Постановление суда № 63808377, 14.12.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 грудня 2016 року м. Київ К/800/11269/16

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Олексієнка М.М. (доповідач), Рецебуринського Ю.Й., Швеця В.В.,

здійснивши в порядку письмового провадження касаційний розгляд справи за адміністративним позовом Державної міграційної служби України (далі - ДМС) до Державної виконавчої служби України (далі - ДВС), третя особа: Головне управління Державної міграційної служби України в Харківській області, про визнання бездіяльності протиправною, скасування постанови про стягнення виконавчого збору за касаційною скаргою представника позивача на судові рішення Харківського окружного адміністративного суду від 2 липня 2015 року, Харківського апеляційного адміністративного суду від 8 вересня 2015 року,

в с т а н о в и л а:

У квітні 2015 року представник ДМС звернувся до суду з позовом, у якому просив:

визнати протиправною бездіяльність ДВС, яка полягає у не розгляді клопотання про зупинення виконавчого провадження у зв'язку із зверненням до суду про відстрочку виконання судового рішення;

скасувати постанову відповідача від 25 лютого 2015 року про стягнення виконавчого збору.

Посилався на незаконність оскаржуваної постанови, оскільки ДМС зверталося з клопотанням про зупинення виконавчого провадження у зв'язку з подачею заяви до суду про відстрочку виконання судового рішення.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 2 липня 2015 року, залишеною без змін Харківським апеляційним адміністративним судом від 8 вересня 2015 року, позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність ДВС в частині не розгляду клопотання ДМС від 23 лютого 2015 року про зупинення виконавчого провадження. У решті в задоволенні позову відмовлено. Ухвалюючи таке рішення, суди виходили з того, що постанову суду у визначений строк добровільно виконано не було, тому виконавчий збір стягнуто обґрунтовано. Разом з тим ДВС допустило протиправну бездіяльність у не розгляді клопотання про зупинення виконання судового рішення.

В касаційній скарзі представник позивача, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, допущені судами, просить попередні судові рішення в частині відмови в задоволенні позову скасувати і ухвалити нову постанову про задоволення позову. Вказує на те, що протиправна бездіяльність відповідача, яка виразилася у не розгляді клопотання про зупинення виконання судового рішення, призвела до стягнення виконавчого збору.

Враховуючи відсутність клопотань усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю, касаційний розгляд здійснено в порядку письмового провадження.

З'ясувавши обставини справи в межах, передбачених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), колегія суддів приходить до висновку про відмову в задоволенні касаційної скарги з наступних підстав.

На момент виникнення спірних правовідносин умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначався Законом України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 606-ХІV). Відповідно до положень статті 28 вказаного Закону (в редакції Закону України від 12.02.2015 р. N 191-VIII) у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню чи поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення, за яким боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавчий збір стягується в розмірі шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі ста двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі виконання рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки та виконання боржником рішення після закінчення строку для самостійного його виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Виконавчий збір стягується незалежно від вчинення державним виконавцем заходів примусового виконання, передбачених цим Законом.

Виконавчий збір не стягується за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів, накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, штрафів, накладених відповідно до вимог цього Закону, за виконавчими документами, які підлягають негайному виконанню, а також у разі перерахування коштів стягувачу у випадку, передбаченому частиною другою статті 27 цього Закону, та у разі виконання рішень у порядку, встановленому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень".

Постанова про стягнення виконавчого збору виноситься під час першого надходження виконавчого документа державному виконавцю. Під час наступних пред'явлень до виконання виконавчого документа державному виконавцеві виконавчий збір стягується в частині, що не була стягнута під час попереднього виконання.

Розмір фактично стягнутого з боржника виконавчого збору державний виконавець зазначає у виконавчому документі.

У разі закінчення виконавчого провадження у зв'язку із скасуванням рішення, що підлягало виконанню на основі виконавчого документа, виконавчий збір не стягується, а стягнутий виконавчий збір повертається боржникові.

У разі завершення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 47, пунктами 2 і 8 частини першої статті 49 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня після завершення (закінчення) такого виконавчого провадження відкриває виконавче провадження за постановою про стягнення виконавчого збору.

У разі виконання рішення, за яким закінчився строк для його самостійного виконання, але судом встановлено відстрочку чи розстрочку виконання рішення, виконавчий збір стягується в порядку, встановленому цим Законом, шляхом виділення постанови про стягнення виконавчого збору в окреме виконавче провадження.

Постанова про стягнення виконавчого збору надсилається боржнику не пізніше наступного робочого дня після її винесення і може бути оскаржена до суду в десятиденний строк.

Тобто, цією нормою визначено підстави та порядок стягнення виконавчого збору.

Як установлено судами попередніх інстанцій, що відповідає фактичним обставинам справи, ДМС у визначений строк добровільно не виконала постанову Харківського окружного адміністративного суду, якою зобов'язано переглянути рішення про відмову ОСОБА_1 у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, що призвело до необхідності видання постанови від 25 лютого 2015 року про стягнення виконавчого збору.

З урахуванням зазначених обставин та норм права, суди першої і апеляційної інстанцій прийшли до обґрунтованого висновку про законність постанови щодо стягнення виконавчого збору.

Доводи, викладені в касаційній скарзі, висновок судів в цій частині не спростовують і не дають підстав вважати судові рішення такими, що ухвалені з порушенням норм матеріального чи процесуального права.

Відстрочення і розстрочення виконання, зміна чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення наведені у статті 263 КАС України, згідно якої за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), особа, яка бере участь у справі, та сторона виконавчого провадження можуть звернутися до адміністративного суду першої інстанції (незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий лист) із заявою про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення.

З цієї норми не випливає, що подання клопотання про зупинення виконавчого провадження у зв'язку із зверненням до суду про відстрочку виконання судового рішення, може бути підставою до звільнення від сплати виконавчого збору.

На підставі наведеного, керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу представника Державної міграційної служби України залишити без задоволення, а судові рішення Харківського окружного адміністративного суду від 2 липня 2015 року, Харківського апеляційного адміністративного суду від 8 вересня 2015 року в частині їх оскарження - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів з моменту направлення її копій особам, які беруть участь у справі, оскарженню не підлягає, проте може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбаченому статтями 237, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: М.М. Олексієнко

Ю.Й. Рецебуринський

В.В. Швець