Постановление суда № 64479018, 30.01.2017, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 167/924/16-ц Головуючий у 1 інстанції: Сіліч І.І. Провадження № 22-ц/773/100/17 Категорія: 48 Доповідач: Матвійчук Л. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 січня 2017 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого - судді Матвійчук Л.В.,

суддів - Русинчука М.М., Осіпука В.В.,

з участю секретаря - Лимаря Р.С.,

позивача - ОСОБА_1,

представника позивача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача служба у справах дітей Рожищенської районної державної адміністрації про усунення перешкод у вихованні дитини та встановлення участі у її вихованні за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 на рішення Рожищенського районного суду Волинської області від 28 листопада 2016 року,

В С Т А Н О В И Л А :

Рішенням Рожищенського районного суду Волинської області від 28 листопада 2016 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особа на стороні відповідача служба у справах дітей Рожищенської районної державної адміністрації про усунення перешкод у вихованні дитини та встановлення участі у її вихованні задоволений частково.

Ухвалено не чинити перешкоди ОСОБА_1 у вихованні дитини ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, з боку ОСОБА_3 та встановити способи участі ОСОБА_1 у вихованні ОСОБА_4 у такий спосіб: кожен вівторок з 16.00 години до 19 години, кожен четвер з 16 години по 19 годину, кожну суботу з 16 години по 19 годину, за попередньою домовленістю з матір'ю про місце проведення зустрічі.

В решті позовних вимог відмовити.

В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1, покликаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати це рішення і ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких мотивів.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 є батьками малолітньої ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Сторони по справі проживають окремо, малолітня дитина проживає з матір'ю ОСОБА_3. Відповідач чинить перешкоди позивачу у спілкуванні з дитиною та участі в її вихованні.

Розпорядженням Рожищенської районної державної адміністрації Волинської області від 25 березня 2016 року № 120 ОСОБА_1 встановлено порядок побачень з малолітньою дитиною ОСОБА_4, а саме: щовівторка з 09.30 до 12.00, щочетверга з 14.00 до 16.00 год., щосуботи з 18.00 до 21.00 год., за попередньою домовленістю з матір'ю про місце проведення зустрічі. Матері ОСОБА_3 не перешкоджати зустрічам та спілкуванню батька ОСОБА_1 з малолітньою дочкою ОСОБА_4, надано право батькові та матері змінювати порядок побачень з дитиною за їх взаємною згодою (а.с. 22).

Згідно ст. 153 СК України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.

Частинами 2, 3 ст. 157 СК України передбачено, що той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватисяз дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Статтею 158 СК України передбачено, що за заявою матері, батька дитини орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї.

Відповідно до ст. 159 СК України, якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема, якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий з батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод.

Відповідно до ст. 15 Закону України «Про охорону дитинства» у разі коли батьки не можуть дійти згоди щодо участі одного з батьків, який проживає окремо, у вихованні дитини, порядок такої участі визначається органами опіки та піклування за участю батьків виходячи з інтересів дитини. Рішення органів опіки та піклування з цих питань можуть бути оскаржені в суді у порядку, встановленому законом.

Виходячи з викладеного, суд першої інстанції, ухвалюючи рішення щодо способів участі позивача у вихованні дитини правильно виходив з його права на спілкування з дитиною та інтересів дитини з врахуванням її малолітнього віку, а тому обґрунтовано задовольнив позов частково.

Доводи апеляційної скарги про те, що частково задовольняючи позовні вимоги, суд обмежив права позивача на зустріч дитини з близькими родичами по лінії батька, не забезпечив право на зустріч дитини з дідом і бабою не заслуговують на увагу виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 263 СК України спір щодо участі баби, діда, прабаби, прадіда, брата, сестри, мачухи, вітчима у вихованні дитини вирішується судом відповідно до статті 159 цього Кодексу, тобто, якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди заінтересованій особі, які проживають окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, заінтересована особа має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод.

В данному випадку позовні вимоги заявлені батьком дитини про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, а не іншими особами, визначеними в ст. 263 СК України.

Разом з тим в рішенні суду неможливо передбачити і відобразити всі ситуації та обставини, які можуть виникнути за певних конкретних умов щодо спілкування з дитиною та участі у її вихованні. Однак за наявності доброї волі сторін та їх відповідальності, перш за все перед дитиною, усвідомлення ними необхідності дотримання прав і охоронюваних законом інтересів дитини та одне одного, виховання дитини в дусі поваги і любові до батьків та інших членів родини сторони зможуть узгодити всі питання, пов'язані з порядком та способом виконання рішення суду.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду та не містять встановлених законом підстав для скасування оскаржуваного рішення, постановленого з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 відхилити, а рішення Рожищенського районного суду Волинської області від 28 листопада 2016 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий

Судді