Постановление суда № 64347021, 25.01.2017, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

——————————————————————

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 січня 2017 р.

м.Одеса

Справа № 814/1068/16

Категорія: 9.1.1

Головуючий в 1 інстанції: Біоносенко В. В.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі: судді доповідача - головуючого - Шляхтицького О.І.,

суддів: Запорожана Д.В., Романішина В.Л.,

при секретарі – Ханділян Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційні скарги Міністерства економічного розвитку і торгівлі України та Державної фіскальної служби України на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2016 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Артіль ЛТД» до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, Державної фіскальної службу України про визнання протиправними дій, скасування наказу від 27.02.2015 року № 189, –

ВСТАНОВИЛА:

У квітні 2015 року ТОВ «Артіль ЛТД» звернулось з адміністративним позовом, в якому просило визнати протиправними дії органів ДФС стосовно формування та направлення на адресу Мінекономрозвитку України подання на застосування спеціальної санкції; скасувати наказ Мінекономрозвитку України від 27 лютого 2015 року № 189 в частині застосування до ТОВ «Артіль ЛТД» спеціальної санкції індивідуального режиму ліцензування зовнішньоекономічної діяльності; визнати протиправними дії Мінекономрозвитку України стосовно несвоєчасного розгляду клопотання ТОВ «Артіль ЛТД» про скасування дії спеціальної санкції.

В обґрунтування позовних вимог зазначалось, що станом на 29.09.14, на час направлення ДФС України подання про застосування до позивача спеціальної санкції, а також станом на 27.02.15 на час видання Мінекономрозвитку України наказу №189, заборгованість за контрактом №62 з ООО «Артрос» (РФ) вже була погашена шляхом проведення заліку зустрічних вимог, що підтверджується листом АБ «Південний».

25.03.15 позивач звернувся до МЕУ з клопотанням про скасування дії санкції, проте станом на 15 травня 2015 року рішення за наслідками названого клопотання не прийнято. На думку позивача, ДФС України було порушено вимоги ст.21 Податкового кодексу України, а Мінекономрозвитку України видано наказ, який базується на недостовірній інформації.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2016 року визнано протиправними дії органів Державної фіскальної служби України стосовно формування та направлення на адресу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України подання про застосування спеціальних санкцій.

Скасовано наказ Міністерства економічного розвитку України від 27.02.2015 №189 в частині застосування до ТОВ "Артіль ЛТД" спеціальної санкції - індивідуального режиму ліцензування зовнішньоекономічної діяльності.

Визнано протиправними дії Міністерства економічного розвитку України стосовно несвоєчасного розгляду клопотання ТОВ "Артіль ЛТД" про скасування дії спеціальної санкції.

Справа розглядалась судами неодноразово.

Не погоджуючись з даною постановою суду Міністерство економічного розвитку і торгівлі України та Державна фіскальна служба України подали апеляційні скарги.

В апеляційних скаргах зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв’язку з чим просять його скасувати та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити.

Апелянти, мотивуючи власну правову позицію, акцентують увагу на таких обставинах і причинах незаконності і необґрунтованості оскаржуємого судового рішення:

- суд першої інстанції не дослідив оригінали документів, а саме контракт № 105 від 14.01.2014, додаткові угоди №№ 1, 4, 3, угоди про залік зустрічних однорідних вимог № 3 від 01.08.2014, акти звірки, взаєморозрахунків № 1, 2, 2/1, 2/2, що призвело до невиконання вказівок ВАСУ, зазначених в ухвалі від 19.04.2016 року;

- суд першої інстанції неправильно застосував положення частини першої та другої 37 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність";

- ТОВ "Артіль ЛТД" не дає можливості податковому органу провести перевірку з питань дотримання вимог валютного законодавства при здійсненні розрахунків за експертним контрактом від 15.04.13 № 62, укладеним з фірмою-резидентом ТОВ "Артрос".

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційних скарг, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційних скарг, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для їх задоволення.

Судом першої інстанції встановив, що товариство з обмеженою відповідальністю «Артіль» ЛТД зареєстровано в якості суб’єкта підприємницької діяльності 05.03.92 виконавчим комітетом Миколаївської міської ради. Основним видом діяльності ТОВ «Артіль ЛТД» є виробництво інших верстатів (основний); виробництво меблів для офісів і підприємств торгівлі; виробництво інших меблів; ремонт меблів і домашнього начиння та інше.

15.04.13 ТОВ «Артіль ЛТД» уклало експортний контракт №62 з ТОВ «Артрос ЛТД» (РФ), відповідно до якого продавець (ТОВ «Артіль ЛТД») доручає, а покупець (ТОВ «Артрос ЛТД») зобов’язується здійснювати від свого імені та власний рахунок продаж товару на території Російської федерації, Республіки Білорусь та Республіки Казахстан.

ТОВ «Артіль ЛТД» на виконання експортного контракту на адресу ТОВ «Артрос ЛТД» було відвантажено товар (верстат фрезерний деревообролючий та установки піскоструминної обробки матеріалів) за митними деклараціями від 19.11.13 та 12.02.14.

Граничний строк надходження валютної виручки за цим контрактом 17.02.14 та 13.05.14.

25.07.14 актом документальної позапланової виїзної перевірки позивача від 25 липня 2014 року № 559/14-03-22-05/13857386 з питань дотримання вимог валютного законодавства при здійсненні розрахунків за експортним контрактом від 15 квітня 2013 року № 62, укладеним з фірмою-нерезидентом ТОВ «Артрос» (Росія), встановлено наявність простроченої дебіторської заборгованості ТОВ «Артрос» перед позивачем на суму 2890221 російських рублів.

Зазначений факт не заперечувався позивачем, а нараховану пеню відповідно до цього Акту ТОВ «Артіль ЛТД» сплачено.

08.08.14 АБ «Південний» в м. Миколаєві, тобто контролюючим банком, на адресу ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва направлено лист за № 0-145-25901 БТ, в якому зазначено про факт ненадходження в законодавчо встановлені строки коштів ТОВ «Артіль ЛТД» за договором від 15 квітня 2013 року № 62.

При цьому у вказаному листі повідомлено контролюючий орган, що згідно додаткової угоди від 9 вересня 2013 року № 3 до контракту від 15 квітня 2013 року № 62 сума заборгованості ТОВ «Артрос» перед ТОВ «Артіль ЛТД» перейшла до третьої сторони, а саме: Gesong Enterprises CO., LTD, Тайвань. ТОВ «Артіль ЛТД» було надано Угоду про залік зустрічних однорідних вимог № 3, складену 1 серпня 2014 року між ТОВ «Артіль ЛТД» та Gesong Enterprises CO., LTD (Тайвань) за імпортним контрактом від 1 березня 2012 року № 1 та погашена заборгованість Gesong Enterprises CO., LTD перед ТОВ «Артіль ЛТД» за експортним контрактом від 15 квітня 2013 року № 62 на суму 82003,75 дол. США, що еквівалентно 2890221 Російських рублів.

Станом на 2 серпня 2014 року заборгованість ТОВ «Артрос» перед ТОВ «Артіль ЛТД» за експортним контрактом від 15 квітня 2013 року № 62 відсутня.

29.09.14 ДФС України було сформовано та направлено на адресу МЕУ подання від за № 3881/5/99-99-22-04-02-16 про застосування до ТОВ «Артіль ЛТД» спеціальної санкції.

27.02.15 на підставі вказаного подання, наказом Мінекономрозвитку України № 189 до суб’єкта зовнішньоекономічної діяльності України ТОВ «Артіль ЛТД» застосовано спеціальну санкцію у вигляді індивідуального режиму ліцензування зовнішньоекономічної діяльності.

25.03.15 позивач звернувся до Міністерства з клопотанням про скасування дії санкції.

Станом на 15.05.15 Міністерство відповіді ТОВ «Артіль ЛТД» з цього приводу не надіслало.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що спірний наказ винесений інспекцією в межах компетенції та у спосіб, що передбачений законодавством, що регулює спірні правовідносини та обґрунтовано.

Колегія суддів вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71 КАС України, Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність».

За змістом статті 37 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» за порушення цього або пов'язаних з ним законів України до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності або іноземних суб'єктів господарської діяльності можуть бути застосовані такі спеціальні санкції - застосування до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та іноземних суб'єктів господарської діяльності індивідуального режиму ліцензування у випадках порушення такими суб'єктами цього Закону та/або пов'язаних з ним законів України, що встановлюють певні заборони, обмеження або порядок здійснення зовнішньоекономічних операцій

Санкції, зазначені у цій статті, застосовуються центральним органом виконавчої влади з питань економічної політики за поданням органів доходів і зборів та контрольно-ревізійної служб, правоохоронних органів, органів Антимонопольного комітету України, національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, та Національного банку України або за рішенням суду.

Водночас згідно пункту 5.8 Інструкції про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 24 березня 1999 року № 136, банк у довільній формі повідомляє податковий орган про факт зняття з контролю операції резидента на підставі документів про припинення зобов’язань за цією операцією шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог за договорами.

За правилами пункту 5.9 названої Інструкції банк надає податковим органам інформацію про виявлені у звітному місяці факти порушень згідно з додатком 2 в разі ненадходження в законодавчо встановлені строки (або строки, визначені в висновках) виручки, товарів. У наступному звітному місяці інформація про ці порушення вже не надається.

Отже, на момент направлення ДФС України подання до Мінекономрозвитку України щодо застосування до позивача спеціальної санкції у вигляді індивідуального режиму ліцензування зовнішньоекономічної діяльності, контролюючим банком вже було знято зазначений експортний контракт з валютного контролю, оскільки хоча із порушенням строків (в період з 14.05.14 до 01.08.14), але ж заборгованість ТОВ «Артрос» перед ТОВ «Артіль ЛТД» за експортним контрактом від 15 квітня 2013 року № 62 була погашена.

З аналізу приписів статті 37 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» та пункту 2.3 Положення про порядок застосування до суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності України та іноземних суб’єктів господарської діяльності спеціальних санкцій, передбачених статтею 37 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», можна дійти висновку, що спеціальна санкція у вигляді індивідуального режиму ліцензування зовнішньоекономічної діяльності не може бути застосована до суб’єкта зовнішньоекономічної діяльності, якщо на момент прийняття рішення про її застосування останнім усунене порушення законодавства України.

В ході судового розгляду ДФС України не надано доказів, що спростовують надану контролюючим банком інформацію про відсутність станом на 2 серпня 2014 року заборгованості ТОВ «Артрос» перед ТОВ «Артіль ЛТД» за експортним контрактом від 15 квітня 2013 року № 62.

Таким чином, із врахуванням фактичного усунення позивачем станом на 2 серпня 2014 року порушення законодавства про зовнішньоекономічну діяльність, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність формування та направлення ДФС України на адресу Міністерства подання від 29 вересня 2014 року за № 3881/5/99-99-22-04-02-16 про застосування до ТОВ «Артіль ЛТД» спеціальної санкції.

З огляду на те, що оскаржений наказ Мінекономрозвитку України від 27 лютого 2015 року № 189, яким до позивача застосовано спеціальну санкцію у вигляді індивідуального режиму ліцензування зовнішньоекономічної діяльності, є похідним від подання ДФС України, та виданий після усунення позивачем порушення законодавства про зовнішньоекономічну діяльність, позовні вимоги в частині скасування наказу №189, в частині застосування до ТОВ «Артіль ЛТД» спеціальної санкції – індивідуального режиму ліцензування зовнішньоекономічної діяльності належить задовольнити.

На підставі статті 37 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» у разі усунення порушень законодавства України або застосування практичних заходів, що гарантують виконання цього Закону та/або пов’язаних з ним законів України, і приведення своєї зовнішньоекономічної діяльності у відповідність із законами України або надання достатніх доказів неможливості (безперспективності) застосування практичних заходів, що гарантують виконання закону, суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності та іноземні суб’єкти господарської діяльності, до яких застосовано санкції, мають право подавати до центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики відповідні матеріали та виходити з клопотанням про скасування (зміну виду, тимчасове зупинення) дії санкцій.

Клопотання повинно містити такі документи: лист-звернення з викладенням причин, що призвели до порушення, та про вжиті заходи щодо приведення своєї діяльності у відповідність із нормами законодавства України; оригінали або завірені в установленому порядку копії матеріалів (довідки) від державних органів, що здійснюють контроль за зовнішньоекономічною діяльністю чи валютний контроль, та/або агентів валютного контролю, які засвідчують вжиті суб’єктом зовнішньоекономічної діяльності практичні заходи щодо приведення своєї діяльності у відповідність із нормами законодавства України.

Загальний термін розгляду цих клопотань не повинен перевищувати тридцяти календарних днів.

Аналогічні положення містяться також у пункті 4.15 Положення про порядок застосування до суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності України та іноземних суб’єктів господарської діяльності спеціальних санкцій, передбачених статтею 37 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність».

В ході судового розгляду встановлено, що 25 березня 2015 року позивач звернувся до Міністерства з клопотанням про скасування дії санкції.

Водночас, з матеріалів справи вбачається, що станом на 15 травня 2015 року рішення за наслідками названого клопотання Мінекономрозвитку України прийнято не було, що є порушенням названого вище Положення про порядок застосування до суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності України та іноземних суб’єктів господарської діяльності спеціальних санкцій, передбачених статтею 37 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність».

Отже, дії Міністерства щодо несвоєчасного розгляду клопотання ТОВ «Артіль ЛТД» про скасування дії спеціальної санкції є протиправними.

Крім того на підтвердження відсутності заборгованості ТОВ «Артрос» та фактичного усунення позивачем станом на 2 серпня 2014 року порушення законодавства про зовнішньоекономічну діяльність до суду апеляційної інстанції були надані наступні документи: додаткова угода № 1 від 29.12.2012 р., додаткова угода № 3 від 05.09.2013 р., додаткова угода № 4 від 09.09.2013 р., угода про залік зустрічних вимог № 3 від 01.08.2014 року, акт звірки взаєморозрахунків № 1, лист Gesong Enterprises CO. LTD, контракт № 1 від 01.03.2012 р., контракт № 62 від 15.04.2013 р., бухгалтерська довідка взаємних розрахунків за період січень 2014 р. – грудень 2014 р. між ТОВ "Артіль ЛТД" і Gesong Enterprises CO. LTD за контрактом № 1, бухгалтерська довідка взаємних розрахунків за період січень 2014 р. – грудень 2014 р. між ТОВ "Артіль ЛТД" і ООО "АртРос" за контрактом № 62 (а.с. 136-167, Т.3).

Відповідно до ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В ході розгляду справи позивач довів суду ті обставини, на які він посилався в обґрунтування заявлених вимог, а відповідачі не надали суду належні докази на підтвердження своїх заперечень проти позову.

Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Позиція апелянта, що суд першої інстанції неправильно застосував положення частини першої та другої 37 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" спростовується вищенаведеним.

Стосовно доводів апелянта, що ТОВ "Артіль ЛТД" не дає можливості податковому органу провести перевірку з питань дотримання вимог валютного законодавства при здійсненні розрахунків за експертним контрактом від 15.04.13 № 62, укладеним з фірмою-резидентом ТОВ "Артрос", апеляційний суд наголошує, що питання податкової перевірки позивача не є предметом розгляду цієї справи, а отже враховуючи приписи статті 70 КАС України суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Доводи щодо дослідження оригіналів документів спростовуються їх дослідженням в судовому засіданні апеляційного суду.

Інші доводи апеляційних скарг ґрунтуються на суб'єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів, а також на невірному тлумаченні норм матеріального права. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції.

Таким чином, на підставі встановлених в ході судового розгляду обставин, суд першої інстанції правильно дійшов висновку, що позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Артіль ЛТД» є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційні скарги задоволенню не підлягають.

Судові витрати розподіляються відповідно до приписів ч.1 ст.94 КАС України.

Керуючись ч. 1 ст. 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. 206, ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів, –

УХВАЛИЛА:

Апеляційні скарги Міністерства економічного розвитку і торгівлі України та Державної фіскальної служби залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2016 року у справі № 814/1068/16 – залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення судового рішення у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Дата складення у повному обсязі і підписання рішення суду – 30 січня 2017 року.

Головуючий: О.І. Шляхтицький

Суддя: Д.В. Запорожан

Суддя: В.Л. Романішин