Постановление суда № 64293243, 25.01.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 січня 2017 року м. Київ К/800/5548/16

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Приходько І.В. Бухтіярової І.О. Цвіркуна Ю.І.

розглянувши в порядку письмового провадження

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління ДФС у м. Києві

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 25.06.2015 р.

у справі № 826/19661/14

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_4

до Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління ДФС у м. Києві

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

У грудні 2014 року фізична особа-підприємець ОСОБА_4 (далі - позивач, ФО-П ОСОБА_4.) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - відповідач, ДПІ у Деснянському районі ГУ ДФС у м. Києві), в якому, з урахуванням ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.02.2015 р. про задоволення клопотання позивача про закриття провадження в частині вимоги щодо скасування податкового повідомлення-рішення від 07.08.2014 р. № 0039591701, просив суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 07.08.2014 р. № 0039601701.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.03.2015 р. у задоволенні позову - відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 25.06.2015 р. постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.03.2015 р. - скасовано та прийнято нову, якою адміністративний позов задоволено: скасовано податкове повідомлення-рішення від 07.08.2014 р. № 0039601701.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 25.06.2015 р. та залишити в силі постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.03.2015 р.

Позивач у письмових запереченнях на касаційну скаргу проти доводів касаційної скарги заперечував, вважає оскаржуване судове рішення законним, обґрунтованим та прийнятим у відповідності до норм діючого законодавства, а тому просив суд касаційну скаргу податкового органу залишити без задоволення, рішення суду апеляційної інстанції залишити без змін.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до положень статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в період з 14.07.2014 р. по 25.07.2014 р., на підставі наказу від 27.06.2014 р. № 1027, направлень від 14.07.2014 р. № 700/26-52-01, № 701/26-52-17-01, № 702/26-52-17-01, статті 77 Податкового кодексу України та плану-графіка проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання на ІІІ квартал 2014 року, посадовими особами ДПІ у Деснянському районі ГУ ДФС у м. Києві була проведена документальна планова виїзна перевірка фінансово-господарської діяльності з питань дотримання ОСОБА_4 податкового, валютного та іншого законодавства, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 р. по 31.12.2013 р., за результатами якої складено акт від 31.07.2014 р. № 2156/26-52-17-01/НОМЕР_1 та зроблено висновок про порушення позивачем, зокрема, вимог пунктів 177.2, 177.4 статті 177 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму чистого оподатковуваного доходу за 2012 рік на 254 641 грн., за 2013 рік на 349 628 грн. та не перераховано до бюджету податку з доходів фізичних осіб всього у сумі 95 990,18 грн.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем було винесене податкове повідомлення-рішення від 07.08.2014 р. № 0039601701, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у загальному розмірі 119 987,73 грн., з яких 95 990,18 грн. - за основним платежем та 23 997,55 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Як вбачається з акту перевірки від 31.07.2014 р. № 2156/26-52-17-01/НОМЕР_1, фактичною підставою для донарахування позивачу грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб слугували твердження перевіряючих про не підтвердження позивачем правомірності віднесення до складу валових витрат витрати, в розмірі 5 242 грн. без підтверджуючих документів на оплату товарів (робіт, послуг) та витрати в розмірі 217 819 грн., які безпосередньо не пов'язані з веденням підприємницької діяльності та отриманням доходу за 2012 рік в розмірі 55 778 грн. без підтверджуючих документів на оплату товарів (робіт, послуг) та витрати в розмірі 288 866 грн., які безпосередньо не пов'язані з веденням підприємницької діяльності та отриманням доходу за 2013 рік.

Судом першої інстанції у задоволенні позову було відмовлено з тих мотивів, що позивачем не спростовано викладені в акті перевірки висновки податкового органу, а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення не підлягає скасуванню.

Суд апеляційної інстанції постанову окружного адміністративного суду скасував та прийняв нову постанову про задоволення позову виходячи з наступного.

З матеріалів справи слідує, що видами діяльності ФО-П ОСОБА_4 за КВЕД є виробництво інших дерев'яних будівельних конструкцій і столярних виробів (16.23), будівництво житлових і нежитлових будівель (41.20), оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням (46.73), основний вид діяльності - надання в оренду власного чи орендованого нерухомого майна (68.20).

Враховуючи, що основним видом діяльності позивача є надання в оренду власного чи орендованого нерухомого майна (68.20 КВЕД) і він здійснює цю діяльність за рахунок власного майна, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що витрати були здійснені саме для придбання будівельних матеріалів та виконання робіт спрямованих на поліпшення цього майна.

Так, позивачем, на підставі статті 14, підпункту 138.8.5 пункту 138.8 статті 138 Податкового кодексу України, витрати на будівельні матеріали, а саме: брус, вироби з дерева у 2012 році на суму 223 061 грн. та витрати у 2013 році в сумі 288 866 грн. на будівельні матеріали віднесено до складу загальновиробничих витрат, оскільки придбані для експлуатації та ремонту основних засобів та використання у господарській діяльності.

В матеріалах справи наявні надані позивачем копії належних первинних документів на підтвердження витрат, віднесених до групи інші витрати, в тому числі роботи, послуги за 2013 рік, витрати за 2012 рік, віднесені до групи «матеріали» (в декларації за 2013 рік), витрати віднесені до групи ТМЦ за 2013 рік, списання ТМЦ на ремонт будівель та споруд, що надаються в оренду та використання інструментів при проведенні ремонту; наявні акти на списання ТМЦ на проведений ремонт будівель та споруд, що надаються в оренду та використання інструментів при проведенні ремонту за 2012-2013 роки.

Вказані первинні документи, як вірно встановлено судом апеляційної інстанції, відповідають вимогам статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995, а отже підтверджують правомірність включення до валових витрат вартість матеріалів для відновлювальних та ремонтних робіт.

За таких обставин та з урахуванням вимог частини третьої статті 2, частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком суду апеляційної інстанції щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

В свою чергу, доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваного рішення, судом апеляційної інстанції були порушені норми матеріального та процесуального права.

Враховуючи викладене, постанова суду апеляційної інстанції підлягає залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління ДФС у м. Києві залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 25.06.2015 р. у справі № 826/19661/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки, що встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя (підпис) І.В. Приходько Судді: (підпис) І.О. Бухтіярова (підпис) Ю.І. Цвіркун