Постановление суда № 63809075, 28.12.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

28 грудня 2016 року м. Київ К/800/28424/16

Суддя Вищого адміністративного суду України Маринчак Н.Є., перевіривши відповідність вимогам статті 213 КАС України матеріали касаційної скарги Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління ДФС у Сумській області на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 30 травня 2016 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2016 року у справі №818/398/16 за позовом Дочірнього підприємства «Сумський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління ДФС у Сумській області про скасування податкового повідомлення-рішення,-

встановив :

ДП «Сумський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» звернулось до Сумського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення від 21 березня 2016 року №0000221402 про збільшення суми грошового зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 128974,50 грн., у тому числі 85983,00 грн. за основним платежем та 42991,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Підставою для прийняття вказаного податкового повідомлення-рішення став висновок контролюючого органу, викладений в акті документальної позапланової виїзної перевірки від 02 березня 2016 року №325/1402/31931024/27, щодо порушення ДП «Сумський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» пп. 14.1.36 п 14.1. ст. 14, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України у зв’язку з неправомірним віднесенням до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у ціні придбаних у МПП «Лист» пічного палива та бітуму, на підставі документів, що не мають статусу первинних у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», оскільки, враховуючи виявлені недоліки, вони не підтверджують факти здійснення господарських операцій.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 30 травня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2016 року, позовні вимоги задоволено.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що підставою для виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення відповідних операцій первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.

При цьому, сама собою наявність або відсутність окремих документів чи недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновків про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов’язань, власному капіталі платника у зв’язку з його господарською діяльністю.

Застосовуючи зазначені правила оподаткування при оцінці оспорюваних господарських операцій, суди врахували долучені позивачем до матеріалів справи належним чином оформлені документи, обов’язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та які містять достатні дані про зміст господарських операцій і їх учасників, підтверджують фактичність здійснення таких операцій, а саме видаткові та податкові накладні, товарно-транспортні накладні, банківські документи про оплату товару, сертифікати відповідності товару, паспорти якості товару, матеріальні звіти відповідальних осіб, акти заготівлі та переробки матеріалів при приготуванні органо-мінеральної та асфальтобетонної сумішей, акти про витрати вказаних сумішей на конкретних дільницях автодоріг, акти виконання відповідних робіт.

Контролюючим органом, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об’єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені зазначеними документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться у цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Не подано відповідачем і належних доказів на підтвердження недобросовісності ДП «Сумський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» як платника податку на додану вартість або можливої фіктивності його постачальника.

На момент здійснення спірних господарських операцій позивач та його контрагент були належним чином зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість, установчі документи недійсними в судовому поряду не визнавались.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, ДПІ у м. Сумах звернулась до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, ставить питання про скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій та прийняття нового, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

Згідно з пунктом 4 частини другої статті 213 Кодексу адміністративного судочинства України у касаційній скарзі зазначаються обґрунтування вимог особи, що подає касаційну скаргу, із зазначенням того, у чому полягає порушення норм матеріального чи процесуального права.

Відповідно до пункту 5 частини п’ятої статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

З наведених законодавчих приписів випливає, що касаційна скарга повинна містити посилання на помилкове та/або неправильне застосування норм матеріального права при вирішення справи та/або порушення судами норм матеріального права із зазначенням того, яким чином такі порушення вплинули на правильність вирішення спору.

Однак зі змісту касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень не вбачається допущеного судами невірного правозастосування, а доводи касаційної скарги не викликають необхідності перевірки матеріалів справи. Висновки судів, покладені в основу прийняття оскаржуваних рішень, ґрунтуються на правильному тлумаченні та застосуванні правових норм.

Отже, враховуючи те, що зміст оскаржуваних судових рішень не дає підстави для висновку про те, що судами попередніх інстанцій допущено порушення норм процесуального права чи неправильно застосовано норми матеріального права, обґрунтування касаційної скарги, її зміст й доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, оскільки застосування судами норм права відповідає усталеній практиці Вищого адміністративного суду України та Верховного Суду України, тому слід відмовити у відкриті касаційного провадження.

Згідно з частиною 6 статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України копія ухвали про повернення касаційної скарги або про відмову у відкритті касаційного провадження разом з доданими до скарги матеріалами направляються особі, яка подавала касаційну скаргу, а касаційна скарга залишається у суді касаційної інстанції.

Керуючись статтями 211, 214 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління ДФС у Сумській області на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 30 травня 2016 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2016 року у справі №818/398/16 за позовом Дочірнього підприємства «Сумський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління ДФС у Сумській області про скасування податкового повідомлення-рішення.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлених статтями 237- 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.Є. Маринчак