Постановление суда № 64335072, 24.01.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 січня 2017 року м. Київ К/800/20192/16

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючий суддя:Вербицька О.В.Судді: Цвіркун Ю.І. Шипуліна Т.М.розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної фіскальної служби України

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.03.2016 р.

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12.07.2016 р.

у справі № 826/20451/15

за позовом Приватного підприємства «Айленд»

до Державної фіскальної служби України

третя особа: Державна податкова інспекція у Жовтневому районі м. Луганська Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії

В С Т А Н О В И В :

Приватне підприємство «Айленд» (далі - позивач, ПП «Айленд») звернулось до суду з позовом до Державної фіскальної служби України (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.03.2016 р. позов задоволено чстково. Визнано протиправним та скасовано рішення Державної фіскальної служби України про відмову у прийнятті податкової декларації з ПДВ за травень 2015 року у вигляді квитанції №1 від 19.06.2015. В іншій частині в задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 12.07.2016 р. постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.03.2016 р. залишено без змін.

У касаційній скарзі Державна фіскальна служба України, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.03.2016 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12.07.2016 р. ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку про наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, ПП «Айленд» є юридичною особою та зареєстровано за адресою: 93412, Луганська область, місто Сєвєродонецьк, шосе Будівельників, будинок 23Б з 06.08.2015 року. ПП «Айленд» перебувало на податковому обліку в ДПІ у Жовтневому районі м. Луганська ГУ ДФС Луганської області до 07.08.2015 року, а з 07.08.2015 року перебуває на обліку в ДПІ у м. Сєверодонецьку ГУ ДФС у Луганській області.

19.06.2015 ПП «Айленд» направило засобами електронного зв'язку через Єдине вікно подання електронної звітності ДФС України податкову декларацію з податку на додану вартість за травень 2015 року разом із додатком 5, яка не була прийнята, що підтверджено квитанцією № 1 від 19.06.2015. Підставою неприйняття податкової декларації зазначено порушення вимог Інструкції з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, затвердженої наказом ДФС України від 10.04.2008 № 233, а саме: для платника ЄДРПОУ: 32418971, код ДПІ: 1234, не укладено договір про визнання електронної звітності.

Суди першої та апеляційної інстанцій визнали необґрунтованими такі висновки податкового органу, з чим погоджується суд касаційної інстанції, з огляду на наступне.

Згідно з частиною першою статті 14 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документообіг здійснюється відповідно до законодавства України або на підставі договорів, що визначають взаємовідносини суб'єктів електронного документообігу.

Відповідно до пункту 46.1 статті 46 Податкового кодексу України податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку. Додатки до податкової декларації є її невід'ємною частиною.

Згідно із пунктом 48.1 статті 48 Податкового кодексу України податкова декларація складається за формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями пункту 46.5 статті 46 цього Кодексу та чинному на час її подання.

В пункті 48.3 статті 48 Податкового кодексу України закріплені обов'язкові реквізити, що податкова декларація повинна містити.

Пунктом 48.7 статті 48 Податкового кодексу України встановлено, що податкова звітність, складена з порушенням норм цієї статті, не вважається податковою декларацією, крім випадків, встановлених пунктом 46.4 статті 46 цього Кодексу.

За вимогами пункту 49.8 статті 49 Податкового кодексу України прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

В пункті 49.3 статті 49 Податкового кодексу України зазначено, що податкова декларація подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено цим Кодексом, в один із таких способів: а) особисто платником податків або уповноваженою на це особою; б) надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення; в) засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.

Відповідно до пункту 49.15 статті 49 Податкового кодексу України, податкова декларація, надіслана платником податків або його представником поштою або засобами електронного зв'язку, вважається неподаною за умови її заповнення з порушенням норм пунктів 48.3 і 48.4 статті 48 цього Кодексу та надсилання контролюючим органом платнику податків письмової відмови у прийнятті його податкової декларації.

В пункті 1 розділу ІІ Інструкції з підготовки подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, затвердженої наказом державної податкової адміністрації України 10.04.2008 № 233, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16 квітня 2008 p. за №320/15011 (далі - Інструкція № 233), платник податків здійснює формування та подання податкових документів в електронному вигляді відповідно до законодавства із застосуванням спеціалізованого програмного забезпечення формування податкових документів, засобу КЗІ, керуючись цією Інструкцією та договором.

Згідно із пунктом 7.6 розділу ІІІ Інструкції № 233, якщо надіслані податкові документи сформовано з помилкою, то платнику податків надсилається друга квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття податкових документів в електронному вигляді із зазначенням причин. На цю квитанцію накладається ЕЦП органу ДПС, здійснюється її шифрування та надсилання платнику податків засобами телекомунікаційнго зв'язку. Другий примірник другої квитанції в електронному вигляді зберігається в органі ДПС.

Згідно із пунктом 7.7 розділу ІІІ Інструкції № 233, датою та часом надання податкового документа в електронному вигляді до органів ДПС є дата та час, зафіксовані у першій квитанції.

Таким чином, відмовити у прийнятті податкової декларації податковий орган може лише за умови, коли форма податкової декларацій не містить обов'язкових реквізитів, у такому випадку податковий орган зобов'язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови, або ж якщо відсутній договір, що визначає взаємовідносини суб'єктів електронного документообігу.

Як вбачається із квитанцій № 1 від 19.06.2015, причиною не прийняття податкової звітності ПП «Айленд» з податку на додану вартість за травень 2015 року відповідачем зазначено, що для платника ЄДРПОУ: 32418971, код ДПІ: 1234, не укладено договір про визнання електронної звітності.

Судами встановлено, що між позивачем та ДПІ у Жовтневому районі м. Луганська ГУ ДФС Луганської області було укладено договір про визнання електронних документів.

Наведене також підтверджено листом Головного управління ДФС у Луганській області від 25.08.2015 № 218/10/12-32-18-00, з якого вбачається, що договір було оформлено в паперовому вигляді згідно вимог Інструкції з підготовки подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, затвердженого наказом державної податкової адміністрації України 10.04.2008 № 233, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16.04.2008 за №320/15011.

Крім того, строк дії сертифікатів відкритих ключів електронного цифрового підпису позивача дійсний по 24.07.2015 року.

З огляду на викладене, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку про безпідставність відмови ПП «Айленд» у прийнятті податкової декларації з ПДВ за травень 2015 року у вигляді квитанцій №1 від 19.06.2015 р.

В частині відмови в задоволенні позову ПП «Айленд» сторонами рішення першої та апеляційної інстанцій в касаційному порядку не оскаржувались.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.

За таких обставин, касаційна скарга відповідача підлягає відхиленню, а постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.03.2016 р. та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 12.07.2016 р. залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 214 - 215, 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1.Касаційну скаргу Державної фіскальної служби України відхилити.

2.Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.03.2016 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12.07.2016 р. залишити без змін.

3.Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О.В. Вербицька

Судді Ю.І. Цвіркун

Т.М. Шипуліна