№ 64310768, 23.01.2017, Вінницький окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

23 січня 2017 р. Справа № 802/2328/16-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді:Бошкової Юлії Миколаївни,

за участю:

секретаря судового засідання: Коляденка Олександра Леонідовича,

представника позивача: ОСОБА_1,

представника відповідача: ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом: ОСОБА_3

до: Вінницького районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ТОВ "Факторинг Україна"

про: визнання протиправною та скасування постанови

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_3 (далі ОСОБА_3О, позивач) з адміністративним позовом до Вінницького районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області (далі - відповідач), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» про визнання протиправною та скасування постанови.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що 23.09.2016 року державним виконавцем районного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції було протиправно відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого напису №4074 від 03.07.2013 року виданого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_4, про звернення стягнення на нерухоме майно ОСОБА_3, оскільки останній був предявлений до виконання із порушенням строків передбачених ч. 1 ст. 91 Закону України «Про нотаріат» та статтею 22 Закону України «Про виконавче провадження».

З огляду на викладене позивач вважає, що державний виконавець в порушення положень п. 1 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» прийняв до виконання виконавчий напис №4074 від 03.07.2013 року та 23.09.2016 року відкрив виконавче провадження, чим порушив його права та інтереси.

Наведені обставини спонукали позивача звернутися до суду з даним адміністративним позовом, у якому він просить визнати протиправним та скасувати постанову державного виконавця Вінницького районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області ОСОБА_2 від 23.09.2016 року, якою відкрито виконавче провадження про примусове виконання виконавчого напису №4074 від 03.07.2013 року, що видав приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_4 про звернення стягнення на нерухоме майно земельну ділянку загальною площею 0,2500 га, що розташована в с. Лука-Мелешківська, вул. Піонерська, 16, кадастровий номер 0520682803:02:006:0168, що належить ОСОБА_3

У судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідача державний виконавець Косюк О.М. у судовому засіданні проти задоволення позову заперечила з підстав, що викладені у наданих суду письмових запереченнях проти позову за вх.№925 від 11.01.2017 року, у яких зазначила, що згідно відмітки на виконавчому написі №4074 від 03.07.2013 року, останній був повернутий державним виконавцем 30.09.2015 року на підставі п. 9 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження», а враховуючи, що згідно положень ст. 23 цього закону, відповідний строк на предявлення виконавчого документа поновлюється з дня його повернення (в даному випадку з 30.09.2015 року), вважає, що строк на предявлення виконавчого напису не є пропущеним, а тому виконавче провадження відкрито правомірно. З огляду на викладене у задоволенні данного адміністративного позову просила відмовити.

Представник ТОВ «ОТП Факторинг Україна» у судове засідання не прибув, натомість свою позицію з приводу заявлених позовних вимог виклав у наданих суду письмових запереченнях за вх. №1902 від 23.01.2017 року в яких зазначив, що строки предявлення виконавчого напису №4074 від 03.07.2013 року до виконання ТОВ «ОТП Факторинг Україна» пропущенні не були, адже згідно ст. 23 Закону України «Про виконавче провадження» вони вважаються поновленими з дня повернення виконавчого документа, який в даному випадку був повернутий державним виконавцем 30.09.2015 року, у звязку з дією Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів, відповідно до якого реалізація земельних ділянок була не можливою за відсутності процедури. За наведених обставин вважає, що підстави для задоволення даного позову відсутні.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, врахувавши заперечення третьої особи, вивчивши матеріали справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності встановив, що 03.07.2013 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_4 було вчинено виконавчий напис №4074 про звернення стягнення на нерухоме майно земельну ділянку загальною площею 0,2500 га, що розташована за адресою Вінницька область, Вінницький район, с. Лука-Мелешківська, вул.Піонерська, 16, кадастровий номер 0520682803:02:006:0168, що належить на праві власності ОСОБА_3.

30.08.2013 року державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Вінницького районного управління юстиції за наслідками розгляду заяви стягувача ТОВ «ОТП Факторинг України» від 28.08.2013 року (вих. №147) відкрито виконавче провадження №39569048 з примусового виконання виконавчого напису №4074 від 03.07.2013 року.

Встановлено, що вищезазначений виконавчий напис №4074 від 03.07.2013 року був повернутий стягувачеві згідно постанови державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області.

Як вбачається із змісту даної постанови державного виконавця від 22.09.2014 року виконавчий напис був повернутий ТОВ «ОТП Факторинг України» у звязку з тим, що діючий на той час Тимчасовий порядок реалізації арештованого майна шляхом проведення електронних торгів не передбачав процедури реалізації земельних ділянок.

Повторно виконавчий напис №4074 був поданий до відділу державної виконавчої служби Вінницького районного управління юстиції 11.08.2015 року, однак знову був повернутий постановою державного виконавця від 30.09.2015 року без виконання з аналогічних підстав.

Разом із тим, 20.09.2016 року ТОВ «ОТП Факторинг України» звернулось до державної виконавчої служби із заявою про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого напису №4074 від 03.07.2013 року.

23.09.2016 року державним виконавцем районного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 52306956 з примусового виконання виконавчого напису №4074 від 03.07.2013 року виданого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_4

Вважаючи, що виконавчий напис №4074 від 03.07.2013 року був предявлений ТОВ «ОТП Факторинг України» до виконання із порушенням встановлених ст. 22 Закону України «Про виконавче провадження» строків, що свідчить про протиправність винесеної державним виконавцем постанови від 23.09.2016 року, позивач звернулась до суду з даним адміністративним позовом.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходив із наступного.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначено Законом України «Про виконавче провадження» (далі в редакції, яка діяла на момент відкриття виконавчого провадження за оскаржуваною постановою).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 17 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом. Відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою, зокрема, виконавчі написи нотаріусів.

Стаття 22 Закону України «Про виконавче провадження» встановлює строки предявлення виконавчого документа до виконання, зокрема, строк предявлення до виконання виконавчого напису нотаріуса становить 1 рік.

Відповідно до частини першої статті 25 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобовязаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Водночас, статтею 23 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що строки пред'явлення виконавчого документа до виконання перериваються: 1) пред'явленням виконавчого документа до виконання; 2) частковим виконанням рішення боржником; 3) наданням судом, який видав виконавчий документ, відстрочки або розстрочки виконання рішення.

Після переривання строку пред'явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку поновлюється. Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується.

У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв'язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред'явлення виконавчого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв'язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, - з моменту закінчення дії відповідної заборони.

Відповідно до ч. 5 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 22 цього Закону.

З системного аналізу вищенаведених норм слідує, що стягувач має право повторно предявити виконавчий документ до виконання у разі його повернення з підстав, передбачених статтею 47 Закону України «Про виконавче провадження», водночас cтрок предявлення виконавчого документа до виконання переривається у звязку з предявленням його до виконання та у випадку повернення виконавчого документа стягувачу знову поновлюється на строк, встановлений статтею 22 Закону України «Про виконавче провадження», тобто на один рік.

В даному випадку із матеріалів справи вбачається, що виконавчий напис №0474 від 03.07.2013 року вперше був предявлений стягувачем - ТОВ «ОТП Факторинг Україна» до виконання в серпні 2013 року, тобто в межах річного строку, що передбачений статтею 22 Закону України «Про виконавче провадження», однак постановою від 22.09.2014 року був повернутий стягувачеві без виконання. Повторно виконавчий напис №4074 був поданий до відділу державної виконавчої служби Вінницького районного управління юстиції 11.08.2015 року, однак знову був повернутий постановою державного виконавця від 30.09.2015 року без виконання на підставі п. 9 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження».

Відтак, враховуючи положення статті 22 Закону України «Про виконавче провадження», а також беручи до уваги те, що виконавчий напис №4074 від 03.07.2013 року був повернутий стягувачеві 30.09.2015 року на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження», а тому річний строк на його предявлення до виконання поновлюється з 30.09.2015 року.

При цьому, суд критично оцінює посилання позивача на положення ч. 1 ст. 91 Закону України «Про нотаріат», якими передбачений річний строк на предявлення до виконання виконавчих написів нотаріусів, оскільки прядок його подальшого примусового виконання врегульований Законом України «Про виконавче провадження», положенням якого чітко передбачені строки предявлення виконавчих документів до виконання, підстави їх переривання та поновлення.

З огляду на вищевикладене, та враховуючи, що строк повторного предявлення виконавчого напису №4074 від 03.07.2013 року до виконання слід відраховувати з дня винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві, тобто з 30.09.2015 року, оскільки його було перервано, а тому повторне предявлення виконавчого документу до виконання 20.09.2016 року було здійснено стягувачем з додержанням річного строку, встановленого Законом України «Про виконавче провадження».

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що відповідачем правомірно було прийнято до виконання виконавчий напис №4074, вчинений 03.07.2013 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_4, та 23.09.2016 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №52306956.

В силу положень ст. 71, 86 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши надані ними докази, суд доходить до переконання про відсутність правових підстав для задоволення даного адміністративного позову.

Згідно ст. 94 КАС України судові витрати, здійснені позивачем, відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст.ст.70,71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Бошкова Юлія Миколаївна