Постановление суда № 64295720, 19.01.2017, Апеляційний суд Київської області

Справа № 363/1295/16-ц Головуючий у І інстанції Купрієнко С. І.Провадження № 22-ц/780/749/17 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 1 19.01.2017

УХВАЛА

Іменем України

19 січня 2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого судді - Верланова С.М.,

суддів - Савченка С.І., Гуля В.В.,

за участю секретаря - Воробей В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2на ухвалу Вишгородського районного суду Київської області від 25 листопада 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розподіл надвірної будівлі в натурі,

В С Т А Н О В И Л А :

У квітні 2016 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3, в якому просила виділити їй у власність 3/4 частини приміщення сараю «Б», що знаходиться по вул. Яблуневій (Косарєва), 13 у смт Димер Вишгородського району Київської області згідно запропонованих судовою експертизою варіантів.

Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 10 травня 2016 року відкрито провадження у даній справі (а.с.30).

25 листопада 2016 року представник ОСОБА_3 - ОСОБА_4 подала до суду першої інстанції клопотання про закриття провадження у справі, посилаючись на те, що є рішення Вишгородського районного суду Київської області від 06 жовтня 2010 року, яке ухвалене з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет із тих самих підстав (а.с.74-75).

Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 25 листопада 2016 року закрито провадження у даній справі з підстав, передбачених п.2 ч.1 ст.205 ЦПК України.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати ухвалу суду першої інстанції про закриття провадження у справі, а справу направити для провадження розгляду до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.

Заслухавши доповідь судді доповідача, пояснення учасників процесу, які з`явилися в судове засідання, вивчивши матеріли справи та перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

З матеріалів справи вбачається, що у квітні 2016 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3, в якому просить виділити їй у власність 3/4 частини приміщення сараю «Б», що знаходиться по вул. Яблуневій (Косарєва), 13 у смт Димер Вишгородського району Київської області згідно запропонованих судовою експертизою варіантів.

За клопотанням відповідача ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 25 листопада 2016 року провадження у зазначеній справі закрито.

Закриваючи провадження у справі відповідно до п.2 ч.1 ст.205 ЦПК України, суд першої інстанції виходив з того, що між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав Вишгородський районний суд Київської області 06 жовтня 2010 року ухвалив рішення, яке набрало законної сили.

Проте такі висновки ґрунтуються на неправильному застосуванні судом п.2 ч.1 ст. 205 ЦПК України.

Необхідність застосування п.2 ч.1 ст.205 ЦПК України зумовлена, по-перше, неприпустимістю розгляду судами тотожних спорів, в яких одночасно тотожні сторони, предмет і підстави позову, та, по-друге, властивістю судового рішення, яке набрало законної сили (стаття 223 ЦПК України).

За змістом п.2 ч.1 ст. 205 ЦПК України позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно збігаються сторони, підстава та предмет спору. Нетотожність хоча б одного з елементів не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору.

У розумінні цивільно-процесуального закону предмет позову це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення.

У матеріальному розумінні предмет позову це річ, щодо якої виник спір.

Як вбачається з рішення Вишгородського районного суду Київської області від 06 жовтня 2010 року, яке набрало законної сили, предметом спору за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 був поділ житлового будинку та надвірних споруд, які належать сторонам на право спільної часткової власності.

Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що на відміну від попередньої справи, в якій Вишгородським районним судом Київської області було ухвалено рішення від 06 жовтня 2010 року, у даній справі предметом позову є інша матеріально-правова вимога поділ сараю «Б» в натурі , що знаходиться по вул. Яблуневій (Косарєва), 13 у смт Димер Вишгородського району Київської області, шляхом виділення позивачу у власність 3/4 частини зазначеного сараю згідно запропонованих судовою експертизою варіантів.

Тобто предмет спору у даній справі не є тотожним предмету спору у попередній справі, в якій Вишгородським районним судом Київської області було ухвалено рішення від 06 жовтня 2010 року.

Крім того, судом не враховано, що прийняте з певних підстав судове рішення про відмову в позові за окремими категоріями справ при збереженні існуючих правовідносин, які спричинили звернення до суду, не є перешкодою для повторного звернення до суду заінтересованих осіб з метою вирішення спору.

Як вбачається з рішення Вишгородського районного суду Київської області від 06 жовтня 2010 року, підставою для відмови судом у позові ОСОБА_2 про поділ житлового будинку та надвірних спорудбуло те, що запропонований позивачем варіант поділу житлового будинку з виділенням одному зі співвласників усіх надвірних будівель призведе до порушення прав іншого співвласника майна. Також суд зазначив, що позивачем не надано доказів, що такий поділ забезпечить право сторін володіти майном в натурі згідно їх ідеальних часток у спільному майні.

Отже, спір сторін про поділ майна по суті не вирішено.

По справі встановлено, що 06 квітня 2016 року ОСОБА_2 повторно звернулась до суду з позовною заявою до ОСОБА_3 про поділ приміщення сараю «Б» в натурі, виділивши їй у власність 3/4 частини сараю згідно запропонованих судовою експертизою варіантів.

З огляду на це закриття судом провадження у справі на підставі п.2 ч.1 ст.205 ЦПК України суперечить змісту цієї норми та перешкоджає подальшому провадженню у справі щодо існуючого у сторін спору.

Відповідно до вимог п.4 ч.1 ст.311 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

З урахуванням наведеного вище, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду першої інстанції відповідно до вимог п.4 ч.1 ст. 311 ЦПК України скасуванню, у звязку з порушенням судом норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення питання, з направленням справи для продовження розгляду до того ж суду.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 311, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2задовольнити.

Ухвалу Вишгородського районного суду Київської області від 25 листопада 2016 року скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошенняі оскарженню в касаційному порядку згідно зі ст.324 ЦПК України не підлягає, оскільки не перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Головуючий

Судді