Постановление суда № 64154541, 18.01.2017, Апеляційний суд Київської області

Справа № 357/10679/15-ц Головуючий у І інстанції Дмитренко А. М.Провадження № 22-ц/780/444/17 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 18 18.01.2017

УХВАЛА

Іменем України

18 січня 2017 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

Головуючого судді: Сушко Л.П.,

суддів: Ігнатченко Н.В., Фінагєєва В.О.,

при секретарі: Волинець Я.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 17 листопада 2016 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про виконання зобовязань за договором,-

ВСТАНОВИЛА:

У липні 2015 року позивач ОСОБА_3 звернулася до суду з вищезазначеною позовною заявою обґрунтовуючи її тим, що 18 червня 2011 року між нею та відповідачем було укладено шлюб, який 23 січня 2015 року рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області було розірвано. Сумісно з відповідачем мають малолітнього сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1. Син проживає разом з нею і знаходиться на її утримані. 14 червня 2011 року між нею та ОСОБА_2 було укладено нотаріально посвідчений шлюбний договір. Відповідно до п.3.3 цього договору, сторони домовилися, що при народженні першої спільної дитини чоловік зобовязаний протягом двох років перерахувати на поточний (картковий) рахунок відкритий на імя Дружини, грошові кошти у сумі що буде еквівалентна 50000,00 доларів США згідно офіційного курсу НБУ на день зарахування грошових коштів, для подальшого інвестування у розвиток бізнесу Дружини. Однак відповідач в добровільному порядку взяті на себе зобовязання не виконав. Під час розгляду справи сторони дійшли згоди щодо вирішення спірного питання та подали суду спільну письмову заяву, в якій виклали умови мирової угоди та просили суд мирову угоду визнати, провадження по справі закрити.

Ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 17 листопада 2016 року визнано мирову угоду, за умовами якої: відповідач ОСОБА_2 визнає позов повністю і зобовязаний сплатити на користь позивача ОСОБА_3 кошти в сумі 1100500 грн., дата виплати встановлюється до 01 травня 2016 року. У випадку придбання відповідачем житла на імя малолітнього сина сторін ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 у вигляді квартири (у Голосіївському районі м. Києва загальною площею не менше 45 кв.м з косметичним ремонтом та всіма зручностями) у строк до 01 травня 2016 року, умови мирової угоди щодо сплати 1 100 500 грн. вважаються виконаними відповідачем повністю і позивач не буде мати жодних претензій. Сторони дійшли до взаємної згоди, що з моменту набуття їхнім малолітнім сином ОСОБА_4 права власності на нерухомість, усі умови шлюбного контракту, укладеного 14.06.2011 року і зареєстрованого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 в реєстрі за № 2320, вважаються виконаними і жодна із сторін матеріальних претензій не має. У випадку не придбання житла на імя малолітнього сина сторін ОСОБА_4, всі умови шлюбного договору зберігають свою юридичну силу і підлягають до виконання відповідачем. Ухвала Білоцерківського міськрайонного суду про визнання мирової угоди є виконавчим документом згідно з п.2 ч.2 ст.17 Закону України «Про виконавче провадження». У разі невиконання відповідачем умов мирової угоди позивач має право направити ухвалу суду про визнання цієї мирової угоди до виконавчої служби для виконання і стягнути з відповідача кошти в сумі 1100500 грн.. Провадження по справі закрито у звязку з укладенням сторонами мирової угоди, яка визнана судом.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_2 просить ухвалу скасувати та ухвалити нову ухвалу, якою відмовити в задоволені позову, посилаючись на її незаконність, необґрунтованість, порушення судом норм матеріального та процесуального права. Вважає, що суд не взяв до уваги, що відповідно до умов договору, він діє до розірвання шлюбу та на момент затвердження мирової угоди закінчив свою дію, так як шлюб був розірваний 23.01.2015 року. Вважає, що суд в результаті розгляду справи змінив предмет спору на майнові зобовязання, оскільки позивачем заявлені були вимоги про повернення коштів.

Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Затверджуючи мировуугодуй закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції виходив із того, що мироваугодаза формою та змістом відповідає вимогам статті 175 ЦПК України і не суперечить закону.

Відповідно до ч.1 ст. 175 ЦПК України мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на основі взаємних поступок і може стосуватися лише прав та обов'язків сторін та предмета позову.

Тобто, мирова угода - це досягнута між сторонами в ході судового розгляду і під контролем суду заснована на взаємних поступках угода, яка по новому визначає їх суб'єктивні права та обов'язки. Метою такої угоди є врегулювання спору між самими сторонами, а її умови можуть стосуватися лише прав та обов'язків сторін та предмету спору. Не може визнаватися судом мирова угода, в якій нічого не вирішено про долю заявлених позивачем вимог і умови якої не пов'язані зі спірними правовідносинами, так як така угода не приведе до усунення конфлікту.

Відповідно до ч. 5 ст.175 ЦПК України якщо умови мирової угоди суперечать закону чи порушують права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у визнанні мирової угоди і продовжує судовий розгляд.

Однією з підстав закриття провадження у справі, відповідно до п.4 ч.1 ст. 205 ЦПК України є укладення сторонами мирової угоди та її визнання судом.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до суду з вимогами про стягнення з відповідача грошових коштів відповідно до умов шлюбного договору в розмірі 1100500,00 грн.

Разом з тим, суд першої інстанції, затверджуючи мирову угоду зобовязав відповідача придбати нерухоме майно, а вразі не виконання цієї вимоги продовжив дію всіх умов шлюбного договору та не звернув уваги на те, що зазначена мирова угода не відповідає вимогам закону, зокрема положенням ст. 175 ЦПК України, оскільки предметом спору є грошові кошти, а шлюбний договір припинив свою дію з розірванням шлюбу сторін.

А тому, суд першої інстанції, усупереч вимог чинного процесуального законодавства, без врахування зазначених обставин, помилково дійшов до висновку про затвердження мирової угоди на підставі ст. 175 ЦПК України та постановив оскаржувану ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Відповідно до ст. 311 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду першої інстанції є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 311 ЦПК України порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання, є підставою для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги заслуговують на увагу, ухвала суду першої інстанції постановлена з порушенням норм процесуального права і підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду в іншому складі суду.

Керуючись ст.ст. 21, 307, 311, 314, 315 ЦПК України, колегія судів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 17 листопада 2016 року скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду в іншому складі суду.

Ухвала оскарженю не підлягає.

Головуючий:

Судді: