Постановление суда № 64639486, 08.02.2017, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/1222/17

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 лютого 2017 року м. Ужгород

Суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Фазикош О.В. розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2, військової прокуратури Західного регіону України про відшкодування моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до Ужгородського міськрайонного суду з позовною заявою до відповідачів ОСОБА_2, військової прокуратури Західного регіону України про відшкодування моральної шкоди. В позовній заяві зазначає, що 30.12.2013 року з боку службової особи Закарпатської прокуратури з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Західного регіону України прапорщика ОСОБА_2 було вчинено відносно неї незаконні дії. Після чого позивач звернулась з заявою про злочин до Ужгородського міськвідділу міліції та письмовим зверненням до керівництва Закарпатської прокуратури з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Західного регіону України. На думку позивача, протиправною поведінкою відповідача ОСОБА_2 було порушено ряд її немайнових прав, чим завдано моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню. Моральну шкоду оцінює у сумі 100000 гривень. Вказуючи, що відповідач ОСОБА_2 виконував службові обовязки у приміщенні прокуратури позов предявляє до двох відповідачів.

Відповідно до чинного законодавства України позовна заява є процесуальним документом, який повинен містити в собі: найменування позивача і відповідача, їх місце проживання або знаходження, поштовий індекс, номер засобів звязку, якщо такий відомий; зміст позовних вимог; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують кожну обставину або наявність підстав для звільнення від доказування.

Тобто, в позовній заяві має міститись посилання на те, до кого предявлений позов; що саме вимагає позивач (предмет позову); обставини, на яких ґрунтується вимога (матеріально-правова підстава позову); зазначення на докази, що підтверджують ці обставини.

Таким чином, на цій стадії цивільного процесу позивач зобовязаний виконувати вимоги щодо доведення певного кола фактів, що мають процесуальне значення, для підтвердження наявності права на предявлення позову та дотримання процесуального порядку його предявлення.

Вивченням матеріалів позовної заяви, встановлено, що вона не відповідає вимогам ст.119 ЦПК України, оскільки в позовній заяві не викладені обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, тобто ті юридичні факти, на основі яких він обґрунтовує свої вимоги щодо відшкодування моральної шкоди в зазначених розмірах, відповідно до норм матеріального права, які поширюються на спірні правовідносини та на підставі яких, на її думку, необхідно вирішувати дані вимоги і які визначають той засіб захисту права, який позивач просить застосувати, з зазначенням доказів в підтвердження обґрунтування заявлених вимог.

Як вбачається зі змісту позовної заяви та заявлених підстав, майноваабо моральна шкода,завданафізичнійособі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини. Підставою деліктної відповідальності є протиправне шкідливе винне діяння особи, яка завдала шкоду. Для відшкодування завданої шкоди необхідно довести такі факти як неправомірність поведінки особи; вина завдавача шкоди; наявність шкоди; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою.

Разом з тим, позовна заява не містить документальних посилань та підтверджень того, що відповідачами під час подій зазначених в позові було порушено норми законодавства, з провини кого сталися вказані в позовній заяві дії.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, позивач зверталась з заявою про злочин до Ужгородського міськвідділу міліції та письмовим зверненням до керівництва Закарпатської прокуратури з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Західного регіону України.

Разом з тим, лише зазначення про звернення з заявою про злочин, не конкретизуючи при цьому з приводу чого взагалі таке звернення, об'єктивно не може вважатись фактом вчинення злочину певною особою або протиправним шкідливим винним діянням особи, оскільки єдиною передбаченою підставою для визнання факту злочину є вирок суду.

В поданій позовній заяві та долучених до неї документів, не містяться відомості щодо існування на теперішній час обвинувального вироку суду чи іншого рішення суду, яким би було встановлено факт незаконності дій відповідачів при зазначених вище обставинах, принаймні посилань на такі судові рішення в позовній заяві немає.

Позивачем до позовної заяви додано фотокопію талону повідомлення та фотокопію рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, в яких відсутні жодні відомості з приводу чого саме направлялись або подавались. Обґрунтовуючи свої вимоги посилається на звернення з заявою про злочин та письмове звернення до керівництва прокуратури, разом з тим відповідних документів не долучає. В позовній заяві відсутні відомості про будь-які рішення прийняті на підставі таких звернень.

Крім того, відповідно до ч.1 та ч. 7 ст. 128 КПК України (в ред.. 2012р.) особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду предявити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння. Особа, яка не предявила цивільного позову в кримінальному провадженні, а також особа, цивільний позов якої залишено без розгляду, має право предявити його в порядку цивільного судочинства.

Окрім цього, позивачем не конкретизовані позовні вимоги, а саме не вказано яким чином солідарно або будь-яким іншим способом підлягає стягненню моральна шкода з відповідачів.

Крім того, згідно розяснень, які містяться в п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Між тим, позивач посилаючись на ст.23 ЦК України, яка містить загальні положення про відшкодування моральної шкоди завданої внаслідок порушення прав, не зазначила,в чому саме полягає моральна шкода, з яких міркувань вона виходила, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Таким чином, в поданій позовній заяві не конкретизовані позовні вимоги, не викладені обставини в їх обґрунтування відповідно до норм матеріального права, оскільки зміст заяви містить суперечливі посилання, а тому не визначено характер позову та не окреслено його предмет, який би характеризував те, на що спрямований позов, тобто, який характер мають правовідносини, що виникли між сторонами з приводу даного спору, якими правовими нормами вони регулюються та чим передбачений такий шлях поновлення, враховуючи, що ст.16 ЦК України визначений перелік способів захисту порушених прав та інтересів осіб, а право на звернення до суду відповідно до ст.4 ЦПК України притаманне лише особі, яка звертається за захистом своїх порушених прав або охоронюваних законом інтересів.

Суд не може вийти за межі позовних вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно обирати правову підставу та предмет позову. Відповідно до ст. 15 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають саме з правових відносин: цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових, а не з будь-яких суспільних звязків, то зазначення вказаних вище обставин за нормами ст. 119 ЦПК України є передумовою відкриття провадження у справі.

Дослідивши матеріали справи приходжу до переконання, що без зазначення наведених вище обставин, вирішити питання про відкриття провадження у справі неможливо, вважаю за необхідне позовну заяву залишити без руху та надати позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви з подачею її до суду в новій редакції з врахуванням вимог ст. 119 ЦПК України.

Згідно ст. 121 ЦПК України, суддя встановивши, що позовну заяву (заяву, скаргу) подано без додержання вимог, викладених у статтях 119 і 120 ЦПК України, постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача (заявника, скаржника) і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня отримання позивачем ухвали. Якщо позивач (заявник, скаржник) відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 119 і 120 ЦПК України, позовна заява (заява, скарга) вважається поданою в день її первісного подання до суду. Інакше заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Враховуючи наведене вважаю, що провадження у справі неможливо відкрити до усунення вказаних недоліків, а тому позовну заяву слід залишити без руху, а позивачу надати строк для їх усунення.

Керуючись ст. 121 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2, військової прокуратури Західного регіону України про відшкодування моральної шкоди - залишити без руху.

Повідомити позивача про необхідність виправити зазначені недоліки позовної заяви до 15 лютого 2017 року, але не більше трьох днів з дня отримання копії ухвали. Розяснити, що інакше заява буде вважатися неподаною та повернута позивачу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду ОСОБА_3