Постановление суда № 64123715, 17.01.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/5559/15 Головуючий у 1-й інстанції: Кушнова А.О. Суддя-доповідач: Файдюк В.В.

У Х В А Л А

Іменем України

17 січня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Файдюка В.В.

суддів: Мєзєнцева Є.І.

Чаку Є.В.

При секретарі: Закревській І.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Держпраці в Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 01 листопада 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Головного управління Держпраці в Київській області про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 01 листопада 2016 року адміністративний позов ОСОБА_3 до Головного управління Держпраці в Київській області про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу - задоволено.

Визнано протиправним та скасовано наказ Територіального управління Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки України у Київській області та м. Києві №132-к/тр, яким ОСОБА_3 звільнено з посади начальника Київської обласної державної інспекції нагляду промислової безпеки Територіального управлення Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки України у Київській області та м. Києві.

Поновлено ОСОБА_3 на рівнозначній посаді - начальника відділу розслідування, аналізу та обліку аварій і виробничого травматизму ГУ Держпраці у Київській області.

Стягнуто з Головного управління Держпраці у Київській області на користь ОСОБА_3 суму середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу у розмірі 49 427,28 грн. (сорок дев'ять тисяч чотириста двадцять сім грн. 28 коп.) без урахування обов'язкових податків та зборів.

Стягнуто на користь ОСОБА_3 судові витрати у розмірі 5 671,20 грн. (п'ять тисяч шістсот сімдесят одна грн. 20 коп.).

Допущено негайне виконання постанови суду в частині поновлення ОСОБА_3 на рівнозначній посаді - начальника відділу розслідування, аналізк та обліку аварій і виробничого травматизму ГУ Держпраці у Київській області.

Звернуто до негайного виконання постанову суду в частині стягнення з Головного управління Держпраці у Київській області на користь ОСОБА_3 суми середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу в межах одного місяця у розмірі 4118,93 грн. (чотири тисячі сто вісімнадцять грн. 93 коп.) без урахування обов'язкових податків та зборів.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою в задоволенні позову відмовити.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_3 з червня 2006 року по жовтень 2015 року проходив публічну службу на різних посадах в системі державних органів, що забезпечують реалізацію державної політики з промислової безпеки, охорони праці, державного гірничого нагляду, охорони надр та державного регулювання у сфері безпечного поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення.

Наказом Територіального управління державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки України у Київській області та м. Києві від 03 липня 2012 року № 158-к позивача призначено на посаду начальника Київської обласної державної інспекції нагляду з промислової безпеки Територіального управління Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки України у Київській області та м. Києві.

Наказом Територіального управління Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки України у Київській області та м. Києві від 08 січня 2014 року № 1-к/тр «Про введення в дію структури, штатного розпису на 2014 рік та затвердження Положень про структурні підрозділи територіального управління» позивача переведено на посаду начальника Київської обласної державної інспекції нагляду промислової безпеки Територіального управління Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки України у Київській області та м. Києві.

Постановою Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2014 року № 442 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» вирішено утворити Державну службу України з питань праці, реорганізувавши шляхом злиття Державну інспекцію з питань праці та Державну службу гірничого нагляду та промислової безпеки і поклавши на Службу, що утворюється, функції з реалізації державної політики, які виконували органи, що припиняються (крім функцій з реалізації державної політики у сфері охорони надр), а також функції з реалізації державної політики у сфері гігієни праці та функції із здійснення дозиметричного контролю робочих місць і доз опромінення працівників.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року № 100 постановлено утворити як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної служби з питань праці за переліком згідно з додатком, реорганізувавши шляхом злиття територіальні органи Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки і Державної інспекції з питань праці.

Цією ж постановою установлено, що територіальні органи, які утворюються згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року № 100, є правонаступниками прав та обов'язків територіальних органів Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки і Державної інспекції з питань праці, що реорганізуються.

Наказом Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки України від 19 березня 2015 року №15 «Про реорганізацію територіальних управлінь Держгірпромнагляду України» утворено комісію з реорганізації Територіального управління Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки України у Київській області та м. Києві.

Наказом Територіального управління державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки України у Київській області та м. Києві від 20 березня 2015 року №16 «Про реорганізацію територіального управління Держгірпромнагляду у Київській області та м. Києві» затверджено заходи з реорганізації територіального управління Держгірпромнагляду у Київській області та м. Києві, пунктами 5 та 6 яких було передбачено здійснити до 25 березня 2015 року надання профспілковому комітету Територіального управління Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки України у Київській області та м. Києві інформації про припинення юридичної особи та про наступне вивільнення працівників, до 03 квітня 2015 року - попередження працівників Територіального управління про наступне вивільнення.

30 жовтня 2015 року Головним управлінням Держпраці у Київській області на виконання вимог статті 49-2 Кодексу законів про працю України та у зв'язку з припиненням Територіального управління Держгірпромнагляду у Київській області та м. Києві позивачу було запропоновано посаду головного державного інспектора відділу гірничого нагляду Головного управління Держпраці у Київській області, від якої позивач відмовився.

Наказом Територіального управління Держгірпромнагляду у Київській області та м. Києві від 30 жовтня 2015 року №132-к/тр позивача на підставі пункту 1 частини 1 статті 40 Кодексу законів про працю України звільнено з посади начальника Київської обласної державної інспекції нагляду промислової безпеки у зв'язку із скороченням штату працівників.

Позивач вважаючи, що при звільненні відповідач грубо порушив його трудові права, оскільки не вжив достатніх заходів для переведення його на іншу роботу, звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Вищенаведені обставини, встановлені судом першої інстанції, перевірені і знайшли своє підтвердження при апеляційному розгляді справи.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 1 Кодексу законів про працю України встановлено, що зазначений Кодекс регулює трудові відносини всіх працівників.

Відповідно до ч. 1 статті 40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Згідно із ч. 2 статті 40 КЗпП України звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Відповідно до статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.

Згідно ч. 3 статті 49-2 КЗпП України одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації працівник, за своїм розсудом, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. Водночас власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про наступне вивільнення працівника із зазначенням його професії, спеціальності, кваліфікації та розміру оплати праці.

У випадках зміни власника підприємства (установи, організації) чи його реорганізації (злиття з іншим підприємством, приєднання до іншого підприємства, поділу підприємства, виділення з нього одного або кількох нових підприємств, перетворення одного підприємства в інше) дія трудового договору працівника продовжується (частина 3 статті 36 КЗпП). При реорганізації підприємства або при його перепрофілюванні звільнення за пунктом 1 статті 40 КЗпП може мати місце, якщо це супроводжується скороченням чисельності або штату працівників, змінами у їх складі за посадами, спеціальністю, кваліфікацією, професіями.

Такі висновки повністю відповідають правовій позиції Верховного Суду України, що була неодноразово висловлена, зокрема, в постанові від 19 січня 2016 року (справа №21-2225а15), відповідно до якої встановлена законодавством можливість ліквідації державної установи (організації) з одночасним створенням іншої, яка буде виконувати повноваження (завдання) особи, що ліквідується, не виключає, а включає зобов'язання роботодавця (держави) по працевлаштуванню працівників ліквідованої установи.

З'ясовуючи питання, чи дійсно мало місце скорочення чисельності або штату працівників у зв'язку з реорганізацією Держгірпромнагляду шляхом злиття з Державною інспекцією з питань праці і утворенням внаслідок злиття Державної служби України з питань праці, судом першої інстанції було вірно встановлено наступне.

Згідно структури Територіального управління Держгірпромнагляду у Київській області та м. Києві, що затверджена наказом Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки від 05 січня 2015 року, до складу ТУ Держгірпромнагляду у Київській області та м. Києві входило дев'ять інспекцій: (1) Державна інспекція нагляду у гірничодобувній промисловості та за охороною надр, (2) Державна інспекція нагляду у газовому комплексі та хімічній промисловості, (3) Державна інспекція нагляду в енергетиці, (4) Державна інспекція нагляду у будівництві, (5) Державна інспекція нагляду за об'єктами котлонагляду та підйомними спорудами, (6) Державна інспекція нагляду у машинобудуванні, на транспорті та у зв'язку, (7) Державна інспекція нагляду в агропромисловому комплексі, (8) Державна інспекція нагляду у соціально-культурній сфері, (9) Київська обласна державна інспекція нагляду промислової безпеки; та шість відділів: (1) Відділ бухгалтерського обліку, (2) Відділ юридично-правової роботи та персоналу, (3) Відділ організації державного нагляду; (5) Загальний відділ, (6) Відділ розслідування нещасних випадків та обліку травматизму.

Як зазначалося вище, позивач до звільнення у зв'язку з скороченням штату очолював Київську обласну державну інспекцію нагляду промислової безпеки Територіального управління Держгірпромнагляду у Київській області та м. Києві.

Згідно штатного розпису ТУ Держгірпромнагляду у Київській області та м. Києві загальна кількість штатів територіального управління станом на 01 вересня 2015 року становила 165 штатних одиниць, у тому числі 16 штатних одиниць у Київській обласній державній інспекції нагляду промислової безпеки, з яких одна посада начальника інспекції з посадовим окладом 1595,00 грн., яку обіймав позивач до звільнення.

Наказом Головного управління Держпраці у Київській області від 02 червня 2015 року №2-к «Про введення в дію структури та штатного розпису Головного управління Держпраці у Київській області» у новоствореній службі було передбачено 271 штатну одиницю.

Структура новоутвореного Головного управління Держпраці у Київській області передбачає поділ на управління, до складу яких входять відділи, самостійні відділи та сектори.

Судом було встановлено, що до складу Головного управління Держпраці у Київській області увійшло два управління, а саме: Управління з питань праці та Управління нагляду в промисловості і на об'єктах підвищеної небезпеки; шість самостійних відділів, у тому числі відділ розслідування, аналізу та обліку аварій і виробничого травматизму.

Таким чином, матеріалами підтверджується, що при злитті Державної інспекції з питань праці та Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки відбулось скорочення штатів, зокрема було скорочено посади начальників відповідних інспекцій, що входили до структури ТУ Держгірпромнагляду у Київській області та м. Києві.

Разом з цим, шість відділів, які увійшли до складу Управління нагляду в промисловості і на об'єктах підвищеної небезпеки ГУ Держпраці у Київській області, після злиття виконують функції дев'яти інспекцій, що входили до складу ТУ Держгірпромнагляду у Київській області та м. Києві, у тому числі Київської обласної державної інспекції нагляду промислової безпеки, яку очолював позивач.

Як вбачається зі списку вакантних посад Головного управління Держпраці у Київській області, станом на дату звільнення позивача в Управлінні з питань праці ГУ Держпраці у Київській області та в Управлінні нагляду в промисловості і на об'єктах підвищеної небезпеки ГУ Держпраці у Київській області вакантними були по 4 посади начальників відповідних відділів та по 3 посади заступників начальника відповідних відділів; крім того була вакантною посада начальника відділу розслідування, аналізу та обліку аварій і виробничого травматизму.

Однак, 30 жовтня 2015 року начальником ГУ Держпраці у Київській області позивачу було запропоновано лише посаду головного державного інспектора Відділу гірничого нагляду Головного управління Держпраці у Київській області, з якою він не погодився. Будь-яких інших посад позивачу до моменту його звільнення не пропонувалось.

Виходячи з тлумачення пункту 1 частини 1 статті 40, частин 1 та 3 статті 49-2 КЗпП власник або уповноважений ним орган одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці зобов'язаний запропонувати працівникові всі наявні вакантні посади, які він може обіймати відповідно до своєї кваліфікації, досвіду трудової діяльності, обсягу виконуваної роботи.

Так, з наявних матеріалів справи вбачається, що позивач займав керівні посади в системі державних органів, що забезпечують реалізацію державної політики з промислової безпеки, охорони праці, державного гірничого нагляду, охорони надр та державного регулювання у сфері безпечного поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення з 2010 року.

Дані обставино детально описано в оскаржуваній постанові та сторонами не заперечується.

Однак, відповідач, пропонуючи позивачу посаду головного державного інспектора Відділу гірничого нагляду Головного управління Держпраці у Київській області досвід, рівень кваліфікації та професійних навичок позивача не врахував.

Жодних доказів про невідповідність кваліфікації позивача вакантним посадам, рівнозначним за посадовими обов'язками посаді, яку займав позивач, та доказів вжиття заходів щодо переведення його на такі вакантні посади, відповідач не надав.

У постанові від 01 квітня 2015 року (6-40цс15) Верховний Суд України відзначив, що власник є таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП, щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

При цьому роботодавець зобов'язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював.

Таким чином, колегія суддів погоджується з тим, що станом на момент звільнення позивача у ГУ Держпраці у Київській області були вакантними посади, що відповідали його досвіду, спеціальності та кваліфікації, тому пропозиція позивачу обійняти значно нижчу посаду була здійснена без достатніх правових підстав та необґрунтовано.

Відтак, пропонування позивачу посади головного державного інспектора відділу гірничого нагляду Головного управління Держпраці у Київській області не можна вважати виконанням відповідачем вимог статті 40 Кодексу законів про працю України в частині забезпечення переведення на іншу роботу.

Слід зазначити, що про наступне звільнення у зв'язку з скороченням штату у порядку та спосіб, що визначений у статті 49-2 КЗпП, відповідач позивача не повідомляв.

Хоча в апеляційній скарзі відповідач наполягає на тому, що позивач належним чином був повідомлений про наступне звільнення.

Дане твердження не приймається до уваги судом, оскільки згідно висновків почеркознавчої експертизи, призначеної судом ухвалою від 19 травня 2016 року у справі за клопотанням позивача встановлено, що підпис від імені ОСОБА_3 у графі «Ознайомлений» в попередженні ОСОБА_3 від 27 березня 2015 року про наступне звільнення у зв'язку з реорганізацією виконаний не позивачем, а іншою особою з наслідуванням підпису ОСОБА_3

З огляду на викладені вище обставини, апеляційний суд вважає, що звільнення позивача відбулось з грубим порушенням вимог, встановлених статтями 40 та 49-2 Кодексу законів про працю України, а тому є незаконним.

Згідно частини 1 статті 235 Кодексу законів про працю України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Відповідно до пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року № 100 територіальні органи, які утворюються згідно з цією постановою Кабінету Міністрів України, є правонаступниками прав та обов'язків територіальних органів Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки і Державної інспекції з питань праці, що реорганізуються.

Отже, на момент розгляду справи судом Територіальне управління Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки України у Київській області та м. Києві, де проходив службу позивач, - ліквідоване, а посаду, яку займав позивач, у зв'язку із введенням в дію структури та штатів ГУ Держпраці у Київській області, - скорочено.

Рівнозначною посадою є, насамперед, та посада, що за колом функціональних (посадових) обов'язків найбільш повно відповідає посаді, з якої було незаконно звільнено особу.

З аналізу функцій та завдань роботодавця позивача та його правонаступника судом першої інстанції вірно було визначено, що після реорганізації ТУ Держгірпромнагляду у Київській області та м. Києві, функції щодо здійснення державного нагляду (контролю) за додержанням законодавства з охорони праці в частині безпечного ведення робіт, промислової безпеки юридичними та фізичними особами покладені на відділи у складі Управління нагляду в промисловості і на об'єктах підвищеної небезпеки ГУ Держпраці у Київській області (залежно від спеціалізації), натомість функції розслідування, обліку та аналізу аварій і нещасних випадків на виробництві - на відділ розслідування, аналізу та обліку аварій і виробничого травматизму ГУ Держпраці у Київській області.

З наведеного вбачається, що посади начальника відділу розслідування, аналізу та обліку аварій і виробничого травматизму ГУ Держпраці у Київській області та посади начальників шести відділів у складі Управління нагляду в промисловості і на об'єктах підвищеної небезпеки ГУ Держпраці у Київській області є рівнозначними посаді, яку займав позивач до звільнення.

Оскільки відповідач одночасно з попередженням про звільнення зобов'язаний був запропонувати позивачу всі рівнозначні вакантні посади, що були наявними у ГУ Держпраці у Київській області, у тому числі посаду начальника відділу розслідування, аналізу та обліку аварій і виробничого травматизму ГУ Держпраці у Київській області, вимога позивача про поновлення його на такій посаді є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Частиною 2 статті 235 Кодексу законів про працю України передбачено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Верховний Суд України у постанові від 14 січня 2014 року (справа №21-395а13) зазначив, що суд, ухвалюючи рішення про поновлення на роботі, має вирішити питання про виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу, визначивши при цьому розмір такого заробітку за правилами, закріпленими у Порядку.

Постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100 затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати (далі - Порядок №100).

Відповідно до п.2 Порядку № 100 середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 цього Порядку.

За приписами абзацу 3 пункту 3 Порядку №100 усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.

В пункті 6 Постанови Про практику застосування судами законодавства про оплату праці від 24 грудня 1999 року №13 Пленум Верховного Суду України зазначив, що задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Пунктом 8 Порядку №100 встановлено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Як вбачається з довідки Територіального управління Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки України у Київській області та м. Києві від 29 грудня 2015 року №02-102/158, сума заробітної плати позивача у серпні 2015 року становила 4073,97 грн., у вересні 2015 року - 4163,89 грн. При цьому, кількість календарних днів, за які позивачу нараховано заробітну плату складає 42 дні: 20 днів у серпні 2015 року та 22 дні у вересні 2015 року.

Отже, середньоденна заробітна плата позивача становить 196,14 грн. [ (4073,97+4163,89) / 42 ].

Період вимушеного прогулу позивача складає 252 дня. Таким чином, розмір середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу, що підлягає стягненню на користь позивача, становить 49 427,28 грн. (252 х 196,14).

Згідно із пункту 2 частини 1 статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України негайно виконуються постанови суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць; поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Враховуючи викладене, є вірним висновок суду першої інстанції про поновлення позивача на роботі та стягнення з Г Головного управління Держпраці в Київській області суми середнього грошового забезпечення за час вимушеного прогулу.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно, правомірним є висновок суду першої інстанції про задоволення даного адміністративного позову.

Відповідно до статті 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Головного управління Держпраці в Київській області - залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 01 листопада 2016 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 КАС України та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтею 212 КАС України.

Головуючий суддя

Судді

Головуючий суддя Файдюк В.В.

Судді: Мєзєнцев Є.І.

Чаку Є.В.