Постановление суда № 64337387, 27.01.2017, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 536/883/16-ц Номер провадження 22-ц/786/563/17Головуючий у 1-й інстанції Колотієвський О. О. Доповідач ап. інст. Карпушин Г. Л.

У Х В А Л А

27 січня 2017 року м. Полтава

Суддя судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області Карпушин Г. Л., вирішуючи питання про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Євролізинг Україна» на рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області від 28 листопада 2016 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Євролізинг Україна» про визнання договору фінансового лізингу недійсним та стягнення грошових коштів, -

В С Т А Н О В И В :

Рішенням Кременчуцького районного суду Полтавської області від 28 листопада 2016 року позов ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Євролізинг Україна» про визнання договору фінансового лізингу недійсним та стягнення грошових коштів - задоволено.

Визнано недійсним договір фінансового лізингу № 000257 від 10 лютого 2015 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Євролізинг Україна» та ОСОБА_2.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Євролізинг Україна» на користь ОСОБА_2 16100 грн. та 1800 грн. витрат на правову допомогу.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Євролізинг Україна» судовий збір у розмірі 243, 60 (двісті сорок три гривні 60 копійок) грн., в дохід держави.

З даним рішенням суду не погодилось Товариство з обмеженою відповідальністю «Євролізинг Україна» та подало на нього апеляційну скаргу.

Вивченням матеріалів справи встановлено, що вирішуючи питання про стягнення судових витрат місцевий суд невірно застосував норми законодавства, в зв'язку з чим сума судового збору була стягнута з відповідача на користь держави не в повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи, що при подачі позову до суду позивачем ОСОБА_2 заявлялася одна позовна вимога немайнового характеру та одна вимога майнового характеру, проте ним судовий збір не сплачувався, оскільки він на підставі ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» звільнений від її оплати.

Так, відповідно до ЗУ «Про державний бюджет» який діяв на 2016 рік, мінімальна заробітна плата, складала 1378 грн., а тому судовий збір повинен був сплачуватися за ставками, які діяли у 2016 році.

Згідно ч. 3 ст. 6 ЗУ «Про судовий збір» за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 ЗУ «Про судовий збір» визначено розмір ставок - за позовну вимогу майнового характеру була 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 5 розмірів мінімальної заробітної плати (п. 1.1.) - 551,20 грн., за позовну вимогу немайнового характеру 0,4 розміру мінімальної заробітної плати (п.1.2.) - 551,20 грн.

Ціна позову у позовах, які складаються з кількох самостійних вимог, визначається загальною сумою всіх вимог (п.10 ч.1 ст. 80 ЦПК України).

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати положення статті 88 ЦПК та керуватися тим, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Відповідно до п. 41 Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» зазначено, що якщо суд не прийняв рішення щодо розподілу судових витрат або наприклад, про повернення судового збору з Державного бюджету України, то за заявою сторони або прокурора, який брав участь у судовому процесі, а також з власної ініціативи суд на підставі статті 220 ЦПК України має право ухвалити додаткове рішення у справі, яким вирішити відповідне питання.

Таким чином, враховуючи обставини справи та кінцеве рішення прийняте районним судом, справа підлягає поверненню до суду першої інстанції для вирішення питання про ухвалення додаткового рішення про стягнення з відповідача на користь держави в повному обсязі судових витрат за позовні вимоги як майнового так і немайнового характеру, у розмірі передбаченому законодавством, яке діяло на момент винесення рішення, та їх розподіл.

Керуючись ст. 297 ЦПК України, -

У Х В А Л И В :

Цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Євролізинг Україна» про визнання договору фінансового лізингу недійсним та стягнення грошових коштів - повернути до Кременчуцького районного суду Полтавської області для ухвалення додаткового рішення в строк до 27 лютого 2017 року.

В касаційному порядку ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Апеляційного суду Полтавської областіГ. Л. Карпушин

З оригіналом згідно: