Постановление суда № 64344973, 23.01.2017, Верховный Суд Украины (действовал до 15.12.2017)

У Х В А Л А

23 січня 2017 року м. КиївКолегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

Романюка Я.М.,Гуменюка В.І.,Лященко Н.П.,

розглянувши заяву комунального підприємства «Господар» Варвинської селищної ради Чернігівської області про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10 жовтня 2016 року у справі за позовом комунального підприємства «Господар» Варвинської селищної ради Чернігівської області до ОСОБА_4, товариства з обмеженою відповідальністю «Варин» про стягнення заборгованості з оплати послуг централізованого водопостачання та водовідведення,

встановила:

Рішенням Варвинського районного суду Чернігівської області від 5 травня 2016 року позов КП «Господар» Варвинської селищної ради Чернігівської області задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь КП «Господар» Варвинської селищної ради Чернігівської області заборгованість за послуги централізованого постачання холодної води та водовідведення за період з травня 2012 року по червень 2015 року у розмірі 24 250 грн. 32 коп., втрати від інфляційних процесів - 16 354 грн. 47 коп., три відсотки річних -1 123 грн. 14 коп.

У решті позову відмовлено.

Ухвалою апеляційного суду Чернігівської області від 20 липня 2016 року рішення суду першої інстанції в частині вирішення позову КП «Господар» Варвинської селищної ради Чернігівської області до ТОВ «Варин» про стягнення заборгованості з оплати послуг централізованого водопостачання та водовідведення скасовано, провадження у справі закрито.

Рішенням апеляційного суду Чернігівської області від 20 липня 2016 року рішення суду першої інстанції в частині вирішення позову КП «Господар» Варвинської селищної ради Чернігівської області до ОСОБА_4 змінено, стягнуто з ОСОБА_4 на користь КП «Господар» Варвинської селищної ради Чернігівської області 9 714 грн. 84 коп. заборгованості за послуги з постачання холодної води та водовідведення за період з квітня 2012 року по лютий 2014 року включно.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10 жовтня 2016 року відмовлено у відкритті касаційного провадження.

У заяві КП «Господар» Варвинської селищної ради Чернігівської області просить скасувати ухвалу касаційного суду та направити справу на новий касаційний розгляд, посилаючись на неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права та на невідповідність судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права, а саме: статті 625 ЦК України.

Перевіривши доводи заяви, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України дійшла висновку про те, що у допуску справи до провадження необхідно відмовити.

Задовольняючи частково позовні вимоги КП «Господар» про стягнення з ОСОБА_5 заборгованості з оплати послуг централізованого водопостачання та водовідведення, суд першої інстанції виходив із того, що стягнення заборгованості має відбуватись лише з власника будівлі, який уклав договір на водопостачання та водовідведення, оскільки саме він є учасником правовідносин щодо надання житлово-комунальних послуг.

Апеляційний суд, з висновками якого погодився касаційний суд, змінюючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи рішення про зменшення суми заборгованості й стягнення з ОСОБА_5 боргу за період з квітня 2012 року по лютий 2014 року в сумі 9 714 грн. 84 коп., оскільки укладений сторонами 1 вересня 2009 року договір про надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення розірвано з 11 лютого 2014 року на підставі додаткової угоди № 4 до вказаного договору.

Також є правильним висновок суду апеляційної інстанції про закриття провадження у справі в частині позовних вимог КП «Господар» до ТОВ «Варин», оскільки відповідно до статті 16 ЦПК України об'єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різного судочинства, не допускається.

У наданих для порівняння ухвалах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ:

- від 26 жовтня 2016 року суд касаційної інстанції виходив із того, що відповідач належним чином не виконувала обов'язки з оплати послуг з утримання будинків і прибудинкової території, отримання яких встановлено рішенням апеляційного суду Полтавської області, яке набрало законної сили, у зв'язку з чим наявні правові підстави для стягнення заборгованості згідно статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», статті 526 ЦК України та витрат, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України;

- від 23 листопада 2016 року суд касаційної інстанції дійшов висновків про наявність правових підстав для застосування положень статті 625 ЦК України, у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання;

- від 7 жовтня 2016 року, від 27 жовтня 2016 року, 2 листопада 2016 року суд касаційної інстанції постановив відкрити касаційне провадження у справах;

- від 30 березня 2016 року суд касаційної інстанції, скасовуючи рішення апеляційного суду та направляючи справу на новий апеляційний розгляд, виходив із того, що апеляційний суд не взяв до уваги те, що товариство є експлуатуючою організацією, договір на житлово-комунальні послуги особою укладено саме з товариством й вимоги закону про те, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається (статті 525, 526 ЦК України). А тому висновки суду є передчасними і ґрунтуються на припущеннях, що заборонено частиною четвертою статті 60 ЦПК України.

У наданій для порівняння постанові Верховного суду України від 30 жовтня 2013 року суд виходив із того, що закріплена в пункті 10 частини третьої статті 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" правова норма щодо відповідальності боржника за несвоєчасне здійснення оплати за житлово-комунальні послуги у вигляді пені не виключає застосування правових норм, установлених у частині другій статті 625 ЦК України. Інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов'язання, вираженого в національній валюті та трьох відсотків річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів у наслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, тому ці кошти нараховуються незалежно від сплати ним неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання зобов'язання.

Порівняння вищенаведених судових рішень із судовим рішенням, про перегляд якого подано заяву, не дає підстав для висновку про те, що судами касаційної інстанції при розгляді двох чи більше справ за тотожних предмета спору, підстав позову та за аналогічних обставин і однакового регулювання нормами матеріального права спірних правовідносин дійшли протилежних висновків щодо заявлених позовних вимог, а надана для порівняння постанова Верховного Суду України не слугує прикладом невідповідності судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.

Керуючись статтею 360 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

у х в а л и л а:

У допуску до провадження Верховного Суду України справи за позовом комунального підприємства «Господар» Варвинської селищної ради Чернігівської області до ОСОБА_4, товариства з обмеженою відповідальністю «Варин» про стягнення заборгованості з оплати послуг централізованого водопостачання та водовідведення за заявою комунального підприємства «Господар» Варвинської селищної ради Чернігівської області відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: Я.М. Романюк

В.І. Гуменюк

Н.П. Лященко