Постановление суда № 64689422, 02.02.2017, Апеляційний суд Херсонської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний номер справи: 663/3205/15-ц Головуючий в І інстанції: Майдан С.І.

Номер провадження: №22-ц/791/248/2015 Доповідач: Бездрабко В.О.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

2017 року лютого місяця 02 дня колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Херсонської області у складі:

Головуючого: Бездрабко В.О.

Суддів: Кузнєцова О.А.

Приходько Л.А.

Секретар: Кутузова А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 08 грудня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення боргу,

В С Т А Н О В И Л А:

В листопаді 2015 року ОСОБА_3 звернувся до суду із вказаним позовом, посилаючись на те, що 29 листопада 2011 року надав ОСОБА_2 у позику грошові кошти в розмірі 3000,00 доларів США строком на один рік, на підтвердження чого відповідачем складена відповідна розписка.

Зобов'язання за договором позики позичальник виконав частково, повернувши лише частину боргу у сумі 1000,00 доларів США. Залишок заборгованості складає 2000,00 доларів США, що за курсом НБУ, станом на 17 листопада 2015 року, становить 46 420 гривень, які позивач просив стягнути із відповідача ОСОБА_2 на свою користь, вирішити питання розподілу понесених ним судових витрат.

Рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 08 грудня 2016 року позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено, ухвалено стягнути з ОСОБА_2 на користь позивача заборгованість за договором позики в розмірі 46 420 гривень та судові витрати у сумі 464,20 гривень.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить судове рішення скасувати та ухвалити у справі нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Зокрема зазначив, що 29 листопада 2011 року фактично грошові кошти у сумі 3000,00 доларів США позивачем йому не передавалися. Цього дня між сторонами був узгоджений лише новий строк повернення відповідачем позики, що виникла 13 вересня 2008 року, на підтвердження чого ним складена нова розписка від 29.11.2011р. Вважає, що оскільки 29 листопада 2011 року кошти не передавалися, то у нього відсутній обов'язок щодо повернення боргу за договором від 29.11.2011року.

Заслухавши суддю-доповідача, сторони та їх представників, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно із ч.2 ст.1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Судом встановлено та не заперечується сторонами, що 13 вересня 2008 року ОСОБА_3 надав в борг ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 3000,00 доларів США. На підтвердження укладення між сторонами договору позики та одержання коштів ОСОБА_2 склав відповідну розписку. Сторони обумовили строк повернення грошей протягом шести місяців (а.с.75).

У зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором позики у визначені строки, сторони погодили новий строк повернення боргу. На підтвердження цієї домовленості, 29 листопада 2011року ОСОБА_2 склав розписку, в якій підтвердив факт отримання ним у ОСОБА_3 коштів у розмірі 3000,00 доларів США та зобов'язався їх повернути протягом одного року (а.с.7).

Вказані обставини визнані сторонами та ними не оспорюються, а тому є встановленими відповідно до положень ч.1 ст.61 ЦПК України.

17 листопада 2014року відповідач із суми боргу 3000,00 доларів США повернув 1000,00 доларів США.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що оскільки ОСОБА_2 умови договорів позики належним чином не виконав, то стягненню підлягає заборгованість у розмірі 2000,00 доларів США, яка еквівалентна 46420,00грн.

Колегія суддів погоджується із висновком місцевого суду, визнає його обґрунтованим та таким, що відповідає зібраним у справі доказам.

Під час розгляду справи позичальник ОСОБА_2 не заперечував, що розписки від 13 вересня 2008 року та 29 листопада 2011року складено та підписано ним особисто.

За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми.

Встановлені у справи фактичні обставини дають підстави вважати, що 13 вересня 2008 року між сторонами виникли договірні позикові правовідносини. 29 листопада 2011 року сторони погодили новий строк повернення позики, на підтвердження чого відповідач видав позивачу розписку, в якій визнав наявність боргу за договором позики у розмірі 3000,00 доларів США.

За таких обставин та, виходячи із системного аналізу положень ст.202, ч.1 ст.651, ч.1 ст.654 ЦК України, колегія суддів приходить до висновку, що видана ОСОБА_2 розписка від 29 листопада 2011 року за своїм змістом є додатковою угодою до договору позики, укладеного сторонами 13 вересня 2008 року.

Доводи апеляційної скарги про відсутність у позичальника обов'язку щодо повернення грошових коштів через те, що розписка від 29 листопада 2011 року не відповідає договору позики, оскільки того дня кошти ОСОБА_2 позивачем не передавались, колегія суддів визнає неприйнятними, оскільки зобов'язання визначені договором позики від 13 вересня 2008 року між сторонами не припинилися; фактично позичальник письмово визнав наявність боргових зобов'язань; а сторони погодили новий строк їх виконання.

Відповідно до вимогст.ст.525, 526 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст.599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Враховуючи правову природу укладених договорів, а саме укладення між сторонами договору позики, доведеність факту передачі коштів позичальнику, та зважаючи на те, що останній у обумовлені договором строки борг не повернув, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано, відповідно до положень ст.1046,1047,1049 ЦК України, прийшов до висновку про стягнення з відповідача боргу за договором позики у визначеному позивачем розмірі, який відповідачем не спростований.

Інші доводи апеляційної скарги висновки суду не спростовують і не містять посилання на нові факти чи засоби доказування, які б вказували на незаконність ухваленого у справі рішення, а тому підлягають відхиленню.

Керуючись ст.ст. 303,307, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 08 грудня 2016 року залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: В.О.Бездрабко

Судді: О.А.Кузнєцова

Л.А.Приходько