№ 6450276, 20.10.2009, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

20 жовтня 2009 р. № 1001/9-7-7/33 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: головуючого:Короткевич О. Є., суддів:Заріцька А. О., Хандуріна М. І., розглянула касаційну скаргу Великобагачанського районного центру зайнятості на постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 13.07.2009 року у справі№ 1001/9-7-7/33 господарського судуПолтавської області за заявоюВеликобагачанського районного центру зайнятості доТовариства з обмеженою відповідальністю "Надія" За участю пердставників: Від скаржника: Кіяшко Т. І. дов. від 19.10.2009 року №780 В С Т А Н О В И В : Великобагачанський районний центр зайнятості звернувся до господарського суду Полтавської області з заявою про порушення провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Надія". Ухвалою господарського суду Полтавської області від 22 листопада 2008 року заяву про порушено провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Надія" повернуто заявнику. Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 02 лютого 2009 року у справі № 1001/9-7-7-33 ухвала господарського суду Полтавської області від 22.11.2008 року скасована, матеріали справи передані на розгляд суду першої інстанції. Господарський суд Полтавської області ухвалою від 23.03.2009 року прийняв заяву Великобагачанського районного центру зайнятості про визнання Товариства з обмеженою відповідальністю "Надія" банкрутом та порушив провадження у справі №1001/9-7-7-33 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Надія", а також зобов'язав кредитора надати суду докази відсутності керівних органів боржника за місцезнаходженням. 23 квітня 2009 року ухвалою господарського суду Полтавської області припинено провадження у справі № 1001/9-7-7-33 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Надія". Київський міжобласний апеляційний господарський суд постановою від 13 липня 2009 року залишив без змін ухвалу господарського суду Полтавської області від 23 квітня 2009 року та повернув матеріали справи до господарського суду Полтавської області. Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, Великобагачанський районний центр зайнятості звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції та направити справу для подальшого розгляду до суду першої інстанції,, посилаючись на порушення вимог ст.52 Закону України " Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (Далі –Закон).

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши в касаційному порядку постанову суду апеляційної інстанції, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом другої інстанції норм матеріального і процесуального права вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого:

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 23 квітня 2009 про припинення у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Надія" встановлено, що відсутні підстави продовження провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Надія" в порядку, передбачено ст. 52 Закону.

Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 52 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, у разі, якщо громадянин –підприємець –боржник або керівні органи боржника –юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань .

Закон України “ Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців ”, який набув чинності з 01.07.2004 року визначає порядок внесення до Єдиного державного реєстру записів про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням.

А саме –відповідно до вимог ст.17 вказаного Закону в Єдиному державному реєстрі містяться відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу , а також відомості про зарезервовані найменування юридичних осіб.

Відповідно до вимог ч.ч.1,3 ст.18 Закону України “ Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців “, яка передбачає статус відомостей Єдиного державного реєстру , якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою.

Виходячи з вимог ч.2 ст. 34 ГПК України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування ,не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Як вбачається з матеріалів справи, кредитор в заяві про порушення провадження у справі про банкрутство відсутнього боржника посилаються на акт від 17 квітня 2009 про відсутність керівних органів Товариства з обмеженою відповідальністю "Надія" за його місцезнаходженням, складений представниками Великобагачанського районного центру зайнятості.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що до заяви кредитора про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника, в порядку та відповідно до вимог ст. 52 Закону України “ Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” повинні бути надані відомості з Єдиного державного реєстру про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням.

Тобто факт відсутності боржника - юридичної особи, не може підтверджуватися іншими засобами доказування, крім відомостей з Єдиного державного реєстру, які в даному випадку, кредиторами надані не були.

Відповідно до вимог ч.1, ст.16 Закону України “ Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців ”, Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення органів державної влади, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців з Єдиного державного реєстру.

Наявність вищевказаних обставин повинна міститись також в заяві про порушення справи про банкрутство, тому суд першої інстанції, позицію якого підтримав суд апеляційної інстанції, правомірно дійшов висновку, що провадження у справі про банкрутство відсутнього боржника порушено безпідставно, в зв'язку з чим продовження процедури банкрутства підлягає припиненню.

Керуючись статтями 1117, 1119 - 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

1.          Касаційну скаргу Великобагачанського районного центру зайнятості на постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 13 липня 2009 року у справі №1001/9-7-7/33 залишити без задоволення.

2.          Постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 13 липня 2009 року у справі №1001/9-7-7/33 –залишити без змін .

Головуючий           О. Є. Короткевич

Судді                                                                                 А.О. Заріцька

М. І. Хандурін