Постановление суда № 63809218, 28.12.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

28 грудня 2016 року м. Київ К/800/29650/16

Суддя Вищого адміністративного суду України Швед Е.Ю., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1

на постанову Зарічненського районного суду Рівненської області від 03 серпня 2016 року

та постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 04 жовтня 2016 року

у справі № 561/433/16-а

за позовом ОСОБА_1

до Зарічненського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області

про визнання дій неправомірними і зобов'язання вчинити дії,

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з позовом до Зарічненського об'єднаного Управління пенсійного фонду України Рівненської області, в якому просив визнати дії неправомірними та зобов'язати провести поновлення виплати раніше призначеної пенсії з 07 жовтня 2009 року.

Постановою Зарічненського районного суду Рівненської області від 03 серпня 2016 року позов задоволено частково, визнано протиправними дії відповідача щодо відмови поновити та виплати ОСОБА_1 раніше призначеної пенсії. Зобов'язано відповідача поновити виплату ОСОБА_1 пенсії у відповідності до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» починаючи з 11 січня 2016 року у розмірах відповідно до чинного законодавства. В частині визнання дій неправомірними та зобов'язання провести поновлення виплати раніше призначеної пенсії за період з 07 жовтня 2009 року по 10 січня 2016 року позов залишено без розгляду.

Постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 04 жовтня 2016 року, змінено постанову Зарічненського районного суду Рівненської області від 03 серпня 2016 року, вказавши дату зобов'язання відповідача відновити виплату ОСОБА_1 пенсії з 04 січня 2016 року. В решті постанову залишено без змін.

До Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга ОСОБА_1, в якій позивач, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просить рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати, ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Як вбачається з доданих до касаційної скарги судових рішень, ОСОБА_1 є громадянкою України, що підтверджується її закордонним паспортом, яка постійно мешкає в США.

Позивач перебуває на обліку в Зарічненському об'єднаному Управлінні пенсійного фонду України Рівненської області та отримувала пенсію за віком. З 01 липня 2009 року виплата пенсії припинена після виїзду за кордон.

30 травня 2016 року представник позивача звернувся з письмовою заявою до відповідача про поновлення виплати раніше призначеної пенсії ОСОБА_1, виплата якої була припинена у зв'язку з виїздом останньої за кордон.

Листом від 10 липня 2016 року № 15/02-2 відповідач повідомив представника ОСОБА_1 ОСОБА_2, з посиланням на п. 1.5 «Про затвердження Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», що заява про поновлення виплати пенсії за віком, всупереч вищевказаному Порядку, подана до пенсійного органу не особисто уповноваженим представником та не надано оригіналів та копій необхідних документів.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції, з рішенням якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що згідно з ст. 51 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у разі виїзду пенсіонера на постійне місце проживання за кордон пенсія, призначена в Україні, за заявою пенсіонера може бути виплачена йому за шість місяців наперед перед від'їздом, рахуючи з місяця, що настає за місяцем зняття з обліку за місцем постійного проживання. Під час перебування за кордоном пенсія виплачується в тому разі, якщо це передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Рішенням № 25-рп/2009 п. 2 ч. 1 ст. 49, друге речення ст. 51 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» щодо припинення виплати пенсії на весь час проживання (перебування) пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, Конституційний Суд України визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційним). Зазначені положення Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Таким чином, з дня набрання чинності Рішення № 25-рп/2009 виникли підстави для поновлення конституційного права особи на виплату пенсії, виплата якої була зупинена на підставі положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». З цього часу відповідач був зобов'язаний відновити виплату пенсії громадянам України, які виїхали на постійне місце проживання за кордон.

Проте наявність обов'язку у відповідача відновити виплату пенсії не позбавляє обов'язку позивача щодо захисту свого права. Отже, після прийняття Рішення № 25-рп/2009 та невідновлення виплати пенсії позивачу, позивач повинен був дізнатися про порушення свого права, а відтак і розпочався строк звернення до суду.

Згідно з ч. 2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Ст. 100 КАС України встановлено, що адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

Ч. 2 цієї статті передбачено, що позовна заява може бути залишена без розгляду як на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання, так і в ході підготовчого провадження чи судового розгляду справи.

За таких обставин, суд першої інстанції, з рішенням якого погодився суд апеляційної інстанції дійшов висновку, про те, що виплата раніше призначеної позивачу пенсії підлягає поновленню, у зв'язку з відсутністю підстав для її зупинення, передбачених ст. 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Крім того, суд апеляційної інстанції, обгрунтовано змінив рішення суду першої інстанції в частині зобовязання поновлення виплатити пенсії починаючи з 11 січня 2016 року, з огляду на те що, з позовом представник позивача звернувся 04 липня 2016 року, тому пенсія підлягає відновленню з 04 січня 2016 року .

Доводи касаційної скарги вказаних висновків судів не спростовують.

Відповідно до п. 5 ч. 5 ст. 214 КАС України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

За змістом вказаної норми касаційна скарга повинна містити посилання на помилкове та/або неправильне застосування норм матеріального права при вирішенні справи, порушення судами норм процесуального права (у разі оскарження судового рішення по суті - пояснення щодо того, яким чином такі порушення вплинули на правильність вирішення справи).

Оскільки доводи скаржника не спростовують висновки судів попередніх інстанцій та не викликають необхідності перевірки матеріалів справи у зв'язку з ненаведенням підстав, які б дозволили вважати, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми матеріального або процесуального права, ця касаційна скарга є необґрунтованою.

Керуючись статтями 211, 213, 214 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Зарічненського районного суду Рівненської області від 03 серпня 2016 року та постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 04 жовтня 2016 року у справі № 561/433/16-а .

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Е.Ю. Швед