Постановление суда № 64259668, 17.01.2017, Апеляційний суд Харківської області

Провадження № 22ц/790/895/17 Головуючий 1 інст. - Ференчук О.В.

Справа № 643/5842/16-ц Доповідач - Бровченко І.О.

Категорія: спори, що виникають із

сімейних правовідносин

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2017 року судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області в складі:

Головуючого - Бровченко І.О.,

суддів - Карімової Л.В., Малінської С.М.,

при секретарі - Афоніні К.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Московського районного суду м. Харкова від 30 листопада 2016 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, третя особа: Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради, про визначення місця проживання дитини за місцем реєстрації та проживання матері, надання дозволу на виготовлення закордонного паспорту дитини та перетинання кордону без згоди батька, -

В С Т А Н О В И Л А :

13 вересня 2016 року ухвалою Московського районного суду міста Харкова провадження по справі відкрито.

21 листопада 2016 року відповідач ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про забезпечення позову.

Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 29 листопада 2016 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено. Заборонено виїзд неповнолітнього ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 за кордон - в Португалію, у супроводі біологічної матері, для тимчасового проживання та навчання до досягнення ним повноліття без згоди та супроводу на такий виїзд батька ОСОБА_1 Накладено заборону на виготовлення проїзного документа неповнолітньому ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 для виїзду за кордон без згоди батька ОСОБА_1 До набрання чинності рішенням по справі заборонено будь-яким особам у будь-якій формі вчиняти дії щодо вивезення малолітнього ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 за межі м. Харкова - без згоди ОСОБА_1 як батька, та залишати дитину з будь-якими особами, зокрема біологічної матері його сина ОСОБА_3

30 листопада 2016 року відповідач ОСОБА_1 повторно звернувся з заявою про забезпечення позову.

Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 30 листопада 2016 року в задоволені клопотання ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовлено.

Ухвалою апеляційного суду Харківської області від 17 січня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено. Ухвалу Московського районного суду м. Харкова від 29 листопада 2016 року скасовано, у задоволені заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить ухвалу суду першої інстанції від 30 листопада 2016 року скасувати та постановити нову, якою задовольнити його заяву про забезпечення позову, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення з'явившихся учасників процесу, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Відмовляючи у задоволені клопотання про забезпечення заходів забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що 29 листопада 2016 року суддею Московського районного суду м. Харкова було постановлено ухвалу про забезпечення аналогічного клопотання від 21 листопада 2016 року.

Проте з таким висновком суду першої інстанції судова колегія погодитись не може.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Статтею 152 ЦПК України передбачені види забезпечення позову, одним з них є заборона вчиняти певні дії.

Судом встановлено, що предметом позову є визначення місця проживання дитини за місцем реєстрації та проживання матері, надання дозволу на виготовлення закордонного паспорту дитини та перетинання кордону без згоди батька.

Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» ухвала про забезпечення позову постановляється в порядку, визначеному ст. 209 ЦПК (1618-15), і повинна включати мотивувальну частину, де поряд із зазначенням мотивів, із яких суд (суддя) дійшов висновку про обґрунтованість припущення про те, що невжиття заходів забезпечення може в майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення, наводиться посилання на закон, яким суд керувався при постановленні ухвали.

Разом з тим, в обгрунтування ухвали Московського районного суду м. Харкова від 30 листопада 2016 року суддя районного суду послався на ухвалу суду від 29 листопада 2016 року про забезпечення позову, яка не набрала законної сили та 17 січня 2017 року була скасована судом апеляційної інстанції. Крім того, судом не були з'ясовані обставини, які відповідно до п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» підлягають з'ясуванню при вирішенні питання про забезпечення позову.

Таким чином, ухвалу про забезпечення позову постановлено з порушенням вимог процесуального законодавства, що у відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 312 ЦПК України є підставою для скасування ухвали з передачею вказаного питання на новий розгляд до суду першої інстанції.

Що ж стосується клопотань ОСОБА_1 про постановлення апеляційним судом окремої ухвали відносно ОСОБА_3, яка після постановлення Московським районним судом м. Харкова ухвали від 29 листопада 2016 року звернулась до Міської прокуратури № 4 про вчинення кримінального правопорушення з ознаками злочину, передбаченого ст. 375 КК України, то вони не підлягають задоволенню, оскільки постановлення окремої ухвали за наслідками виявлених порушень закону є правом, а не обов'язком суду (ч. 1 ст. 211 ЦПК України), а підстав для реагування за звернення позивача до правоохоронних органів з заявою про вчинення кримінального правопорушення, судова колегія не вбачає.

Керуючись ст. ст. 304, п. 3 ч. 1 ст. 312, 315, 319 ЦПК України, судова колегія,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Московського районного суду м. Харкова від 30 листопада 2016 року скасувати та передати питання на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню у касаційному порядку відповідно до статті 324 ЦПК України не підлягає.

Головуючий:

Судді -