Постановление суда № 64558131, 01.02.2017, Вінницький окружний адміністративний суд

УХВАЛА

м. Вінниця

01 лютого 2017 р. Справа № 802/2341/16-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Дончика Віталія Володимировича,

за участю:

секретаря судового засідання: Медвідь І.О.,

позивача: ОСОБА_1,

представника позивача: ОСОБА_2,

представника відповідача: Клюси Т.В.,

свідків: ОСОБА_4, ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Вінницькій області, Атестаційної комісії №10 Головного управління Національної поліції у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу

в с т а н о в и в :

До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції у Вінницькій області, Атестаційної комісії №10 Головного управління Національної поліції у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

У прохальній частині позовної заяви позивачем заявлено клопотання про визнання поважними причини пропуску строку звернення до суду із адміністративним позовом та його поновлення. В обґрунтування клопотання позивачем зазначено, що фактично він не міг своєчасно оскаржити як висновок Атестаційної комісії так і наказ начальника ГУНП у Вінницькій області про його звільнення, оскільки через декілька днів після видачі оскаржуваного наказу він вимушений був терміново виїхати в м. Красний Лиман Донецької області для відбудови будинку своєї рідної тітки ОСОБА_6, який був пошкоджений внаслідок обстрілів. Допомігши по мірі можливості відновити житло ОСОБА_6, позивач у середині грудня повернувся з м. Красний Лиман та одразу звернувся до суду за захистом свої прав.

Разом з тим, 25.01.2017 року представником Головного управління Національної поліції у Вінницькій області до суду подано заяву № 40/26-2017 від 24.01.2017 р. (Вхід. № 2200) про залишення позовної заяви без розгляду в зв'язку з пропуском позивачем строку звернення до суду.

В судовому засіданні позивач та його повноважний представник просили визнати строки звернення до суду пропущеними з поважних причин та поновити їх.

Представник відповідача (Головного управління Національної поліції у Вінницькій області) в судовому засіданні просила залишити адміністративний позов без розгляду.

Представник відповідача (Атестаційної комісії №10 Головного управління Національної поліції у Вінницькій області) в судове засідання не з`явився. В матеріалах справи міститься заява представника Атестаційної комісії №10 Головного управління Національної поліції у Вінницькій області (Вхід. № 2199 від 25.01.2017р.) про розгляд справи без його участі.

В судовому засіданні допитано в якості свідків - ОСОБА_4 та ОСОБА_7. Зі слів свідків, їхній син, ОСОБА_1, 06.10.2016 року поїхав на автомобілі в Донецьку область у місто Красний Лиман допомагати відновлювати будинок своїй тітці ОСОБА_6, який був пошкоджений внаслідок обстрілів. При цьому, додому він повернувся в середині грудня.

Ознайомившись з клопотанням позивача та заявою представника відповідача, заслухавши пояснення представників сторін, показання свідків, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до такого висновку.

Так, згідно з ст. 99 КАС України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Частиною першою статті 100 КАС України визначено, що адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

Відповідно до п. 9 ст. 155 КАС України, суд своєю ухвалою залишає позовну заяву без розгляду, якщо позовну заяву подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до адміністративного суду і суд не знайшов підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними.

Вирішуючи питання щодо визнання поважності причин пропуску строку звернення до суду позивачем з позовними вимогами , суд виходить з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 був ознайомлений з висновком атестаційної комісії 26.08.2016 року, про що свідчить особистий підпис позивача у протоколі.

З наказом про звільнення № 178 о/с від 06.10.2016 року позивач ознайомлений після 06.10.2016 року, про що свідчить його розписка.

Разом з тим, судом встановлено, що позивач тривалий час, після 06.10.2016 року, перебував поза межами області у місті Красний Лиман Донецької області, що підтверджується показами свідків. Доручення на представництво його інтересів в суді надано представнику лише 15.12.2016 року.

Поважними причинами пропущення строків звернення до суду необхідно розуміти обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтвердженні належними доказами. Разом з тим, на законодавчому рівні не регламентується, які причини є поважними, а які ні. Питання щодо визначення поважності підстав пропуску строку звернення до суду залишається на розсуд суду.

Дотримання строку звернення з позовом є однією з умов для реалізації права на подання позову у публічно-правових відносинах.

Відповідно до положень статті 55 Конституції України, держава кожному гарантує право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної власності, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, яка гарантує право на судовий захист, зазначено, що ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в адміністративному суді, до підсудності якого вона віднесена цим Кодексом. Кожен має право на участь у розгляді своєї справи в адміністративному суді будь-якої інстанції в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини", Європейська Конвенція "Про захист прав людини і основоположних свобод" (далі - Конвенція) і практика Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) є джерелом права.

Частиною 1 статті 6 Конвенції передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Так, у справі Bellet v. France Європейський суд з прав людини зазначив, що "стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".

У рішенні по справі "Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії" від 13 січня 2000 року та у рішенні по справі "Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії" від 28 жовтня 1998 року Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням пункту 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Іліан проти Туреччини" правило встановлення обмежень доступу до суду в зв'язку з пропуском строку звернення до суду повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи.

Таким чином, захисту підлягає фактично порушене право позивача у публічно-правових відносинах з відповідачем, а висновок атестаційної комісії № 11 Головного управління Національної поліції у Вінницькій області є саме джерелом доказів у справі та підлягає оцінці у сукупності з іншими доказами.

З урахуванням встановлених обставин та вищенаведених норм права, судом з`ясовано, що позивачем пропущено, визначений КАС України, строк звернення до суду, однак враховуючи обставини невчасного звернення до суду, а саме, перебування в місті Красний Лиман Донецької області та відсутності повноважного представника, суд приходить до переконання, що клопотання ОСОБА_1 підлягає задоволенню, а причини пропуску строку звернення до суду є поважними.

В той же час, враховуючи те, що під час судового розгляду справи судом встановлено, що строк звернення до суду пропущено позивачем з поважних причин, суд приходить до висновку, що заява представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 99, 100, 155, 160, 165, 254 КАС України суд, -

у х в а л и в :

У задоволені заяви представника Головного управління Національної поліції у Вінницькій області про залишення позовної заяви без розгляду в частині позовних вимог відмовити.

Визнати поважними причини пропуску позивачем строку звернення до суду в частині позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування висновку Атестаційної комісії № 11 Головного управління Національної поліції у Вінницькій області, який міститься в протоколі ОП № 15.00025276.0059186 від 22.08.2016 року.

Ухвала оскарженню не підлягає. Відповідно до ч. 6 ст. 254 КАС України ухвали суду, які не можуть бути оскаржені, набирають законної сили з моменту постановлення.

Суддя Дончик Віталій Володимирович