновок контролюючого органу щодо заниження позивачем єдиного внеску з сум доходу за період з 01.01.2015 по 31.12.2015 на 69174,82 грн. є неправомірним.

З огляду на викладене, податкова вимога про сплату боргу (недоїмки) від 16.01.2017 р. № 0000971300, якою зобов'язано ФОП ОСОБА_3 сплатити суму недоїмки з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 69174,82 грн., та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 16.01.2017 р. № 0000961300 на суму 6917,48 грн. є протиправними та підлягають скасуванню.

У відповідності до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог ч.1 ст.11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а ч.1 ст.71 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, на якого ч.2 ст.71 КАС України покладено обов'язок щодо доказування правомірності своїх дій та рішень, не довів правомірності прийнятих ним оскаржуваних рішень, а тому суд задовольняє позовні вимоги ФОП ОСОБА_3 в повному обсязі.

У відповідності до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

З цього приводу, суд зазначає, що згідно з статтею 87 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, до яких належать, зокрема, витрати на правову допомогу.

Частиною третьою статті 90 КАС України передбачено, що граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

Згідно з ч. 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження понесених витрат на послуги адвоката, позивачем додані відповідні докази звернення до фахівця в галузі права, оплати та приймання послуги з правової допомоги, з наведеною калькуляцією затраченого часу, аналізуючи які, суд знаходить що, вказані документи можуть слугувати належними та допустимими доказами щодо підтвердження понесених позивачем витрат на правову допомогу, оскільки дають можливість ідентифікувати, за що саме позивачем сплачувалися кошти представнику позивача, а тому суд знаходить обґрунтованими позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правову допомогу, які складають 6400 грн., за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Таким чином, сплачений позивачем судовий збір та компенсація витрат на правову допомогу підлягають відшкодуванню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань Новокаховської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Херсонській області.

Керуючись ст.ст.90, 94, 158-163, 167 КАС України, суд -

постановив:

Адміністративний позов приватного підприємця ОСОБА_3 задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Новокаховської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Херсонській області від 16.01.2017р. №№0000951300, 0000941300.

Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Новокаховської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Херсонській області про сплату боргу (недоїмки) від 16.01.2017р. №0000971300.

Визнати протиправним та скасувати рішення Новокаховської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Херсонській області від 16.01.2017р. № 0000961300 про застосування штрафних санкцій.

Стягнути з Новокаховської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Херсонській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь приватного підприємця ОСОБА_3 (код НОМЕР_5) сплачену суму судового збору у розмірі 8000 грн. (вісім тисяч гривень нуль копійок) та витрати на правову допомогу у розмірі 6400 грн. (шість тисяч чотириста гривень нуль копійок).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 20 лютого 2017 р.

Суддя Хом'якова В.В.

кат. 8.3.2