Постановление суда № 64047967, 12.01.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

12 січня 2017 року м. Київ К/800/878/17

Суддя Вищого адміністративного суду України Єрьомін А.В., розглянувши матеріали касаційної скарги Київського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Київського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2016 року у справі за позовом Київського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до товариства з обмеженою відповідальністю «Фора» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2016 року, в задоволенні адміністративного позову відмовлено..

Не погоджуючись з вищезазначеними судовими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати зазначені вище судові рішення, ухвалити нове судове рішення про задоволення адміністративного позову.

Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, суди попередніх інстанцій виходили з того, що на підтвердження вжиття залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення, відповідачем подано до суду копії звітів за формою №3-ПН, що подавались ним до Києво-Святошинського районного центру зайнятості Київської області по два рази на місяць протягом 2015 року із зазначенням створеного робочого місця та наявної вакансії з відміткою про працевлаштування саме інвалідів.

Крім того, як встановлено судами, що товариство з обмеженою відповідальністю «Фора» зверталось до Дарницького, Дніпровського районних центрів зайнятості та до Київського обласного центру зайнятості з питань працевлаштування інваліда, що підтверджується відповідними листами, копії яких наявні в матеріалах справи.

Також, з метою виконання встановленого законом нормативу по працевлаштуванню інвалідів, відповідачем протягом 2015 року розміщувались оголошення в засобах масової інформації щодо наявності у торгівельній мережі продуктових магазинів «Фора» вакансій для працевлаштування, у тому числі, інвалідів, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями примірників журналу «Робота».

Відповідачем не наведено жодного доказу, що компетентні органи, які займаються направленням інвалідів для працевлаштування направляли інвалідів до відповідача для працевлаштування і доказів безпосереднього звернення інвалідів на ТОВ «Фора» з метою працевлаштування і відмови в такому працевлаштуванні.

Отже, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про підтвердження наявними у матеріалах справи доказами факту виконання відповідачем протягом 2015 року вимог Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» щодо працевлаштування інвалідів та вжиття ним всіх залежних заходів щодо працевлаштування інвалідів.

Судом не встановлено бездіяльності чи протиправних дій відповідача, а також його вини у непрацевлаштуванні інвалідів, що є складовими господарського правопорушення. Підприємством здійснені всі залежні від нього заходи по недопущенню господарського правопорушення, а тому відсутні правові підстави для застосування адміністративно-господарських санкцій та пені.

У відкритті касаційного провадження у справі належить відмовити.

Відповідно до частини першої статті 32 Закону України “Про судоустрій та статус суддів” від 7 липня 2010 року №2453-VI та частини третьої статті 20 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) від 6 липня 2005 року №2747-IV Вищий адміністративний суд України переглядає судові рішення місцевих та апеляційних адміністративних судів у касаційному порядку як суд касаційної інстанції.

Згідно з частиною третьою статті 211 КАС України підставами касаційного оскарження є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.

За змістом пункту 4 частини другої статті 213 КАС України касаційна скарга повинна бути обґрунтованою, тобто містити посилання на помилкове застосування судами норм матеріального права, які не підлягають застосуванню до спірних відносин; та/або неправильне застосування норм матеріального права, які хоч і підлягають застосуванню, проте неправильно витлумачені судами; та/або порушення судами норм процесуального права (та пояснення, яким чином такі порушення вплинули на правильність вирішення справи, у випадку, якщо оскаржується судове рішення по суті).

Виходячи з викладеного, зазначена касаційна скарга не є обґрунтованою, а викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, оскільки були належним чином досліджені й оцінені судами, а заявник не наводить підстав вважати, що суди при цьому неправильно застосували норми матеріального або процесуального права.

Відповідно до пункту 5 частини п’ятої статті 214 КАС України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

Виходячи з викладеного, та керуючись статтями 211, 213, 214 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Київського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Київського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2016 року у справі за позовом Київського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до товариства з обмеженою відповідальністю «Фора» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені.

Ухвала оскарженню не підлягає, може бути переглянути Верховним Судом України у порядку, встановленому Кодексом адміністративного судочинства України.

Суддя А.В. Єрьомін