№ 64255692, 17.01.2017, Вінницький окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

17 січня 2017 р. Справа № 802/2064/16-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді:Бошкової Юлії Миколаївни,

за участю:

секретаря судового засідання: Коляденка О.Л.,

представника позивача: ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом: Бершадської районної державної адміністрація

до: управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області

про: скасування постанови

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулась Бершадська районна державна адміністрація з адміністративним позовом до управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області про скасування постанови.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, постановою державного виконавця від 11.11.2016 року ВП №52405674 за невиконання в повному обсязі у встановлений строк рішення Вінницького окружного адміністративного суду №802/714/16-а від 09.08.2016 року, на позивача накладено штраф у розмір 5100,00 грн. Позивач вважає, що дії державного виконавця щодо винесення зазначеної постанови є незаконними, а постанова підлягає скасуванню, оскільки позивачем було вжито всіх можливих і належних заходів для своєчасного та повного виконання судового рішення, згідно з виконавчим документом, та відповідного інформування про це державного виконавця. Разом з тим, рішення суду не виконано в повному обсязі з незалежних від позивача причин.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав та, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві та поясненнях, які надані у судовому засіданні, просив його задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, проте подав заяву про розгляд справи за його відсутності. Разом з тим, в матеріалах справи містяться письмові заперечення представника відповідача від 26.12.2016 року №9613/02.2-27/7 (вх. №28952 від 26.12.2016 року), в яких зазначено, що приймаючи оскаржувану постанову відповідач діяв згідно із нормами чинного законодавства на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому адміністративний позов не підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене, суд, керуючись ч. 4 ст.128 КАС України, вирішив здійснювати розгляд справи за відсутності представника відповідача.

Заслухавши пояснення представника позивача, ознайомившись із запереченнями представника відповідача, дослідивши надані у справу докази, надавши їм юридичну оцінку, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що у провадженні Вінницького окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа №802/714/16-а за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Бершадської районної державної адміністрації Вінницької області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії.

Постановою суду від 09.08.2016 року позов задоволено частково та зобов'язано Бершадську районну державну адміністрацію Вінницької області повторно розглянути питання щодо затвердження проекту землеустрою про відведення земельних ділянок за кадастровими номерами 0520480600:001:0150 та 0520480600:03:001:0151 ОСОБА_2 та ОСОБА_3, цільове призначення яких змінюється з ведення особистого селянського господарства на експлуатацію основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємствами, що пов'язані із користуванням надрами на території Бирлівської сільської ради, за межами населеного пункту, Бершадського району, Вінницької області за наслідком чого прийняти відповідне рішення.

14.09.2016 року Вінницький окружним адміністративним судом видано виконавчий лист (а.с.53).

30.09.2016 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №52405674 та запропоновано боржнику самостійно виконати рішення суду в строк до 07.10.2016 року (а.с.55).

Дану постанову Бершадська РДА отримала 04.10.2016 року (а.с.56).

Не погоджуючись із прийнятою Вінницьким окружним адміністративним судом 09.08.2016 року постановою, Бершадська райдержадміністрація подала апеляційну скаргу до Вінницького апеляційного адміністративного суду, про що листом №01.1.-37/4652 від 06.10.2016 року повідомлено державного виконавця (а.с.57).

28.10.2016 року державний виконавець надіслав на адресу Бершадської РДА вимогу №8339, у якій зазначено, що Бершадській РДА необхідно у повному обсязі виконати виконавчий лист №802/714/16-а до 09.11.2016 року (а.с.58).

Вимогу державного виконавця позивач отримав 02.11.2016 року (а.с.59).

Проте, 09.11.2016 року на адресу відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області факсограмою надійшов лист Бершадської районної державної адміністрації Вінницької області від 04.11.2016 року за №01.1-37/5089, в якому останні повідомили, що апеляційну скаргу Бершадської РДА прийнято Вінницьким апеляційним адміністративним судом до розгляду та призначено судове засідання на 25 жовтня 2016 року, яке було перенесено на 08 листопада 2016 року, у зв'язку з цим виконати рішення суду немає можливості. Також даним листом просили відкласти виконання виконавчого провадження до остаточного прийняття рішення у вказаній справі.

11.11.2016 року відповідач надіслав на адресу Бершадської районної державної адміністрації Вінницької області лист, у якому повідомив про відсутність підстав для відкладення провадження виконавчих дій та зазначив, що статтею 124 Конституції України визначено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій її території, оскільки ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду по справі №802/714/16-а від 10.10.2016 року було призначено судове засідання на 25 жовтня 2016 року з розгляду клопотання Бершадської районної державної адміністрації про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Вінницького окружного адміністративного суду від 09 серпня 2016 року. З чого вбачається, що апеляційна скарга Бершадської РДА Вінницької області не була прийнята до розгляду, а лише розглядалось клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Тому, керуючись ст.ст. 63, 75 Закону України «Про виконавче провадження», за невиконання рішення суду, 11.11.2016 року на боржника (Бершадську районну державну адміністрацію Вінницької області) було накладено штраф в розмірі 5100 грн., про що винесено відповідну постанову, в якій також зазначалася вимога щодо виконання рішення згідно з виконавчим документом протягом десяти робочих днів та попереджено боржника про кримінальну відповідальність за умисне невиконання рішення. Вищевказана постанова із супровідним листом направлена на адресу боржника рекомендованим листом з повідомленням.

Згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення вбачається, що Бершадська районна державна адміністрація Вінницької області отримала даного листа 15.11.2016 року.

При вирішенні даного спору суд виходить з наступних приписів чинного законодавства України.

Законом №606-ХІV визначено умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Із 01 січня 2013 року набув чинності Закон України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», який встановлює гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України «Про виконавче провадження», та особливості їх виконання.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 2 вказаного Закону держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є: державний орган; державні підприємство, установа, організація; юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства.

Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» №606-ХІV встановлено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Відповідно до ст. 11 Закону №606-ХІV державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Статтею 17 вказаного Закону визначений перелік виконавчих документів, що підлягають примусовому виконанню державною виконавчою службою.

Так, згідно з п. 1 ч. 2 вказаної статті відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою виконавчі листи, що видаються судами, і накази господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду та рішень Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті і Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті.

За приписами статті 25 Закону України «Про виконавче провадження» №606-ХІV державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

Відповідно до частин 1 - 2 статті 75 Закону України № 606 після відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, що зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець перевіряє виконання рішення не пізніше ніж на наступний день після закінчення строку, встановленого частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення. У разі невиконання зазначених вимог без поважних причин державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону і не пізніше п'яти робочих днів з дня його накладення повторно перевіряє стан виконання рішення.

Якщо рішення не виконано і виконання може бути проведено без участі боржника, державний виконавець організовує виконання відповідно до повноважень, наданих йому законом, та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом. При цьому на боржника повторно накладається штраф у порядку, встановленому статтею 89 цього Закону.

У разі якщо виконати рішення без участі боржника неможливо, державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом, після чого виносить постанову про закінчення виконавчого провадження, яка затверджується начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, і повертає виконавчий документ до суду чи іншого органу (посадової особи), що його видав.

Відповідно до ст.89 Закону № 606-ХІV у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу від десяти до двадцяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян; на посадових осіб - від двадцяти до сорока неоподаткованих мінімумів доходів громадян; на боржника юридичну особу - від сорока до шістдесяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

У разі повторного невиконання рішення боржника без поважних причин державний виконавець у тому ж порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до правоохоронних органів з поданням (повідомленням) про притягнення боржника до кримінальної відповідальності.

Аналогічні приписи містить Інструкція з організації примусового виконання рішень, затверджена наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 р. № 512/5.

Виходячи зі змісту наведених норм, державний виконавець приймає постанову про накладення штрафу за невиконання судового рішення за наявності таких підстав, що судове рішення не виконується боржником без поважних причин та у випадку, коли боржник має реальну можливість виконати судове рішення, проте не робить цього. Отже, під час вирішення питання про накладення штрафу за невиконання рішення зобов'язального характеру державний виконавець повинен встановити, чи були вчинені боржником усі необхідні для виконання рішення, дії, встановити наявність причин, з яких рішення суду не виконується боржником, та перевірити чи є такі причини поважними.

Поважними причинами невиконання рішення суду відповідно до норм чинного законодавства України визнаються обставини, які є об'єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення особи, і пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій.

Як встановлено судом зі змісту адміністративного позову, а також наданих в судовому засіданні пояснень представника позивача, на розгляді у Вінницькому апеляційному адміністративному суді перебуває адміністративна справа №802/714/16-а, в межах якої виданий виконавчий лист №802/714/16-а, про що достеменно відомо державному виконавцю. Крім того, станом на 11.11.2016 року заяви від ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до Бершадської РДА про зміну цільового призначення земельних ділянок не надходило, а тому фактично виконати постанову суду є неможливим, натомість ОСОБА_2 та ОСОБА_3 лише 15.11.2016 р. надіслали заяви про затвердження проекту землеустрою про відведення земельних ділянок за кадастровими номерами 0520480600:001:0150 та 0520480600:03:001:0151.

На думку суду дані обставини є поважними причинами невиконання рішення суду.

Разом з тим, оцінюючи правомірність оскаржуваної постанови державного виконавця про накладення штрафу суд зауважує, що спірні правовідносини повинні регулюватись Законом України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року № 606-XIV, що діяв на момент відкриття виконавчого провадження з виконання постанови Вінницького окружного адміністративного суду від 09.08.2016 року у справі №802/714/16-а. В той же час, відповідачем при винесенні оскаржуваної постанови застосовано норми Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII, що суперечить приписам ст. 58 Конституції України.

Так, відповідно до розділу IV Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII, визначено, що цей Закон набирає чинності через три місяці з дня його опублікування, крім пункту 7 цього розділу цього Закону, який набирає чинності з дня, наступного за днем опублікування цього Закону.

Розділами ХІІІ та ІV Прикінцевих та перехідних положень Законів № 1404-VIII та № 1403-VIII визнано таким, що втратив чинність з дня набрання чинності цим Законом, Закон України «Про державну виконавчу службу».

Закони № 1404-VIII та № 1403-VIII набрали чинності 05.10.2016 року, у зв'язку з чим Закон України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року № 606-ХІV втратив чинність 05.10.2016 року.

Разом з тим, п. 7 Прикінцевих та перехідних положень Законів № 1404-VIII визначено, що виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.

Як зазначено вище, постановою від 30.09.2016 року відкрито виконавче провадження №52405674, зазначена постанова супровідним листом №7431/02.2-27/7 від 30.09.2016 року направлена боржнику Бершадській РДА для виконання. При цьому, у згаданій постанові №52405674 від 30.09.2016 року відповідач повідомив позивача про наслідки, які очікують останнього у випадку ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення суду в наданий державним виконавцем строк для самостійного виконання відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року № 606-ХІV.

З матеріалів справи вбачається та не заперечується сторонами, що у строк, визначений частиною другою статті 25 Закону України «Про виконавче провадження» № 606-ХІV, рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 09.08.2016 року в повному обсязі не виконано, у зв'язку з чим державним виконавцем розпочато примусове виконання рішення.

Так, на момент винесення постанови про відкриття виконавчого провадження наслідки невиконання рішення суду в добровільному порядку визначались нормами ст. 75, ст. 89 Закону України «Про виконавче провадження» № 606-ХІV.

Згідно з частинами 1 - 2 статті 75 Закону України № 606 після відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, що зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець перевіряє виконання рішення не пізніше ніж на наступний день після закінчення строку, встановленого частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення. У разі невиконання зазначених вимог без поважних причин державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону і не пізніше п'яти робочих днів з дня його накладення повторно перевіряє стан виконання рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 89 Закону України «Про виконавче провадження» № 606-ХІV у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на посадових осіб - від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на боржника - юридичну особу - від сорока до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

Отже, розмір штрафу за невиконання в повному обсязі без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення суду в даному випадку повинен становити від сорока до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто в межах від 680 грн. до 1020 грн.

Разом з тим, Законом України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII від 02.06.2016 року, що вступив в дію 05.10.2016 року, розмір штрафних санкцій за невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення суду визначено ст. 75, якою встановлено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

Таким чином, оскільки постанова про відкриття виконавчого провадження була прийнята в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження» № 606-ХІV, а тому і відповідні санкції за її невиконання мали застосовуватись згідно з даним Законом, тобто в розмірі, визначеному ст. 89 Закону № 606-ХІV.

Зважаючи на викладене, суд доходить висновку, що головним державним виконавцем неправомірно винесено постанову від 11.11.2016 року ВП 52405674 про накладення на позивача штрафу.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Перевіривши фактичну та юридичну обґрунтованість доводів сторін та третіх осіб, оцінивши надані ними докази в їх сукупності, суд приходить до переконання що постанову управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області від 11.11.2016 року ВП №52405674 про накладення штрафу в розмірі 5100,00 грн. слід скасувати, як таку, що прийнята з порушенням норм матеріального права.

В той же час, що стосується вимоги позивача про визнання протиправними дій відповідача щодо винесення ним оскаржуваної постанови, то суд зазначає наступне.

Відповідно до вимог частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Результатом оскаржуваних позивачем дій стало прийняття відповідачем рішення у формі постанови від 11.11.2016 року ВП №52405674 про накладення штрафу. При оскарженні такого рішення, суд перевіряє правомірність дій щодо його винесення (прийняття) і у випадку встановлення протиправності в таких діях, скасовує відповідне рішення. Вказане свідчить про те, що скасування рішення охоплює в собі й визнання протиправними дій при його прийнятті, а тому питання протиправності дій, у даному випадку, окремого окреслення судовим рішенням не потребує.

Відтак адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.

Питання про розподіл судових витрат у справі вирішується судом відповідно до вимог статті 94 КАС України, частиною першою якої передбачено, що у випадку, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено (ч. 3 ст. 94 КАС України).

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу від 11.11.2016 року за ВП № 52405674.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь Бершадської районної державної адміністрації сплачений судовий збір у сумі 1378 грн. 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Бошкова Юлія Миколаївна