№ 64708646, 31.01.2017, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв

31 січня 2017 року Справа № 814/2951/16

Суддя Миколаївського окружного адміністративного суду Гордієнко Т. О. розглянула у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна", вул. Фізкультури, 28 Д (вул. Садова, 10, м. Миколаїв, 54055), м. Київ, 03680

доЦентрального відділу ДВС Миколаївського міського управління юстиції, вул. Декабристів, 41/23, м. Миколаїв, 54020

третя особаОСОБА_1, АДРЕСА_1 прозобов'язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Центрального відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області, за участю третьої особи ОСОБА_1, про зобов'язання зняти арешт та скасувати заборону відчуження нерухомого майна.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що має пріоритетне право на предмет іпотеки як іпотекодержатель, а накладений відповідачем арешт перешкоджає позивачу реалізувати своє право на погашення заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором.

Відповідач надав суду заперечення проти позову, просить відмовити у задоволенні позову з підстав, зазначених у запереченнях.

Третя особа не надала письмових пояснень по суті спору.

Позивач надав суду клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження. Відповідно до п.п.4,6 ст.128 КАС України, справа розглядається в порядку письмового провадження.

Дослідив матеріали справи, суд дійшов висновку:

11.07.2008 р. між ОСОБА_1 та ЗАТ «ОТП Банк» (правонаступником якого є ПАТ «ОПТ Банк») був укладений кредитний договір № ML-400/094/2008, за яким банк надав позичальнику 64000 доларів США строком до 11.07.2023 р.

Для забезпечення повного і своєчасного виконання боргових зобов'язань 11.07.2008 р. між банком та позичальником укладено договір іпотеки № PML-400/095/2008, за умовами якого ОСОБА_2 передала в іпотеку банку нерухоме майно, а саме: житловий будинок з усіма господарськими та побутовими будівлями та спорудами АДРЕСА_2.

Згідно з умовами договору купівлі-продажу кредитного портфелю та договору про відступлення права вимоги від 10.12.2010 р. ПАТ «ОПТ Банк» відступило, а ТОВ «ОТП Факторинг» прийняло право вимоги за кредитним договором та договором іпотеки, укладеним між банком і ОСОБА_1

Стаття 512 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачає заміну кредитора у зобов'язанні іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Таким чином, до позивача перейшли всі права ПАТ «ОПТ Банк» щодо права вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором та договором іпотеки.

Станом на дату звернення до суду заборгованість ОСОБА_1 перед позивачем склала 589516,51 грн. Боржник надала згоду на добровільний продаж предмету іпотеки в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором.

Однак позивач встановив, що на предмет іпотеки Центральним відділом ДВС 07.10.2010 р. накладено арешт.

З письмових заперечень, поданих відповідачем, суд встановив, що в Центральному відділ ДВС знаходилось на виконанні виконавче провадження з примусового виконання виконавчого напису приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І.М. від 13.09.2010 р. № 7384 про звернення стягнення на нерухоме майно: житловий будинок з усіма господарськими та побутовими будівлями та спорудами АДРЕСА_2, що належить на праві власності ОСОБА_2, за рахунок отримання коштів від реалізації нерухомого майна, задовольнити вимоги ПАТ «ОПТ Банк» у сумі 550167,35 грн.

За заявою стягувача постановою від 07.10.2010 р. відкрито виконавче провадження № 21842811 і накладено арешт на нерухоме майно.

21.06.2011 р. державним виконавцем складено акт опису та арешту майна боржника, а також призначено експерта, суб'єкта оціночної діяльності.

28.02.2012 р. державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п. 3 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження», а саме: реалізація предмета іпотеки не відбулася у зв'язку з відсутністю зареєстрованих покупців, стягувач відмовився прийняти нереалізоване майно боржника в рахунок погашення боргу.

19.07.2016 р. позивач звернувся до відповідача з заявою про звільнення майна з-під арешту, проте відповідач вказані дії не вчинив.

За визначенням ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У відповідності до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно ч. 1 ст. 7 Закону України «Про іпотеку» за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

Статтею 12 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» передбачено, що реєстрація обтяження надає відповідному обтяженню чинності у відносинах з третіми особами, якщо інше не встановлено цим Законом. У разі відсутності реєстрації обтяження таке обтяження зберігає чинність у відносинах між боржником і обтяжувачем, проте воно є не чинним у відносинах з третіми особами, якщо інше не встановлено цим Законом.

На підставі реєстрації встановлюється пріоритет обтяження, якщо інші підстави для виникнення пріоритету не визначені цим Законом.

Відповідно до ч. 6-7 ст. 3 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише у разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки.

Пріоритет права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки відносно зареєстрованих у встановленому законом порядку прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації іпотеки. Зареєстровані права та вимоги на нерухоме майно підлягають задоволенню згідно з їх пріоритетом - у черговості їх державної реєстрації.

Матеріалами справи підтверджено, що запис про накладення арешту внесено після реєстрації обтяження іпотекою предмета іпотеки, а відтак запис про реєстрацію іпотеки має вищий пріоритет перед записом про накладення арешту відділом ДВС.

У відповідності до ч. 2 ст. 14 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» обтяжувач з вищим пріоритетом має переважне право на звернення стягнення на предмет обтяження.

Вимоги Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» не застосовуються, оскільки власник нерухомого майна - ОСОБА_1 надала згоду на продаж предмета іпотеки.

Згідно ч. 1 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Враховуючи викладене, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими.

Однак, позивач просить зобов'язати відповідача зняти арешт та скасувати заборону відчуження нерухомого майна.

Оскільки Законом України «Про виконавче провадження» передбачена можливість зняття арешту на підставі рішення суду, то суд вважає за необхідне задовольнити позов саме у спосіб, передбачений законодавством.

Відповідно до ч. 3 ст. 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено. Позивач надав суду платіжне доручення про сплату судового збору в сумі 1450,00 грн. Таким чином, присудженню з бюджетних асигнувань відповідача підлягають судові витрати в сумі 725,00 грн.

Керуючись статтями 11, 71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Зняти арешт з житлового будинку з усіма господарськими та побутовими будівлями та спорудами АДРЕСА_3, що належить на праві власності ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1), накладений постановою про відкриття виконавчого провадження від 07.10.2010 р. № 21842811 старшим державним виконавцем Центрального відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції, номер в реєстрі обтяжень 10881982.

3. В решті позову відмовити.

4. Присудити товариству з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» (ідентифікаційний код 36789421) судовий збір у сумі 725,00 грн. (сімсот двадцять п'ять гривень 00 коп.), за рахунок бюджетних асигнувань Центрального відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ст.186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

Суддя Т. О. Гордієнко