Постановление суда № 63808921, 21.12.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 грудня 2016 року м. Київ К/800/16558/16

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі

суддів: Мороз Л.Л., Горбатюка С.А., Шведа Е.Ю.,

розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 25 травня 2016 року у справі №357/17587/15-а за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання неправомірними дій та зобов`язання вчинити певні дії, -

в с т а н о в и л а :

У грудні 2015 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, в якому просив: визнати протиправними дії щодо відмови у здійсненні перерахунку та виплаті пенсії згідно з ч. 3 ст. 43 Закону України „Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" з урахуванням сум матеріальної допомоги на оздоровлення; зобов'язати здійснити такий перерахунок та виплату пенсії з моменту початку її виплати, тобто з лютого 2013 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що він перебуває на обліку у відповідача і з лютого 2013 року отримує пенсію відповідно до Закону України „Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб", яка нараховується та виплачується відповідно довідки Білоцерківської ОДПІ Київської області ДПС від 28.02.2013 р. „Про складові заробітної плати (надбавки та премії за останні 24 календарні місяці роботи або за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням за пенсією)". У зазначеній довідці відображена матеріальна допомога на оздоровлення, однак спеціалістами Пенсійного фонду ця сума протиправно не була врахована для визначення розміру пенсії.

Постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 14 березня 2016 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 25 травня 2016 року скасоване рішення суду першої інстанції, позовні вимоги задоволені частково. Позовні вимоги щодо визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії за період з 12.02.2013 року по 13.06.2015 рік включно - залишені без розгляду. Визнані протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області щодо відмови у здійсненні ОСОБА_1 перерахунку та виплати пенсії згідно з ч. 3 ст. 43 Закону України „Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" з врахуванням сум матеріальної допомоги на оздоровлення. Зобов'язано відповідача здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсію згідно з ч. 3 ст. 43 Закону України „Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" з врахуванням сум матеріальної допомоги на оздоровлення, починаючи з 14.06.2015 року.

Не погоджуючись з ухваленим по справі рішенням Головне управління Пенсійного фонду України в Київській області звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, матеріали касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що відсутні підстави для скасування судового рішення, а касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що у відповідності до наказу в.о. голови Державної податкової служби України від 11.02.2013 р. №109-0 позивач звільнений з посади начальника слідчого відділу Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби та з податкової міліції у запас Збройних Сил України за п. 64 п.п. „б" /через хворобу/.

Згідно довідки Білоцерківської ОДПІ Київської області №489/10/05 від 28.02.13р., за період з лютого 2011 року по грудень 2013 року позивачу було нараховано 19499 грн. заробітної плати та 8262,62 грн. - матеріальна допомога на оздоровлення.

Позивачу 12.02.2013 р. призначена пенсія згідно Закону України „Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" в розмірі 65 відсотків відповідних сум грошового забезпечення, матеріальна допомога в розмірі 8262,62 грн. при встановленні пенсії врахована не була.

ОСОБА_1 11.11.2015 року звернувся до відповідача із заявою про перерахунок пенсії з врахуванням сум матеріальної допомоги на оздоровлення у якій також просив виплатити недоотриману пенсію з часу її призначення. Листом від 04.12.2015 року № 997/2-01 йому було відмовлено у здійсненні перерахунку.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що матеріальна допомога на оздоровлення не належить до щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, а тому відсутні підстави для включення її до розміру грошового забезпечення для розрахунку пенсії.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги в частині, суд апеляційної інстанції виходив з того, що матеріальна допомога на оздоровлення, з якої сплачені страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, відносяться до складу грошового забезпечення військовослужбовців, з розміру якого обчислюється пенсія.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновком суду апеляційної інстанції виходячи з наступного.

На підставі ч.2 ст.220 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Згідно ч.3 ст. 43 Закону України „Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі - Закон № 2262-XII) (у редакції, чинній на час призначення пенсії позивачу) пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, та у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Частиною третьою цієї ж статті Закону № 2262-XII (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 7 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 „Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їх сімей" (далі - Постанова № 393) пенсії обчислюються з таких видів грошового забезпечення: відповідних окладів за посадою, військовим (спеціальним) званням (для осіб рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту щомісячної надбавки за спеціальне звання) та відсоткової надбавки за вислугу років у розмірах, установлених за останньою штатною посадою, займаною перед звільненням; щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення, крім щомісячних надбавок (доплат), установлених особам, які мають право на пенсію за вислугу років згідно із законодавством і залишені за їх згодою та в інтересах справи на службі) та премії. Розмір щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії визначається за 24 останні календарні місяці служби підряд перед звільненням.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їхніх сімей визначені Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 №2011-XII(далі - Закон № 2011-XII).

Частиною першою статті 9 Закону № 2011-XII установлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Частиною другою цієї статті визначено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Постановою Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2007 року №1294 „Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу" (далі - Постанова № 1294), упорядковано структуру та умови грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та затверджено схеми посадових окладів і додаткових видів грошового забезпечення за категоріями військовослужбовців (пункт 3 цієї постанови).

Згідно зі схемою додаткових видів грошового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України (щомісячних та одноразових, додаток № 25 до Постанови № 1294) до одноразових віднесені такі види грошового забезпечення: винагорода, призначення та виплата якої пов'язана з обсягом та складностями роботи, що виконується під час проходження військової служби; матеріальна допомога на початкове обзаведення (вид матеріального забезпечення військовослужбовців, передбачений ст. 9-1 Закону № 2011-XII), а також одноразова матеріальна допомога військовослужбовцям строкової військової служби.

Законом №2011-XII також гарантовано право військовослужбовців, крім військовослужбовців строкової служби, на щорічну основну відпустку із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення (ч.1 ст. 10-1 цього Закону).

Умови, розмір та порядок виплати військовослужбовцям зазначеної допомоги визначені Постановою № 1294 та Інструкцією про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам затвердженої наказом Міністра оборони України від 11.06.2008 № 260, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14 липня 2008 р. за № 638/15329. Так, розмір грошової допомоги на оздоровлення визначається виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення), на які військовослужбовець має право за займаною ним штатною посадою на день вибуття в щорічну основну відпустку (п.п. 3 п. 5 Постанови № 1294, п.п. 30.4 п. 30 розділу XXX Інструкції).

Таким чином, зазначена допомога є одноразовим додатковим видом грошового забезпечення, який відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону №2011-XII відноситься до складу грошового забезпечення військовослужбовців.

Аналіз зазначених норм матеріального права дає підстави вважати, що грошова допомога на оздоровлення, з якої сплачені страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, відносяться до складу грошового забезпечення військовослужбовців, з розміру якого обчислюється пенсія.

Судами встановлено, що згідно довідки від 28.02.2013 року №489/10/05 про складові заробітної плати з матеріальної допомоги на оздоровлення сплачений єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Враховуючи вищенаведене колегія суддів вважає обґрунтованими висновок суду апеляційної інстанції про наявність підстав для часткового задоволення позовних позовних вимог.

Згідно ч.3 ст.220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

З урахуванням викладеного, судом апеляційної інстанції винесене законне і обґрунтоване рішення, постановлене з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 25 травня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через 5 днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав передбачених ст.ст.237-239 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: