Постановление суда № 64564708, 31.01.2017, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 січня 2017 р.м.ОдесаСправа № 821/525/16

Категорія: 8.3.2 Головуючий в 1 інстанції: Василяка Д.К.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Бойка А.В.,

суддів: Танасогло Т.М.,

Яковлєва О.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Херсонської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 09 червня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Херсонської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області про захист порушених прав, скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

19.08.2014 року ОСОБА_2 звернувся до адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області (в подальшому змінено на правонаступника - Державну податкову інспекцію у м. Херсоні Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області) про захист порушених прав, скасування податкових повідомлень рішень форми «Р» від 18 червня 2014 року № 0003481702, № 0003491702 та вимоги про сплату боргу від 18 червня 2014 року № Ф-000281702 та рішень про застосування штрафних санкцій за несвоєчасну сплату єдиного внеску від 18 червня 2014 року за № 000281702.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 10.09.2014 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 17.09.2015 року, відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2

Ухвалою Вищого адміністративного суду від 31.03.2016 року скасовано рішення судів першої та апеляційної інстанції та направлено справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 09.06.2016 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено в повному обсязі.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, Херсонська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Херсонській області подала апеляційну скаргу на вказану постанову суду.

Відповідач зазначає, що вказана постанова ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Апелянт посилається на те, що за результатами проведення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача складений акт від 27.05.2014р. № 792/21-03-17-02/НОМЕР_3, яким встановлено порушення ФОП ОСОБА_2 вимог податкового законодавства України, що виразилось у заниженні податкових зобов'язань з ПДВ, та податку на доходи фізичних осіб. Крім того, відповідач посилався на заниження позивачем суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

На підставі викладеного в апеляційній скарзі ставиться питання про скасування постанови Херсонського окружного адміністративного суду від 09.06.2016 року та ухвалення нової постанови, якою повністю відмовити у задоволені позовних вимог.

Відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть учать у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи колегія суддів дійшла наступного:

Судом першої інстанції встановлено, що ДПІ у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ФОП ОСОБА_2 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011р. по 15.05.2014р.

За результатами проведеної перевірки складено акт від 27.05.2014р. №792/21-03-17-02/НОМЕР_3, на підставі якого ДПІ у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області прийнято податкові повідомлення-рішення форми "Р" від 18 червня 2014 року за № 0003481702, яким збільшено грошове зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у умі 956,25 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції на суму 239,06 грн.; № 0003491702, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 58707,68 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції на суму 16861,92 грн.

Крім того, ДПІ у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області прийнято вимогу про сплату боргу від 18 червня 2014 року № Ф-000281702 та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасного не нарахованого єдиного внеску від 18 червня 2014 року № 000281702.

В акті перевірки зазначено, що у ході перевірки встановлено порушення позивачем вимог Податкового кодексу України, що виразилось у:

- не поданні декларації з ПДВ до ДПІ за період з 01.03.2013р. по 31.03.2014р., чим порушено граничні строки подання податкових декларацій з ПДВ;

- заниженні податкових зобов'язань за період з 11.03.2013р. по 31.03.2014р. на загальну суму ПДВ 58607,68 грн.

- не включенні до оподатковуваного доходу податку на доходи фізичних осіб за 2013р. в сумі 693,75 грн. та 2012р. в сумі 262,50 грн.;

- заниженні суми внеску з чистого оподаткування доходу за 2013р. на 4625,00грн. та 2012 рік 1750,00 грн.

В ході перевірки податковим органом було встановлено, що згідно зі звітами про використання реєстраторів розрахункових операцій, книгами обліку доходів та витрат та обліку розрахункових операцій фіскальними 2 звітами РРО та контрольними стрічками та інформації з ЦБД 1- ДФ сукупний дохід позивача за період з 01.03.2012 по 28.02.2013 складає 305997,16 грн. без урахування ПДВ, тобто перевищено граничну суму від здійснення операцій з постачання товарів (послуг), що підлягають оподаткуванню, за останні 12 календарних місяців у розмірі 300000 грн., яка встановлена пунктом 181.1 статті 181 Податкового кодексу України. В порушення пп.183.2 ст.183 Податкового кодексу України Позивач не зареєструвався до 10.03.2012р. платником ПДВ.

Також податковий орган посилався на те, що в порушення пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України ФОП ОСОБА_2 занижено податок на додану вартість на загальну суму 58607,68 грн., та занижено дохід на 6375 грн. у зв'язку з невключенням до його складу доходу отриманого від АТ "Джей ті інтернешнл компані Україна" в сумі 5250 грн. та від ПП "Парадіум Консалтінг Груп" в сумі 1125 грн., чим порушено п.177.2 ст.177 Податкового кодексу України. Перевіркою донараховано податок на доходи фізичних осіб на загальну суму 956,25 грн., у тому числі за 2012 рік - 262,50 грн., за 2013 рік - 693,75 грн.

Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, а також вимогою про сплату боргу від 18 червня 2014 року № Ф-000281702 та рішенням про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасного не нарахованого єдиного внеску від 18 червня 2014 року № 000281702, ФОП ОСОБА_2 оскаржив їх до суду першої інстанції.

Колегія суддів суду апеляційної інстанції погоджується з вказаним висновком уду першої інстанції, з огляду на наступне:

Згідно ст. 162 Податкового кодексу України (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) платниками податку з доходів фізичних осіб є фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи; фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні; податковий агент.

Позивач є платником податку з доходів фізичних осіб.

Згідно ст. 163 ПК України об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

Відповідно до вимог пункту 176.1 статті 176 Податкового Кодексу України (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) платники податку зобов'язані вести облік доходів і витрат в обсягах, необхідних для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу, у разі якщо такий платник податку зобов'язаний відповідно до цього розділу подавати декларацію або має право на таке подання з метою повернення надміру сплачених податків, у тому числі при застосуванні права на податкову знижку; отримувати та зберігати протягом строку давності, встановленого цим Кодексом, документи первинного обліку, в тому числі на підставі яких визначаються витрати при розрахунку інвестиційного прибутку та формується податкова знижка платника податку; подавати податкову декларацію за встановленою формою у визначені строки у випадках, коли згідно з нормами цього розділу таке подання є обов'язковим. На вимогу контролюючого органу та в межах його повноважень, визначених законодавством, платники податку зобов'язані пред'являти документи і відомості, пов'язані з виникненням доходу або права на отримання податкової знижки, обчисленням і сплатою податку, та підтверджувати необхідними документами достовірність відомостей, зазначених у податковій декларації з цього податку.

Пунктом 177. 1 статті 177 Податкового кодексу України (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця (пункт 177.2 статті 177 Податкового кодексу України).

Відповідно до п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин), до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.

Згідно пункту 167.1 статті 167 Податкового кодексу України ставка податку становить 15 відсотків бази оподаткування щодо доходів, одержаних (крім випадків, визначених у пунктах 167.2 - 167.4 цієї статті).

У разі якщо загальна сума отриманих платником податку у звітному податковому місяці доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року, ставка податку становить 17 відсотків суми перевищення з урахуванням податку, сплаченого за ставкою, визначеною в абзаці першому цього пункту.

В свою чергу, Підпунктом 49.18.1 пункту 49.18 статті 49 ПК України (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює: календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Пунктом 120.1 статті 120 Податкового кодексу України (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що неподання або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати та сплачувати податки, збори податкових декларацій (розрахунків), тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

В акті перевірки зазначено, що позивачем невірно визначено суму чистого оподаткованого доходу за 2012 рік на 1750 гривень та за 2013 рік на 4625 гривень, які не було відображено у деклараціях.

Зазначене порушення, на думку відповідача, виникло у зв'язку із не включенням позивачем до оподатковуваного доходу сум, отриманих від АТ "Джей ті інтернешнл компані Україна" в розмірі 5250 грн. та від ПП "Парадіум Консалтінг Груп" в розмірі 1125 грн.

При цьому, в акті перевірки податковим органом не зазначено, на підставі чого встановлено вказане порушення та не надано жодних доказів у підтвердження вивленого порушення.

В свою чергу, судом першої інстанції встановлено, що звітом по дебетових та кредитових операціях по рахунку № НОМЕР_4 "ОСОБА_2 СПД" за лютий 2015 року, підтверджується лише отримання позивачем коштів від ПП "Парадігум Консалтінг Груп" у сумі 1125,00 гривень. Факт отримання позивачем доходу від АТ "Джей ті інтернешнл компані Україна" в розмірі 5250 грн. не підтверджено належними та допустимими доказами.

З огляду на зазначене колегія суддів суду апеляційної інстанції погоджується з думкою суду першої інстанції стосовно необґрунтованості висновків податкового органу про наявність у позивача розбіжності у визначенні суми оподаткованого доходу в розмірі 6375 грн., з урахуванням якої було обраховано податок з доходів фізичних осіб.

Таким чином, прийняте податковим органом податкове повідомлення-рішення від 18 червня 2014 року за № 0003481702, яким збільшено грошове зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб та застосовано штрафні (фінансові) санкції є неправомірним та необґрунтованим, а тому підлягає скасуванню.

Що стосується визначення позивачеві податкового зобов'язання з податку на додану вартість, слід зазначити наступне:

Відповідно до пункту 181.1 статті 181 Податкового кодексу України (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 300000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов'язана зареєструватися як платник податку у контролюючому органі за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 цього Кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку.

Пунктом 183.1 статті 183 Податкового кодексу України (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що будь-яка особа, яка підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку, подає до контролюючого органу за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) реєстраційну заяву. При цьому, згідно з пунктом 183.2 статті 183 Податкового кодексу України така заява подається до контролюючого органу не пізніше 10 числа календарного місяця, що настає за місяцем, в якому вперше досягнуто обсягу оподатковуваних операцій, визначеного у статті 181 цього Кодексу.

Відповідно до п. 183.10 статті 183 Податкового кодексу України (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що будь-яка особа, яка підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку, і у випадках та в порядку, передбачених цією статтею, не подала до контролюючого органу реєстраційну заяву, несе відповідальність за ненарахування або несплату цього податку на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування.

Податковий орган в акті перевірки посилався на те, що згідно із звітами про використання реєстраторів розрахункових операцій, книгами обліку доходів та витрат та обліку розрахункових операцій, звітами РРО та контрольними стрічками, інформації з ЦБД 1-ДФ сукупний дохід позивача за період з 01.03.2012 року по 28.02.2013 року склав 305 997,16 грн. без урахування ПДВ, тобто позивачем перевищено граничну суму від здійснення операцій з постачання товарів, що підлягають оподаткуванню за останні 12 календарних місяців у розмірі 300 000 грн., встановлену п. 181.1 ст. 181 ПК України.

Судом першої інстанції встановлено, та матеріалами справи підтверджено, що за вказаний період, а саме, з 01.03.12 р. по 28.02.13 р. податковим органом вже проводилась перевірка позивача, по що свідчить акт перевірки "Про результати позапланової невиїзної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 за період з 01.03.12 року по 28.02.13 року" № 1793/21-03-17-02/НОМЕР_3 від 16.12.2013 р.

Відповідно до вказаного акту у позивача не виявлено перевищення граничної суми від здійснення операцій з постачання товарів, що підлягають оподаткуванню за останні 12 календарних місяців у розмірі 300 000 грн., встановленої п. 181.1 ст. 181 ПК України та не виявлено обов'язку відповідно до п. 183.2 ст. 193 Податкового кодексу України, зареєструватись платником ПДВ.

В даному випадку відповідачем не надано доказів спростування висновків вказаного акту. Крім того, відповідачем жодним чином не обґрунтовано визначення періоду, за який враховувався дохід позивача (з 01.03.2012 року по 28.02.2013 року).

З огляду на зазначене, колегія суддів вважає, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, всупереч вимогам ч.2 ст.71 КАС України, не доведено порушення ФОП ОСОБА_2 п. 181.1 статті 181 Податкового кодексу України та, відповідно, п. 187.1 ст. 187 ПК України, в частині заниження податку на додану вартість, а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0003491702, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість та застосовано штрафні (фінансові) санкції також є необґрунтованим та протиправним, і підлягає скасуванню.

Стосовно порушення п. 2 частини першої ст.7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", внаслідок чого занижено суму єдиного внеску з чистого оподатковуваного доходу за перевіряємий період на загальну суму 1675,63 грн. (за 2012 рік - 543,29 грн., за 2013 рік - 1132,34 грн.), слід зазначити наступне:

Статтею 1 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон № 2464-VI) визначено, що єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування; страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов'язані сплачувати єдиний внесок.

Згідно п.4 ч.1 ст.4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, або особа, яка забезпечує себе роботою самостійно, та яка в діяльності не використовує праці інших осіб (крім, особи, яка обрала спрощену систему оподаткування).

Відповідно до п.1 ч.2 ст.6 Закону №2464 платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

База для нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування визначена статтею 7 Закону.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.7 Закону № 2464-VI єдиний внесок нараховується: для платників, зазначених у пункті 4 (крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, та на суму доходу, що розподіляється між членами сім'ї фізичних осіб-підприємців, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності. При цьому, сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

Згідно ч.11 ст.8 Закону № 2464-VI єдиний внесок для платників, зазначених у пунктах 4 та 5 частини першої статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 34,7 відсотка визначеної пунктами 2 та 3 частини першої статті 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

Підпунктом 1 пункту 4.5 розділу IV Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міндоходів України від 09.09.2013р. №455, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 19.09.2013р. за №1622/24154 (далі - Інструкція) обчислення сум єдиного внеску зазначеною категорією платників здійснюється на підставі даних річних податкових декларацій та результатів перевірок діяльності таких осіб, що призвели до збільшення або зменшення розміру доходу, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб.

Відповідно до ч.11 ст.9 Закону №2464 у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені Законом №2464 є недоїмкою та стягується з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

Судом першої інстанції встановлено, що чистий річний дохід ФОП ОСОБА_2, який є базою нарахування єдиного соціального внесок, за 2012 рік склав 13 890,00 гривень, за 2013 рік склав 12 942,00 гривень.

Виходячи із розрахунку відсотка, у розмірі якого підлягає сплаті єдиний внесок, та розміру доходу, з якого такий внесок підлягає сплаті, судом вірно встановлено, що за 2012 року позивач повинен був сплатити 4 819,30 грн. єдиного внеску, а у 2013 - 4 490,90 грн.

З матеріалі справи встановлено, що ФОП ОСОБА_2 у 2012 році сплачено єдиний внесок у розмірі 4 980,14 грн., а у 2013 році - 4 800,76 грн., тобто навіть більше, ніж він був зобов'язаний сплатити.

Таким чином, порушень вимог Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" з боку ФОП ОСОБА_2 не встановлено.

Крім того, слід зазначити, що оскільки нарахування єдиного внеску здійснюється на суму доходу (прибутку), отриманого від діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, предметом дослідження в даному випадку є обставини, що стосуються питання правомірності формування позивачем чистого оподатковуваного доходу.

Як правильно зазначено судом першої інстанції, відповідачем не доведено встановлене в ході перевірки порушення при декларуванні позивачем доходу, що, відповідно, спростовує і висновки податкового органу про заниження позивачем єдиного внеску.

Отже прийняття відповідачем вимоги про сплату боргу від 18 червня 2014 року № Ф-000281702 та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасного не нарахованого єдиного внеску від 18 червня 2014 року № 000281702 є безпідставним, а вказані вимога про сплату боргу та рішення про застосування штрафних санкцій підлягають скасуванню.

За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 КАС України, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення позову.

Оскільки судом першої інстанції вірно встановлено обставини справи, правильно по суті вирішено справу, та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, відповідно до ст. 200 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 184, 185, 197, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Херсонської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області залишити без задоволення, а постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 09 червня 2016 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно після проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: А.В. Бойко

Судді: Т.М. Танасогло

О.В. Яковлєв