№ 6432021, 30.07.2009, Добропільський міськрайонний суд Донецької області

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И

2-а-1261/0514/2009

30 липня 2009 року Добропільський міськрайонний суд Донецької області

у складі:   головуючого судді                         Андрєєва П.Ф.

при секретарі                                  Коверченковій М.О.

за участю

позивача                                          ОСОБА_1

представників відповідачів           ОСОБА_2                                                                          

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Добропілля адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до  Управління праці та соціального захисту населення  Добропільської міської ради про стягнення  заборгованості з виплати допомоги на оздоровлення та разової грошової допомоги, -

В С Т А Н О В И В:

У червні 2009 року позивач  звернувся до суду з позовом до Управлiння  працi  та  соцiального  захисту населення  Добропільської міської ради  (Далі УПСЗН) про стягнення  заборгованості з виплати допомоги на оздоровлення  за період з 2004,2005,2006,2007,2008 роки включно у розмірі 7046грн.25коп., разової грошової допомоги у розмірі 13710грв.25коп. надавши до позову відповідний розрахунок.

У судовому засiданнi позивач в обґрунтування  своїх вимог  зазначив, що вiн є учасником  ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії, інвалідом 3 групи та перебуває  на облiку в Добропiльському УПСЗН.

Вiдповiдно до Закону України "Про статус i соцiальний захист громадян,  потерпiлих внаслідок Чорнобильської катастрофи»,  вiн має право на отримання щорiчної  допомоги на оздоровлення  у  розмiрi чотирьох мінімальних заробітних плат.

Фактично вiдповiдач Добропiльське УПСЗН виплачувало йому  допомогу на оздоровлення  в розмірі, значно меншому  чим передбачено  діючим  законодавством.

Вiн звертався до УПСЗН з заявою провести перерахунок щорiчних  виплат  вiдповiдно  до Закону,  але його  звернення  було вiдхилено.

Позивач вважає  вiдмову у виплаті на оздоровлення  безпідставними, як порушуючих його  права і просить суд  визнати дії  Добропільського УПСЗН неправомірними, і на пiдставi ст.48 Закону,  з урахуванням мiнiмальної заробiтньої  плати  яка  склалась  за вiдповiдний перiод  стягнути з Добропiльського УПСЗН на його користь  виплати з допомоги на оздоровлення  за період з 2004,2005,2006,2007,2008  роки включно в загальному розмiрi 7046грн.25коп.

Крім того, вважає, що у відповідності до ч.5 ст.13 Закону України „Про статус ветеранів ві йни, гарантії їх соціального захисту” має право на одержання до 5 травня кожного року разової грошової допомоги у розмірі 7 мінімальних пенсій за віком.

Недоплата по допомозі за період  2003-2009 року склала 13710грв.25коп. Просить вказану суму стягнути з відповідача на його користь.

Представник вiдповiдача  Добропільського УПСНЗ, юрист-спеціаліст управління праці та соціального захисту за дорученням ОСОБА_2, позов не визнала,  і в обґрунтування своїх заперечень пояснила, що  згідно ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991р. № 796-ХІІ особам, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи передбачена щорічна допомога на оздоровлення:

- інвалідам І і II групи – п’ять  мінімальних заробітних плат;

- інвалідам III групи - чотири мінімальні заробітні плати;

- учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильської  АЕС 2 категорії – п’ять  мінімальних заробітних плат;

- учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильської  АЕС 3 категорії – три  мінімальні заробітні плати;

Одночасно статтею 62 вищевказаного Закону визначено, що роз'яснення порядку застосування цього Закону провадиться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, рішення якого є обов'язковими для виконання міністерствами та іншими центральними органами державної виконавчої влади України, місцевими органами державної виконавчої влади, всіма суб'єктами господарювання незалежно від їх відомчої підпорядкованості та форм власності.

Вказані норми Закону не суперечать Конституції України, оскільки статтею 95 Конституції визначено, що виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків. Відповідно до ст. 116 Основного Закону, розроблення проекту закону про Державний бюджет України віднесено до компетенції Кабінету Міністрів України.

Статтею 113 Конституції України встановлено, що вищим органом у системі органів виконавчої влади є Кабінет міністрів України, що у межах своєї компетенції видає Постанови й розпорядження, які є обов'язковими для виконання (ст. 117 Конституції України)

Відповідно до п.3 ст. 116 Конституції України Кабінет Міністрів України забезпечує, зокрема, проведення політики у сфері соціального захисту населення.

Відносини, які виникають у процесі складання розподілів затверджень, виконань Державного бюджету України регламентуються Бюджетним кодексом України. За нецільове використання бюджетних коштів ст. 119 Бюджетного Кодексу України передбачена дисциплінарна , адміністративна або кримінальна відповідальність. При цьому розпорядники бюджетних коштів приймають зобов’язання тільки в межах бюджетних асигнувань.

Фінансування витрат, пов'язаних з реалізацією Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" здійснюється за рахунок державного бюджету (ст.63 Закону).

Згідно п.5 ч.1 ст.4 Бюджетного Кодексу України до нормативно-правових актів, які регулюють бюджетні відносини в Україні належать нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, які прийняті на підставі та на виконання Бюджетного кодексу та інших законів України.

Відповідно до ч.2 ст. 4 Бюджетного Кодексу України при здійсненні бюджетного процесу в Україні положення нормативно - правових актів застосовуються лише в частині, в якій вони не суперечать положенням Конституції України, Бюджетного Кодексу України та Закону України „Про Державний бюджет України". Тому посилатися лише на основний Закон, не можливо, оскільки фінансове його втілення забезпечується саме Законом України про Державний бюджет на відповідний рік.

Законами України про Державний бюджет встановлено, що розпорядники коштів державного бюджету мають право брати зобов'язання видатків або платежів державного бюджету тільки в межах відповідних бюджетних асигнувань, встановлених їм на фінансовий рік у порядку, визначеному Міністерством фінансів України та Бюджетним кодексом України. Відповідач, як розпорядник коштів самого нижчого рівня, не має повноважень змінювати розмір виплат.

Тому всі виплати, передбачені Законом України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у тому числі виплати щорічної допомоги на оздоровлення, і які базуються на розмірі мінімальної заробітної плати, виплачуються у розмірах, встановлених вказаною постановою Кабінету Міністрів України.

З 1 серпня 1996 року постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року № 836    "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали    внаслідок Чорнобильської катастрофи" передбачена щорічна допомога на оздоровлення, а саме: інвалідам І і II групи - 26 грн. 70 коп., інвалідам III групи - 21 грн. 50 коп., учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильської АЄС 2 категорії - 26 грн.70 коп. Починаючи з 1996 року, у прийнятих Верховною Радою України нормативних актах щодо розміру мінімальної заробітної плати передбачена наступна норма: до прийняття Верховною Радою України змін у закони, у яких для визначення розрахунків застосовується мінімальна заробітна плата, останню не застосовують як розрахункову величину для визначення розмірів допомоги, компенсацій і інших виплат.

Відповідно до Законів України «Про встановлення розміру мінімальної заробітної плати», які приймались Верховною Радою України на відповідні роки. Кабінету Міністрів України було надане право застосовувати норми, розрахунки яких проводяться виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, з урахуванням реальних можливостей видаткової частини Державного бюджету України.

Виходячи з існуючих фінансових можливостей, держава гарантує виплату зазначеної допомоги в розмірі, встановленому в Постанові Кабінету Міністрів України № 836 від 26.07.1996р. "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Виплати, передбачені Законом України № 796-ХІІ, які базуються на розмірі мінімальної заробітної плати виплачуються в розмірах, встановлених ПКМУ № 836.

Постановою Кабінету Міністрів № 562 від 12.07.2005р. "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", установлено громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, такий розмір щорічної допомоги на оздоровлення:

• - інвалідам І і II групи - 120 гривень;

• - учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії - 100 гривень;

• - інвалідам III групи та дітям-інвалідам - 90 гривень;

• - учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 3 категорії - 75 гривень;

На підтвердження вищевказаного, до управління надійшло роз'яснення Міністерства юстиції України від 21.09.2005р. № 21-9-9743 щодо компенсаційних виплат та їх розміру громадянам, які постраждати внаслідок Чорнобильської катастрофи, для ознайомлення та використання в роботі Міністерством праці та соціальної політики та підлеглими установами. В цьому роз'ясненні чітко вказані норми, якими слід користуватись управлінням для здійснення компенсаційних виплат:

нормами ПКМУ № 562 від 12 липня 2005р. "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждати внаслідок Чорнобильської катастрофи",

нормами ПКМУ № 836 від 26.07.1996р. "Про компенсаційні виплати особам, які постраждати внаслідок Чорнобильської катастрофи" для здійснення інших компенсаційних виплат, та виплат щорічної допомоги на оздоровлення за попередні роки.

З моменту набрання чинності постанови Кабінету Міністрів України від 26.07.1996р. № 836 і до набрання чинності ПКМУ 562 від 12.07.2005р Кабінетом Міністрів не визначалося щорічно розмір вищезазначеної компенсації, тому всі виплати проводились згідно діючої на той час постанови.

Відповідно п.5 ст.51 Бюджетного кодексу України розпорядники бюджетних коштів приймають бюджетні зобов'язання й проводять витрати тільки в межах бюджетних призначень, затверджених кошторисами.

Крім того, постановою Кабінету Міністрів України № 987 від 20 червня 2000 р. „Про затвердження Порядку використання коштів Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення" передбачено, що фінансування видатків Фонду здійснюється Державним казначейством у межах наявних фінансових ресурсів шляхом переказу коштів територіальним управлінням Державного казначейства на підставі поданого Міністерством надзвичайних ситуацій розподілу коштів Фонду. Перелік видатків на здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення, що фінансується з Фонду затверджується Законом України про Державний бюджет України на відповідний рік.

Відповідно до ст. 99 КАС України встановлено річний строк звернення до адміністративного суду, а за ст. 100 КАС України пропущений строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенню позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін. Управління наполягає у відмові задоволенню позову позивачу за 2004 - 2008 роки з виплати щорічної допомоги на оздоровлення у зв’язку із пропущенням строку позовної давності.

Управління праці і соціального захисту населення будучи розпорядниками нижчого рівня коштів Державного бюджету України для виконання програм, пов’язаних  із соціальним захистом громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, керуючись п.5 ч.1 ст.4. 119 Бюджетного кодексу України, ст. 62 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", ст.ст.116,117,95 Конституції України здійснювали виплати щорічної допомоги на оздоровлення за 2000-2007 роки особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 26.07.1996р. № 836  "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та від 12.07.2005р. № 562 "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" при надходженні коштів з Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи.

Позовні вимоги про стягнення недоплати разової грошової допомоги до 5 травня за період  2003-2009 роки не визнала з тих підстав, що позовні вимоги не обґрунтовані.

Просила суд у задоволенні адміністративного позову про стягнення заборгованості за період з 2004-2008 роки з виплати щорічної допомоги на оздоровлення, заборгованості по недоплаті разової грошової допомоги за період з 2003-2009 роки  відмовити.    

Заслухавши пояснення   сторiн,  вивчивши  матерiали  справи,  перевiривши доводи позивача,  та заперечення  представника  вiдповiдача, суд  вважає що позов  підлягає частковому  задоволенню  з  наступних пiдстав.

Розглядаючи адміністративну справу по сутi,  суд приходить до висновку про  те,  що спір, як правовiдносини, які виникли  мiж позивачем та вiдповiдачами слiд розглядати iз застосуванням Конституцiї України,  Закону України "Про статус i соцiальний захист громадян, якi постраждали внаслiдок Чорнобильської катастрофи",  Законiв України "Про мiнiмальну заробiтну  плату", Законiв України "Про державний бюджет...2000- 2008 роки", а також Постанов Кабiнету Мiнiстрiв України,  якi не суперечать вимогам Основного Закону, та перелiчених Законiв.

В судовому засiданнi встановлено,  що позивач знаходиться на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення Добропільської міської ради, як учасник ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС (1 категорії), 3 група інвалідності та отримує компенсаційні виплати згідно Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, що пiдтвержується  ксерокопiями  посвiдчень та правоустановчих документiв долучених до справи і ці обставини  відповідачами не оспорюються.

Вiдповiдно до  ст.48 Закону України "Про статус i соцiальний захист громадян, які постраждали внасдiлок Чорнобильської катастрофи"  позивач має право на отримання щорiчної допомоги на оздоровлення у розмірі чотирьох  мiнiмальних заробiтних плат.

До матерiалiв  справи  долучено  довiдку  Добропiльського  УПСЗН, згiдно якої позивачу  у період 2004-2008 роках у відповідності з  Постановою  Кабінету Міністрів України № 836 від 26 липня 1996 року нараховано та сплачено щорічну  допомогу на оздоровлення  в розмірі 21грн. 50 коп., починаючи з   2005 по 2008 роки    на підставі Постанови Кабінету Міністрів № 562 від 12 липня 2005 року,  в розмірі 90грн. 00 коп. за кожен рік.

Суд вважає, що розмiр щорiчних виплат, якi провадились вiдповiдачем  Добропільським УПСЗН на користь позивача, не вiдповiдають вимогам дiючої норми ст.48 Закону "Про статус i соцiальний захист громадян, які постраждали внасдiлок Чорнобильської катастрофи", а також Законам України щодо змiни розмiру мiнiмальної заробiтної плати,  при щорiчному затверджені нового державного бюджету за 2004,2005,2007,2008 роки, і ці  дії слід  визнати  неправомірними.

Статею 19  ч.2 Конституцiї України передбачено, що органи державної влади та органи мiсцевого  самоврядування,  їх посадовi особи  зобов'язанi дiяти лише на пiдставi та в межах повноважень та у спосiб, що передбаченi Конституцiєю та законами України.

Законами України  "Про державний бюджет України" на 2004-2008 рр. мiнiмальна заробiтна плата вiдповiдно складала суму  205 грн.00 коп., 332 грн.00 коп., 420 грн.00 коп., 525грв.00коп.

Виходячi з загальних засад прiоритетностi законiв  над  урядовими нормативними актами  суд  вважає,  що при вирiшеннi даного спору слiд застосовувати правила ст.48 Закону України "Про статус i соцiальний захист громадян, які постраждали внасдiлок Чорнобильської катастрофи", вiдповiдно до яких розмiри допомоги на оздоровлення  за  2003,2004,2005,2007,2008 роки, що пiдлягають стягненню з Добропiльського УПСЗН на користь позивача (з урахуванням  нарахованого та сплаченого розміру  компенсації на оздоровлення) складають:

2004 р.- (205,00 х 4) = 820  -  21,50 = 798 грн. 50 коп.

2005 р.- (332,00 х 4) = 1328- 90,00   = 1238 грн. 00 коп.

2007 р.- (420.00 х 4) = 1680 – 90,00 = 1590 грн.00 коп.    

2008 р. – (525,00х4) = 2100 – 90,00  = 2010 грн. 00коп.

всього 5636грн.50 коп.    

Суд не може погодитись з запереченнями представників відповідачів виходячи з наступного.

Відповідно до абзацу 3 частини 4 статті 48 Закону № 796-ХІІ щорічна допомога учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильської  АЕС 1 категорії виплачується у розмірі -  чотирьох  мінімальних заробітних плат.  

При цьому, розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати  (абзац 7 частини 4 статті 48 Закону № 796-ХІІ).    

Законами України "Про Державний бюджет України» за 2000-2008 роки, а також в Законах України «Про зміни до державного бюджету» за вказані роки не вбачається будь-яких обмежень щодо можливості застосування розміру мінімальної заробітної плати з метою реалізації норми статті 48 Закону № 796-ГУ, а навпаки, статтею 2 Закону № 372-VI передбачено обов'язок Кабінету Міністрів України здійснювати застосування цих норм.

Суд також керується тим, що встановлений ще в 1996 році постановою КМУ № 836 розмір щорічної допомоги на оздоровлення протягом тривалих років,(до 2005 року) не змінювався і не відповідає розміру, встановленому іншими законами України.

Оскільки ні Верховна Рада України, ні Кабінет Міністрів України в наступному будь-яких рішень із цих питань не приймали, то виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними нормативними актами при вирішенні даного спору, застосуванню підлягає саме стаття 48 Закону № 796-ХІІ та стаття і Закону № 372-IV, а не Постанова КМУ №836 та  Постанова КМУ № 562 від 12 липня 2005 року.

У задоволенні позову в частині стягнення грошових коштів на оздоровлення за 2006 рік слід відмовити, оскільки п.37 ст.77 Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік» дію статті 48 Закону України «Про соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в частині виплати компенсацій і допомоги у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати на 2006 рік було зупинено. Ці положення до теперішнього часу не були визнані неконституційними Конституційним судом України. Такі ж висновки й Верховного суду України в аналогічному по суті спору, викладені в Ухвалі від 20 грудня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ВВДФССНВВПЗУ в м. Добропілля про відшкодування моральної шкоди.

Стосовно позовних вимог про стягнення недоплати разової грошової допомоги до 5 травня за період  2003-2009 роки у розмірі 13710грв.25коп., суд вважає, що у їх задоволенні слід відмовити, оскільки позовні вимоги не обґрунтовані та не відповідають діючому законодавству.

Оскільки сторони звільнені від сплати судового збору, судові витрати по справі у відповідності з ч.5 ст. 94 КАС України відносяться за рахунок держави.

Керуючись ст.19 Конституції України, ст.ст. 11, 86, 94, 159, 161, 163 КАС України, на підставі ст.48 Закону України "Про статус та соцiальний захист  громадян, якi постраждали внаслiдок Чорнобильської катастрофи", ст.2 Закону України "Про мiнiмальну заробiтну плату", суд, –

П О С Т А Н О В И В:

Позов ОСОБА_1 до  Управління праці та соціального захисту населення  Добропільської міської ради про стягнення  заборгованості з виплати допомоги на оздоровлення та разової грошової допомоги - задовольнити частково.

Визнати дії  управління праці та соціального захисту населення Добропільської міської ради щодо відмови ОСОБА_1  у виплаті заборгованості з  допомоги на  оздоровлення -  неправомірними.

Стягнути з управлiння  працi  та  соцiального  захисту  населення  Добропільської міської ради, розрахунковий рахунок 35217042001528  банк ГУДКУ в Донецькій області. МФО 834016  ЄДРПОУ 25954002, за рахунок державного бюджета  на користь ОСОБА_1  заборгованість з виплати допомоги на оздоровлення за  2004,2005,2007,2008 роки в розмірі 5636грн.50коп.(п’ять тисяч шістсот тридцять шість гривень 50 копійок).    

В іншій частині позовних вимог  відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Апеляційного суду Донецької області через Добропільський міськрайонний суд Донецької області шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня проголошення постанови та наступної подачі апеляційної скарги протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Складено власноручно в нарадчій кімнаті в одному примiрнику..

Головуючий: суддя                            підпис                           ОСОБА_4