Постановление суда № 64106982, 16.01.2017, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №486/1162/16-ц 16.01.2017 16.01.2017

Провадження №22-ц/784/113/17

Справа № 486/1162/16-ц

Провадження № 22-ц/784/113/17 Головуючий першої інстанції: Савін О.І.

Суддя-доповідач апеляційного суду: Базовкіна Т.М.

У Х В А Л А

Іменем України

16 січня 2017 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого: Базовкіної Т.М..,

суддів: Самчишиної Н.В., Серебрякової Т.В.,

із секретарем судового засідання: Гавор В.Б.

за участю: представника державної виконавчої служби - Величко Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві цивільну справу за апеляційною скаргою Южноукраїнського міського відділу державної виконавчої

служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області

на окрему ухвалу Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 09 листопада 2016 р. за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 та Товариства з обмеженою відповідальністю «Надія і КО» до приватного нотаріуса Київського нотаріального округу Юдіна Максима Анатолійовича, Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» про визнання протиправними дій приватного нотаріуса, скасування рішення про реєстрацію обтяжень та скасування рішення про реєстрацію права власності на об'єкт нерухомості,

в с т а н о в и л а :

У жовтні 2016 р. ОСОБА_3, ОСОБА_4 та Товариство з обмеженою відповідальністю «Надія і КО» (далі - ТОВ «Надія і КО») звернулися з позовом до приватного нотаріуса Київського нотаріального округу Юдіна М.А., Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» (далі - «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія») про визнання протиправними дій приватного нотаріуса, скасування рішення про реєстрацію обтяжень та скасування рішення про реєстрацію права власності на об'єкт нерухомості, одночасно надавши суду заяву про забезпечення зазначеного позову.

Ухвалою Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 31 жовтня 2016 р. заява про забезпечення позову задоволена: накладено арешт на нежитлову будівлю - цілісний майновий комплекс, розташований по бульвару Шкільному, 2 м. Южноукраїнськ Миколаївської області, загальною площею 1213,4 кв.м, заборонивши його відчуження у будь-якій формі до вступу в законну силу рішення суду по цивільній справі за позовомОСОБА_3, ОСОБА_4 та Товариство з обмеженою відповідальністю «Надія і КО» (далі - ТОВ «Надія і КО») до приватного нотаріуса Київського нотаріального округу Юдіна М.А., Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» (далі - «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія») про визнання протиправними дій приватного нотаріуса, скасування рішення про реєстрацію обтяжень та скасування рішення про реєстрацію права власності на об'єкт нерухомості.

02 листопада 2016 р. головним державним виконавцем Южноукраїнського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області(далі - Южноукраїнський МВ ДВС ГТУЮ у Миколаївській області) до суду першої інстанції було надіслано повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання у зв'язку з несплатою авансового внеску.

09 листопада 2016 р. Южноукраїнським міським судом Миколаївської області відносно дій Южноукраїнського МВ ДВС ГТУЮ у Миколаївській області постановлено окрему ухвалу.

В апеляційній скарзі представник Южноукраїнського МВ ДВС ГТУЮ у Миколаївській області вказує, що окрема ухвала суду постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права й просить її скасувати.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника відділу ДВС, дослідивши матеріли справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню із таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, ухвалою Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 31 жовтня 2016 р. задоволено заяву про забезпечення позову, яка подана по справі за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 та Товариства з обмеженою відповідальністю «Надія і КО» до приватного нотаріуса Київського нотаріального округу Юдіна М.А., Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» про визнання протиправними дій приватного нотаріуса, скасування рішення про реєстрацію обтяжень та скасування рішення про реєстрацію права власності на об'єкт нерухомості.

Накладено арешт на нежитлову будівлю - цілісний майновий комплекс, розташований по бульвару Шкільному, 2 м. Южноукраїнськ Миколаївської області, загальною площею 1213,4 кв.м, заборонивши його відчуження у будь-якій формі до вступу в законну силу рішення суду по цивільній справі за позовомОСОБА_3, ОСОБА_4 та Товариство з обмеженою відповідальністю «Надія і КО» (далі - ТОВ «Надія і КО») до приватного нотаріуса Київського нотаріального округу Юдіна М.А., Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» (далі - «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія») про визнання протиправними дій приватного нотаріуса, скасування рішення про реєстрацію обтяжень та скасування рішення про реєстрацію права власності на об'єкт нерухомості.

Копію ухвали про забезпечення позову було направлено до Южноукраїнського МВ ДВС ГТУЮ для виконання.

02 листопада 2016 р. головним державним виконавцем Южноукраїнського МВ ДВС ГТУЮ у Миколаївській області до суду першої інстанції було надіслано повідомлення про повернення виконавчого документу без прийняття до виконання.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд вважав, що повернення ухвали про застосування заходів забезпечення позову без виконання суперечить вимогам закону.

Повертаючи ухвалу суду без виконання головний державний виконавець вважав, що для цього є підстави, передбачені пунктами 6, 8 ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження».

Проте такий висновок є помилковим, враховуючи наступне.

В силу пунктів 6, 8 ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягував не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до ст. 26 цього Закону; стягувач не надав підтвердження сплати авансового внеску, якщо авансування є обов'язковим.

Виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження (ч. 1 ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження»).

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Виконавець, згідно із ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» примусовому виконанню на підставі цього Закону підлягають серед іншого ухвали, постанови судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом.

Частинами 1, 3 статті 151 ЦПК України визначено, що суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може на будь-якій стадії розгляду справи вжити заходи забезпечення позову, якщо невжиття їх може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого знаходиться справа, в день її надходження без повідомлення відповідача та інших осіб, які беруть участь у справі (ч. 1 ст. 153 ЦПК України).

Про вжиття заходів забезпечення позову суд постановляє ухвалу, в якій зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання, порядок виконання, розмір застави, якщо така призначена (ч. 5 ст. 153 ЦПК України).

Частиною 9 ст. 153 ЦПК України передбачено, що ухвала про забезпечення позову виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень.

З аналізу наведених норм закону колегія суддів дійшла висновку, що вжиття заходів забезпечення позову є одним з інститутів судового провадження у цивільних справах, який застосовується саме судом як органом держави, який здійснює правосуддя (ст.ст. 1, 2 Закону України «Про судоустрій та статус суддів»), з метою забезпечення ефективності такого провадження

Забезпечення позову застосовується судом як органом, що здійснює правосуддя, саме для забезпечення виконання завдання цивільного судочинства, визначеного ст. 1 ЦПК України, - своєчасного розгляду і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

З огляду на таке, а також з урахуванням особливостей розгляду заяв про забезпечення позову, які розглядаються у день надходження, без повідомлення осіб, які беруть участь у справі, а постановлені за наслідками їх розгляду ухвали підлягають негайному виконанню, саме ухвала суду про забезпечення позову, направлена для примусового виконання судом в цьому випадку є документом, який підлягає примусовому виконанню відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження».

В силу ч. 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець розпочинає виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону:

1)за заявою стягувача про примусове виконання рішення;

2)за заявою прокурора у разі представництва інтересів громадян;

3)якщо виконавчий документ надійшов від суду у випадках, передбачених законом;

4)якщо виконавчий документ надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду у порядку, встановленому законом;

5)у разі якщо виконавчий документ надійшов від Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів.

До заяви про примусове виконання рішення стягувач додає квитанцію про сплату авансового внеску в розмірі 2 відсотків суми, що підлягає стягненню, але не більше 10 мінімальних розмірів заробітної плати, а за рішенням немайнового характеру - у розмірі одного мінімального розміру заробітної плати з боржника - фізичної особи та в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.

Від сплати авансового внеску звільняються стягувачі за рішеннями про:

стягнення заробітної плати, поновлення на роботі та за іншими вимогами, що випливають із трудових правовідносин;

обчислення, призначення, перерахунок, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг;

відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також смертю фізичної особи;

стягнення аліментів;

відшкодування майнової та/або моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Від сплати авансового внеску також звільняються державні органи, інваліди війни, інваліди I та II груп, законні представники дітей-інвалідів і недієздатних інвалідів I та II груп, громадяни, віднесені до категорій 1 та 2 осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, у разі їх звернення до органів державної виконавчої служби.

Таким чином, суд у випадку направлення на примусове виконання ухвали про забезпечення позову як державний орган звільнений від сплати авансового внеску.

Відповідно до ч. 1 ст. 211 ЦПК України суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону і встановивши причини та умови, що сприяли вчиненню порушення, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним особам чи органам для вжиття заходів щодо усунення цих причин та умов.

З урахуванням викладених обставин справи та положень закону суд дійшов обґрунтованого висновку, що повернення виконавчого документу - ухвали суду про забезпечення позову 02 листопада 2016 р. головним державним виконавцем Южноукраїнського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області є неправомірним, а тому правильно вважав, що є передбачені ч. 1 ст. 211 ЦПК України підстави для постановлення окремої ухвали з метою усунення порушень закону, допущених головним державним виконавцем.

Доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки ґрунтуються на помилковому тлумаченні положень закону, що регулюють виконання судових рішень.

Зокрема, з огляду на наведені вище особливості вирішення питання про застосування заходів забезпечення позову, положення ч. 9 ст. 153 ЦПК України, помилковим є доводи апеляційної скарги про те, що законом не передбачено звернення безпосередньо до суду за виконанням вказаної ухвали.

Також є таким, що суперечить положенням ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження», посилання в апеляційній скарзі на те, що виконання вказаної ухвали можливо лише за умови сплати авансового внеску, оскільки суд, який відповідно до вимог закону направив на виконання ухвалу про забезпечення позову як державний орган звільнений від сплати авансового внеску.

За такого колегія суддів не вбачає підстав для скасування оскаржуваної ухвали суду.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу Южноукраїнського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області відхилити,ухвалу Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 09 листопада 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий Т.М. Базовкіна

Судді: Н.В. Самчишина

Т.В. Серебрякова