Постановление суда № 64666231, 08.02.2017, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/838/17 Справа № 0417/2-4521/2011 Головуючий у 1 й інстанції - Мороз В. П. Доповідач - Городнича В.С.

Категорія

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 лютого 2017 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого - Городничої В.С.,

суддів - Варенко О.П., Красвітної Т.П.

при секретарі - Порубай М.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 21 вересня 2016 року про забезпечення позову у справі за позовною заявою ОСОБА_2 до Дніпропетровської міської ради про визнання права власності та за позовом третьої особи з самостійними вимогами ОСОБА_3 до ОСОБА_2, Дніпропетровської міської ради про визнання права власності та стягнення грошових коштів,-

ВСТАНОВИЛА:

В листопаді 2011 року ОСОБА_2 звернулась із позовними вимогами до Дніпропетровської міської ради про визнання права власності.

02 липня 2015 року, третя особа з самостійними вимогами ОСОБА_3, який звернувся із позовом до ОСОБА_2, ДМР про визнання права власності та стягнення грошових коштів, подав заяву про забезпечення позову, яку ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 21 вересня 2016 року було задоволено:

- накладено арешт на адміністративно-побутову будівлю літ. А-1, прибудова літ. А'-1, а-1, загальною площею 160,8 м2; будівля складу В-1 загальною площею - 125,6 м2; будівля СТО літ. 3-2, 3'-1, 3''-1, прибудова літ. 3'''-1, загальною площею 324,1 м2; будівля СТО, літ. О-2, загальною площею 294,8 м2; автомийка, літ. П-1, загальною площею 48,9 м2; автомийка, загальною площею 54,9 м2, що розташовані по АДРЕСА_1 та належать на праві приватної власності ОСОБА_2;

- заборонено ОСОБА_2 та будь-яким іншим фізичним чи юридичним особам здійснювати будь-які дії по відношенню до арештованого майна.

Не погодившись із такою ухвалою, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу, посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне задовольнити апеляційну скаргу, а ухвалу суду - скасувати, з огляду на наступне.

Положеннями Постанови №9 Пленуму Верховного суду України «Про застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22 грудня 2006 року передбачено, що забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Відповідно до положень ст. 152 ЦПК України передбачено, що види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Виходячи із правового аналізу вказаних положень, колегія суддів приходить до висновку, що накладаючи заходи забезпечення позову судом першої інстанції не було наведено обґрунтувань щодо необхідності накладення арешту на майно ОСОБА_2, з якого остання безпосередньо отримує прибуток, та доводів щодо існуючих в майбутньому загроз у невиконанні чи утрудненні виконання рішення суду.

Крім того, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що арештоване майно, розташоване по АДРЕСА_1 та належне на праві приватної власності ОСОБА_2, було передано на зберігання ОСОБА_3, який є третьою особою з самостійними вимогами на спірну нерухому власність, тобто, є заінтересованою особою у вирішенні даної цивільної справи, а тому передача нерухомості у його зберігання може призвести до зловживання заходами забезпечення позову.

Згідно до ст. 312 ЦПК України, за результатом розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції скасовує ухвалу і передає питання на новий розгляд до суду першої інстанції, якщо останній порушив порядок, встановлений для його вирішення.

Отже, враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає за необхідне скасувати ухвалу Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 21 вересня 2016 року та передати питання на новий розгляд.

Керуючись ст. ст. 209, 303, 307, 312 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Ухвалу Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 21 вересня 2016 року про забезпечення позову - скасувати та передати справу до суду першої інстанції на новий розгляд.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий: В.С. Городнича

Судді: О.П. Варенко

Т.П. Красвітна